Дістагіль Сар (Дістегіль Сар) — найвища вершина хребта Гіспар Музтаг, в Каракорумі, висотою 7885 м. Це 19-та за висотою вершина у світі і 7-ма в Пакистані. Гора складається з високого (понад 7400 м) гребеня довжиною близько 5 км з трьома яскраво вираженими вершинами: північно-західна (7885 м), центральна (7760 м) і південно-східна (за різними даними — 7696 або 7535 м).
| Дістагіль Сар Distaghil Sar | |
| | |
| 36°19′33″ пн. ш. 75°11′18″ сх. д. / 36.32583333336077658° пн. ш. 75.18833333336078795° сх. д.Координати: 36°19′33″ пн. ш. 75°11′18″ сх. д. / 36.32583333336077658° пн. ш. 75.18833333336078795° сх. д. | |
| Країна | Пакистан |
|---|---|
| Регіон | Гілгіт-Балтистан |
| Система | Каракорум |
| Тип | гора |
| Висота | 7885 м |
| Висота відносна | 2509 м |
| Перше сходження | 9 червня 1960 р., Гюнтер Старкер, Дітер Мархарт |
| Дістагіль Сар Дістагіль Сар (Індія) | |
| Дістагіль-Сар у Вікісховищі |
Історія сходжень ред.
Дістагіль Сар вперше підкорений у 1960 р. Гюнтером Старкером і Дітером Мархартом, учасниками австрійської експедиції під керівництвом Вольфганга Штефана. Експедиція піднялася по західній частині південної стіни і по південно-західному гребеню досягла вершини. Трьома роками раніше, в 1957 р., англійська експедиція намагалася піднятися з півдня і заходу, але зазнала невдачі, не в останню чергу через погану погоду. Погода завадила і швейцарської експедиції 1959 р. піднятися по південно-східному ребру.
Найвища західна вершина підкорена в 1980 і 1982 рр. за оригінальним маршрутом. Дві спроби по північній стіні, в 1988 і 1998 рр., були невдалі. Східна вершина підкорена в 1980 р. польською екпедіціей по східній стіні, і повторно в 1983 р.
| Вершина | Висота | Висота по SRTM | С. широта | Сх. довгота | Відстань до гол. вершини [м] |
|---|---|---|---|---|---|
| Головна | 7885 | 7838 | 36° 19.535' | 75° 11.30' | 0 |
| Центральна | 7760 | 7701 | 36° 19.33' | 75° 11.755' | 800 |
| Східна | 7696 | 7658 | 36° 19.04' | 75° 12.66' | 2250 |
Ресурси Інтернету ред.
- Семитисячник (нім.) [ 13 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- Гімалайський журнал [ 17 липня 2017 у Wayback Machine.]