Фо́кусна ві́дстань (фокальна відстань) — характеристика оптичної системи, у першому наближенні — відстань від центра оптичної системи до її головного фокуса.
Позначається здебільшого f і f′, вимірюється в одиницях довжини, метрах, сантиметрах, міліметрах.
Точно фокусну відстань визначають як відстань f від фокуса (F-переднього, F′-заднього) оптичної системи до її головної точки H (H′), визначеної перетином головної площини із головною оптичною віссю.
Головна площина перпендикулярна до оптичної осі. Її розташування можна визначити за місцем перетину двох прямих:
- одна з яких збігається із паралельним до головної оптичної осі променем;
- друга — із його продовженням після заломлення та проходить через фокус F (F′).
Для розсіювальної лінзи фокусна відстань від'ємна.
Крім лінз поняття фокусної відстані застосовується для увігнутих дзеркал. Її вимірюють від вершин відбивних поверхонь (точка перетину відбивної поверхні та головної оптичної осі).
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Фокусна відстань // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 498. — ISBN 966-613-263-X.
Література Редагувати
- Романюк М. О., Крочук А. С., Пашук І. П. Оптика. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 564 с.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |