Едмунд Ратленд (17 травня 1443 — 30 грудня 1460) – І граф Ратленд (друге створення титулу), четверта дитина і другий син, що вижив, Річарда Плантагенета, ІІІ герцога Йоркського та Сесілі Невілл. Едмунд був молодшим братом Едуарда, графа Марч, майбутнього короля Англії Едуарда IV, що вступив на престол у 1461 році, через рік після смерті Едмунда. Едмунд Ратленд народився в Руані, тодішній столиці окупованої Англією Франції, а його батько займав посаду лейтенанта Франції. Едмунд Ратленд був убитий у віці 17 років під час або незабаром після битви при Вейкфілді під час Війни Троянд.
| Едмунд | |
|---|---|
| Edmund, Earl of Rutland | |
| лорд Кліффорд вбиває графа Едмонда | |
| Псевдо | Едмунд Плантагенет |
| Народився | 17 травня 1443 або 27 травня 1443 Руан, Франція |
| Помер | 30 грудня 1460 (17 років) або 30 грудня 1460 (17 років) Вейкфілд, Англія ·обезголовлення |
| Поховання | Church of St Mary and All Saints, Fotheringhayd |
| Підданство | Англійське королівство |
| Діяльність | суддя |
| Титул | граф Ратленд |
| Рід | Йорки |
| Батько | Річард, 3-й герцог Йоркський |
| Мати | Сесілія Невілл |
| Брати, сестри | Єлизавета Йоркська, герцогиня Саффолкська, Маргарита Йоркська, Anne of York, Duchess of Exeter, Едуард IV, Річард III і Джордж Плантагенет, 1-й герцог Кларенс |
| | |
Король Англії Генріх VI дарував йому титул граф Ратленд десь до 1454 року, у віці близько 11 років, оскільки Едмунд і його старший брат Едвард підписали листа своєму батькові 14 червня 1454 року як «Е. Ратленд» і «Е. Марч». Жодних записів про створення титулу граф Ратленд не збереглося.
Лорд-канцлер Ірландії ред.
У 1451 році батько Едмунда, що мав титул лорд-лейтенанта Ірландії, призначив Едмунда лорд-канцлером Ірландії. Оскільки Едмунд був неповнолітнім, обов’язки лорд-канцлера виконували заступники. Його першим заступником був Едмунд Олдхолл, єпископ Міт. Його брат сер Вільям Олдхолл був камергером герцога Йоркського і, ймовірно, стояв за цим призначенням. Він виконував обов’язки фактичного лорд-канцлера Ірландії до 1454 року.
Едмунда Олдхолла змінив Джон Телбот, ІІ граф Шрусбері, який також обіймав посаду верховного лорд-стюарда Ірландії. Він продовжував служити фактичним канцлером до своєї смерті в битві при Нортгемптоні (10 липня 1460 р.).
Призначення Едмунда Ратленда та призначення його заступників було визнано парламентом Ірландії, що в цей час оголосив про незалежність Ірландії. Парламент оголосив, що Ірландія має окрему законодавчу владу від Королівства Англія, а її піддані підкоряються лише законам і статутам «Лордів духовних і світських і громад Ірландії, вільно прийнятих і прийнятих їхніми парламентами та Великими Радами».
Згідно з рішеннями парламенту під час терміну Едмунда Ратленда, ірландські піддані були зобов’язані відповідати лише на вимоги Великої Державної Печатки Ірландії, якою володіли лорд-канцлери Ірландії. Будь-який офіцер, що намагатиметься застосувати правило указів з Англії, втратить усе своє майно в Ірландії та буде підданий штрафу.
Рід Йорків в Ірландії заручився підтримкою Томаса Фіцджеральда, VII графа Кілдер, і Джеймса Фіцджеральда, VI графа Деcмонд, що виступили за незалежність Ірландії і були самі незалежними правителями своїх земель de facto. Кілька союзників Фіцджеральдів підтримали їх в цій боротьбі. З іншого боку, англійський королівський дім Ланкастерів знайшов свого головного ірландського прихильника в особі Джеймса Батлера, V графа Ормонд.
