Володимир Феофілович Дудикевич (4 січня 1861, Станиславів (нині Івано-Франківськ) — 23 червня, 1922 Ташкент) — правник, адвокат, політичний діяч Галичини, посол до Галицького крайового сейму. Лідер галицьких москвофілів, після їхнього розколу — новокурсник.
| Дудикевич Володимир Феофілович | |
|---|---|
| Народився | 4 січня 1861 Станиславів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 23 червня 1922 (61 рік) Ташкент, Туркестанська АРСР, РРФСР |
| Поховання | :
|
| Громадянство | Австро-Угорщина |
| Діяльність | адвокат |
| Відомий завдяки | голова товариства «Русскій Народный Совет» |
| Alma mater | Віденський університет |
| Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Партія | Русская Народная Партія |
Біографія ред.
Народився в сім'ї греко-католицького священника. Під час навчання очолював товариство студентів-москвофілів «Буковина». Ідеолог москвофільства, співзасновник і керівник «Русской народной организации» (1900 р.), член Ставропігійського інституту (1904 р.), редакцій часописів «Русское слово» і «Прикарпатская Русь».
Здобув ступінь доктора права у Віденському університеті. Працював директором гімназії в Станиславові, адвокатом у Коломиї.
Пізніше став лідером «Народного Совєта» Русской народной организации, послом до Галицького крайового сейму (9-го скликання, обраний в окрузі Лопатин — Броди — Радехів (IV курія), входив до складу «Російського клубу» («Русского клуба»), його голова в 1908—1909 роках, заступник — о. Колпачкевич Антоній). Проголосив «новий курс» галицьких москвофілів після їх розколу на старорусинів та «росіян» («русских», новокурсників) у 1909 році. Суть «нового курсу» полягала в засвоєнні модерної російської ідентичности. Член багатьох організацій москвофілів, голова «Кредитного общества самопомощи» в Коломиї.
Напередодні Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив «Карпато-русский освободительный комитет» (під час російської окупації Галичини — «Русский народный совет Прикарпатской Руси»), координатор допомоги біженцям з Галичини до Росії. Співпрацював з російською окупаційною адміністрацією після захоплення Галичини російськими військами під час Першої світової війни. Після відступу російської армії втік до Росії, перебував на Поволжі; також у Середній Азії.
Розстріляний більшовиками в Ташкенті (за іншими відомостями помер у більшовицькій тюрмі).
Примітки ред.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 131.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 113—114.
Джерела та література ред.
- Кріль М. М. Дудикевич Володимир [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 490. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — С. 131. — (Львівська сотня).
Посилання ред.
| Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |