Діскаверер-18 (англ. Discoverer 18 — відкривач), інші назви КейЕйч-2 3 (англ. KH-2 3), КейЕйч-2 9013 (англ. KH-2 9013), Корона 9013 (англ. CORONA 9013) — третій американський розвідувальний супутник серії КейЕйч-2 (англ. KH-2, Key Hole — замкова шпарина), що запускались за програмою Корона. Перший супутник серії КейЕйч-2, що успішно виконав програму.
| Діскаверер-18 | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| Повна назва | Діскаверер-18 |
| COSPAR ID | 1960-018A |
| NORAD ID | 00067 |
| Виготівник | Локхід-Мартін |
| Оператор | Національне управління повітряно-космічної розвідки |
| Тип апарата | розвідувальний |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 7 грудня 1960, 20:20:58 UTC |
| Ракета-носій | Тор-Аджена-Бі |
| Номер запуску | 296 |
| Космодром | Ванденберг, СК 75-3-4 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 1240 кг |
| Джерела живлення | нікель-кадмієві акумулятори |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | еліптична |
| Нахил орбіти | 81,5° |
| Період обертання | 93,66 хв |
| Апоцентр | 661 км |
| Перицентр | 243 км |
Космічний апарат мав чорно-білу панорамну фотокамеру з низькою роздільною здатністю і спускну капсулу для повернення відзнятої плівки. Офіційно супутник виконував науково-дослідний політ і мав випробувати технологію відокремлення капсули, проходження її крізь атмосферу, виловлювання в повітрі під час зниження.
Аналіз шести блоків фотографічної емульсії виявив, що нижня межа внутрішнього радіаційного шару спускається до 290 км. Тому було вирішено для майбутніх польотів людини у космос використовувати орбіти з меншим нахилом, оскільки обмеження маси не дозволяло встановити захист від протонів.
Опис ред.
Апарат у формі циліндра було змонтовано у верхній частині ступеня Аджена-Бі. Апарат мав панорамну фотокамеру з низькою роздільною здатністю (9 м) і з фокусною відстанню 61 см, телеметричну систему, плівковий магнітофон, приймачі наземних команд, сканер горизонту. Зображення записувались на плівку шириною 70 мм. Живлення забезпечували нікель-кадмієві акумулятори. Орієнтація апарата здійснювалась газовими двигунами на азоті.
Наукове обладнання складалось з: дозиметрів радіації, інфрачервоних радіометрів, детекторів мікрохвиль, набір фотографічної плівки, чутливої до нейтронів, рентгенівського випромінювання і гамма-променів, пластини ядерною фотографічною емульсією.
Супутник мав зовнішні вогні шостої-сьомої зоряної величини для відстеження польоту оптичними приладами з наземних станцій.
У верхній частині апарата розташовувалась капсула ЕсЕрВі-508 (англ. SRV-508) діаметром 84 см довжиною 69 см. Капсула мала відсік для відзнятої фотоплівки, парашут, радіомаяк, твердопаливний гальмівний двигун. Капсулу мав упіймати спеціально обладнаний літак під час спуску на парашуті, у випадку невдачі капсула могла недовго плавати на поверхні океану, після чого тонула, щоб уникнути потрапляння секретного вмісту до ворожих рук.
Політ ред.
7 грудня 1960 року о 20:20:58 UTC ракетою-носієм Тор-Аджена-Бі з бази Ванденберг було запущено Діскаверер-18.
10 грудня 1960 року після 48 обертів через 3,1 доби після запуску відокремилась капсула ЕсЕрВі-508 і успішно була виловлена біля Гавайських островів літаком Сі-119 під час спуску на парашуті.
Додатково у капсулі були: пакети фотографічної плівки, пластини з ядерною фотографічною емульсією, біологічні зразки, моніторингова система масою 18 кг для стеження за деякими параметрами роботи капсули (вмикання гальмівного двигуна, відстрілювання теплозахисного щита тощо).
Діскаверер-18 зійшов з орбіти і згорів у атмосфері Землі 2 квітня 1961 року.
Джерела ред.
- Діскаверер-18 [ 10 грудня 2007 у Wayback Machine.] Каталог НАСА(англ.)
- Діскаверер-18 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Космічна енциклопедія(англ.)
- Діскаверер-18 [Архівовано 9 січня 2013 у WebCite] Енциклопедія космічних апаратів(англ.)
- Супутники KH-2 [Архівовано 23 січня 2013 у WebCite] Енциклопедія астронавтики(англ.)