Смерть ред.
Едмунд Ратленд загинув у віці сімнадцяти років під час або незабаром після битви біля Вейкфілду (30 грудня 1460) під час Війн Троянд. Він воював на боці свого батька – герцога Йорк. Після того, як армія Йорків була розбита, він спробував втекти через Вейкфілдський міст, але його наздогнав і вбив ланкастерський лорд Кліффорд, щоб помститися за смерть батька Кліффорда в Першій битві біля Сент-Олбанс.
За словами ірландського хроніста Родеріка О’Фланагана в його біографії Едмунда Ратленда, що була опублікована 1870 року відбулось наступне: «За спонуканням свого наставника, священика на ім’я Роберт Аспелл, він не встиг зрозуміти, що битва програна, і що треба шукати порятунку втечею. Їхнє пересування було перехоплено ланкастерцями, і лорд Кліффорд узяв його в полон, але тоді не знав його рангу. Вражений багатством його обладунків і спорядження, лорд Кліффорд вимагав назвати ім’я. «Врятуйте його», - благав капелан; «бо він син принца, і, можливо, ця пригода принесе вам користь у майбутньому». Це було неоднозначне звернення, оскільки воно натякало на сподівання, що дім Йорків знову буде на висоті, але Ланкастерці, охоплені радістю недавньої перемоги, вважали це неможливим. Жорстокий вельможа присягнувся урочисто: «Твій батько, — сказав він, — убив мого батька; і я так само вчиню з тобою та з усіма твоїми родичами». і з цими словами він кинувся на нещасного юнака і ввігнав свій кинджал до рукоятки йому в серце. Так у віці сімнадцяти років загинув Едмунд Плантагенет, граф Ратленд, лорд-канцлер Ірландії…»
Але ця історія не згадується в жодному з описів битви, написаних літописцями того часу.
Можливо, Едмунда було страчено за наказом лорда Кліффорда з Ланкастерів або, за деякими даними, самим лордом Кліффордом. Його голова була прикрашена шипами на воротах Йорка разом із головами його батька та дядька Річарда Невілла, V графа Солсбері.
Едмунд і його батько були поховані в монастирі Понтефракт. 29 – 30 липня 1476 року тіла були перепоховані з великою помпою в сімейній гробниці в замку Фотерінгей.
Сам лорд Кліффорд був вбитий у березні 1461 року в битві біля Феррібрідж.
Едмунд Ратленд в культурі ред.
У п'єсі Шекспіра «Генріх VI, частина ІІІ» Ретленд зображений як молодий хлопчик, якого жорстоко вбиває лорд Кліффорд після благань за його життя; джерелом, здається, є Хроніка Едварда Холла 1548 року, в якій неправильно сказано, що Ратленду на момент смерті «не виповнилося дванадцяти років».
У ревізіоністському історичному романі Шерон Кей Пенман «Сонце у блиску» Едмунд Ратленд зображений як сміливий, чуйний і мудрий молодий чоловік, який наставляє свого молодшого брата, Річарда, і чия трагічна смерть переслідує його старшого брата, Едварда, ще довго після того, як він стає королем.
Джерела ред.
- Edward IV by Charles Ross (U. of California Press, 1974) ISBN 0-520-02781-7, p 14
- Weir, Alison, "Britain's Royal Family: A Complete Genealogy", Bodley Head 2002, p 134
- Charles Ross, Edward IV, p. 271
- "marks of cadency in the British royal family". www.heraldica.org.
- Pinches, John Harvey; Pinches, Rosemary (1974), The Royal Heraldry of England, Heraldry Today, Slough, Buckinghamshire: Hollen Street Press, ISBN 0-900455-25-X
- "The House of York". Archived from the original on 4 March 2016. Retrieved 7 October 2016.
- Hammond, Peter (2010). "Edward's Younger Brother" (PDF). Ricardian Bulletin (December ed.). pp. 33–34. ISSN 0308-4337.
- The lives of the Lord Chancellors and Keepers of the Great Seal of Ireland, from the earliest times to the reign of Queen Victoria, London 1870
- ↑ Lundy D. R. The Peerage