Ду́льсе-де-ле́че (ісп. dulce de leche) — традиційний латиноамериканський десерт з карамелізованого молока.
| Тип | Десерт |
|---|---|
| Автор | невідомо |
| Час появи | невідомо |
| Час приготування | 3 години 0 хв. |
| Необхідні компоненти | Молоко, цукор |
| Зазвичай використовувані компоненти | Гідрокарбонат натрію |
| 285 ккал (1193 кДж) | |
Харчова цінність (на порцію) | |
|
Виготовляється з молока (переважно коров'ячого) та цукру у пропорціях 3:1 шляхом повільного нагрівання, під час якого воно завдяки реакції Маяра змінює свій смак і колір. Також іноді додається харчова сода для пришвидшення процесу та ваніль для аромату. Також відомий спосіб приготування дульсе-де-лече шляхом варіння згущеного молока на водяній бані.
Використання Редагувати
Дульсе-де-лече широко використовується у приготуванні різноманітних страв, як-от альфахори, кучуфлі, панкейки, вафлі, флан, морозиво, тарти тощо.
Історія Редагувати
Точна дата та місце виникнення десерту дульсе-де-лече невідома. Багато латиноамериканський країн (у першу чергу, Аргентина) претендують на його авторство, але жодна не має переконливих доказів.
Традиційно вважалося, що дульсе-де-лече було винайдено в Аргентині 1829 року. Аргентинський дослідник Віктор Его Дюкро вважає, що дульсе-де-лече було винайдене в Чилі, звідки потрапило до Куйо і Тукуману, а потім до Буенос-Айреса. Натомість Патрісіо Бойль вважає, що цей десерт був винайдений у Мендосі між 1693 і 1712 роками. У Бразилії дульсе-де-лече вперше згадується в оповіданні, опублікованому у Мінас-Жерайсі 1773 року. Йоганн Рудольф Ренггер згадує дульсе-де-лече у своїй книзі про подорож до Парагваю у 1818—1826 роках. Аргентинський історик Родольфо Терраньйо вважає, що історія дульсе-де-лече дуже давня, бо аналоги цього десерту зустрічаються у кухнях багатьох давніх культур, наприклад, в Аюрведі воно фігурує під іменем рабаді.
День дульсе-де-лече в Аргентині святкується 11 жовтня.
Назви у різних країнах Редагувати
У різних країнах дульсе-де-лече має різні назви:
- дульсе-де-лече (ісп. Dulce de leche): в Аргентині, Болівії, країнах Центральної Америки, Іспанії, Парагваї, Пуерто-Рико, Домініканський Республіці, Уругваї, Еквадорі, Мексиці (лише те, що зроблене з коров'ячого молока) та окремих районах Колумбії
- арекіпе (ісп. Arequipe): у Колумбії, Гватемалі, Венесуелі
- больйо-де-лече (ісп. Bollo de leche): у Нікарагуа
- кахета (ісп. Cajeta): у Мексиці, якщо воно зроблене з молока кози
- фангіто (ісп. Fanguito): на Кубі
- манхар (ісп. Manjar) або манхар-де-лече (ісп. manjar de leche): у Чилі та Еквадорі
- манхарбланко (ісп. manjarblanco): у Болівії, Колумбії, Панамі та Перу
- конфітюр-де-ле (фр. Confiture de lait): у Франції
- досі-ді-лейчі (порт. Doce de leite): у Бразилії та Португалії
- мілк-карамел (англ. Milk caramel): у США
- варене згущене молоко, іриска: в Україні
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
- . Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 10 вересня 2016.
- Ducrot, Víctor Ego (1998). Los sabores de la patria: las intrigas de la historia argentina contadas desde la mesa y la cocina (1.ª edición). Buenos Aires: Editorial Norma. ISBN 958-04-4703-9.
- . Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
- . Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 10 вересня 2016.
- Câmara Cascudo, Luís da (1967). História da Alimentação no Brasil. Ed. Nacional.
- RENGGER, J. R. 2010: Viaje al Paraguay en los años 1818 a 1826. Trad. al castellano, prologado y comentado por Alfredo Tomasini y José Braunstein. Asunción — Tiempo de Historia. ISBN 978-99967-609-2-1
- . Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 10 вересня 2016.
- . www.lanacion.com.ar (ісп.). 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
Посилання Редагувати
- Все про дульсе-де-лече [ 12 вересня 2016 у Wayback Machine.](ісп.)
- Досі-ді-лейчі [ 9 вересня 2016 у Wayback Machine.](порт.)
- Рецепт [ 12 вересня 2016 у Wayback Machine.](англ.)