Діагіта або пасіока - зниклий народ або група народів, що проживали на півдні Південної Америки. Культура діагіта процвітала в період VIII - XVI століття на території сучасних аргентинських провінцій Сальта, Катамарка, Ла-Ріоха і Тукуман, а також чилійських областей Атакама і Кокімбо.
Культура діаґітів розвилася між 8 і 16 століттями на території сучасних аргентинських провінцій Сальта, Ла-Ріоха, Катамарка і Тукуман та чилійських регіонів Атакама і Кокімбо.
Історія Редагувати
Племена діагіта іноді утворювали конфедерацію, іноді воювали один з одним. Їхня культура в той час відрізнялася від сусідніх андських культур відсутністю кастової системи, а також золота й інших предметів розкоші.
Коли інки почали експансію на південь у XV столітті, діагіта вчинили їм лютий опір. Згодом інки підкорили діагіта, проте інкська експансія зупинилася на території сучасної провінції Кордоба. Після прибуття іспанців діагіта чинили опір іспанській колонізації.
Культура Редагувати
Діагіта були однією з найбільш розвинених доколумбових культур на території Аргентини. Вони володіли розвиненими технологіями будівництва та землеробства, включно іригацію, і були також відомі своїм керамічним мистецтвом. В розпису кераміки використовувалися червоний, чорний і білий кольори. Діагіта не будували великих міст, займалися землеробством (вирощували кукурудзу, гарбузи і боби) і скотарством (розведення стадних тварин, таких, як лама).
Діагіта зазнали впливу андських культур, мали низку спільних рис з інкською цивілізацією. Вони обожнювали Сонце, грім і блискавку.
Мова Редагувати
Мова або мовна група какао, якою розмовляли племена діагіта і кальчакі, зникла в наприкінці 17 - на початку XVIII століття. Її генетичні зв'язки зишаються неясними. Припускається, що мову задокументував єзуїт Алонсо де Барсена, однак його рукопис втрачений.