www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дубина Микола Іванович Мико ла Іва нович Дубина 2 січня 1932 Дідичі 13 січня 2017 Київ науковець літературознавець педаг

Дубина Микола Іванович

Мико́ла Іва́нович Дубина (2 січня 1932, Дідичі — 13 січня 2017, Київ) — науковець-літературознавець, педагог та організатор науки в Україні. Доктор філологічних наук. Член Національної Спілки письменників (1976) та Спілки журналістів України (1964).

Дубина Микола Іванович
Народився 2 січня 1933(1933-01-02)
Дідичі, Ківерцівський район, Волинська область, Українська СРР, СРСР
Помер 13 січня 2017(2017-01-13) (84 роки)
Київ, Україна
Діяльність філолог, літературознавець, викладач університету, literary scholar
Галузь літературознавство і українська література
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1978)
Знання мов українська
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Посада професор
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубина.

Народився 2 січня 1932 в с. Дідичі Ківерцівського району на Волині. Закінчив Львівський педагогічний інститут (1954) та аспірантуру при кафедрі історії української літератури Київського державного університету (1963). Вчителював, був на видавничій («Дніпро») та науково- організаційній роботі (Президія АН України). Кандидат (1963), доктор філологічних наук (1978). Доктор honoris causa, honoris professor ряду університетів України. У 1968 — 1972 та 1986 — 1991 — заступник декана філологічного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Очолював Літературну студію КДУ, Літню школу українознавства для слухачів із США, Канади, Австралії (1991 — 1998), кафедру теорії літератури та Шевченківський науково-дослідний центр КДУ, у 1985 — 1994 — спеціалізовану вчену раду. У 1987 — 1991 — заступник редактора «Вісника філології», відповідальний редактор ряду видань АН ВШ України та окремих наукових праць. Обирався депутатом районних рад.

Напрямки наукових досліджень Редагувати

Основні напрямки наукових досліджень: проблеми історії класичної і новітньої української літератури, теорії літератури, взаємозв'язки слов'янських літератур.

Автор понад 550 наукових праць. З них 23 монографічних: «Шевченко і Західна Україна» (1969), «Василь Бобинський» (1986), «Олександр Гаврилюк» (1988), «Тарас Шевченко» (1989, в співавт.), «Літопис шани і любові» (1989), «Українська література» (1993, у співавт.), «Антін Крушельницький» (1993), «Круті дороги повернення» (1995, 2000), «Тарас Шевченко» (1999), «Теорія літератури» (1998, 1999), «Українська мова як мова державна в Україні» (2000), «Юрій Липа» (2004), «Євген Коновалець» (2005), «Іван Карпенко-Карий і український театр другої половини XIX — початку XX ст.» (у співавт.) та ін.

За радянської влади спеціалізувався на боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом» та греко-католицькою церквою. Автор пропагандистських книжок: «Слово ненависті і гніву» (1979), «Правда звинувачує» (1982), «Патріотизм у творчості українських радянських письменників» (1987). Упорядник збірників та антологій: «І земля їх не прийме» (1973), «Народ не забуде, не простить» (1976), «Золотий вересень», «Навіки разом» (1979), «Кривавих каїнів печать» (1980). У монографії «За правду слова Шевченка» (1989) викривав «буржуазно-націоналістичні фальсифікації» творчості Тараса Шевченка.

Брав участь у створенні багатотомної Української Радянської енциклопедії, Шевченківського словника та Літературної енциклопедії, за що нагороджений Грамотою Головної редакції УРЕ. Упорядник багатьох тематичних збірників, хрестоматій та антологій, автор програм, методрозробок з теорії літератури, низки літературних портретів письменників, передмов до їхніх творів, окремих збірників, оглядових статей, рецензій тощо. Відповідальний редактор «Наукових записок» АН ВШ України.

Зробив вагомий внесок в організацію і розвиток науки та освіти в Україні. Створив наукову школу дослідників.

Підготував 16 кандидатів і 3 докторів наук.

У 1992—2005 був академіком АН ВШ України (Відділення філології та мистецтвознавства), виключений у травні 2005. Академік-секретар Відділення, Головний учений секретар та Перший віце-президент (у 1999 — 2002). З 2007 — президент новозаснованої АН ВО України.

Плагіат Редагувати

Микола Дубина у волинській обласній газеті «Радянська Волинь» за 2 червня 1959 року опублікував під своїм іменем вірш «Прогадав». Плагіат незабаром було виявлено. Справжнім автором цього вірша є Вілен Немирович, а вірш спочатку був надрукований у рівненській обласній газеті «Червоний прапор» у 1958 році.

Відзнаки та нагороди Редагувати

  • Лауреат премії Т. Г. Шевченка КДУ (1994),
  • Нагород Ярослава Мудрого (1995) та Святого Володимира (2002),
  • Срібної премії Богдана Стеціва «За сумлінну працю і значний внесок у справу утвердження в ЗСУ державної мови і виховання молоді на національно-патріотичних традиціях українського народу» (2000).
  • Удостоєний Диплому Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка «За великий особистий внесок у справу формування національної свідомості, відродження історичної пам'яті, піднесення духовності українського народу і розбудови та зміцнення Української держави», а також Почесної грамоти МОН України (2001), медалі «10 років ЗСУ» МО України (2001),
  • церковних орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ст. (2001), Святого Архистратига Михаїла (2003) та ін.
  • Відмінник народної освіти.
  • Заслужений працівник народної освіти України (1999).
  • «Людина року» та лауреат Золотої медалі Американського Біографічного інституту (2001, 2002).

Критика Редагувати

Юрій Винничук в одній зі статей доволі гостро оцінює внесок і стиль Миколи Дубини в його літературно-упорядницькій діяльності: «Люди, які не тямлять в галицькій літературній мові, сміливо беруться за упорядкування творів минулого. Одним з таких анальфабетів був професор Микола Дубина, який у 70-80-тих вправлявся в дослідженні ленінської тематики та писанні політичних памфлетів. Згодом узявшись за упорядкування творів Василя Бобинського, він явив жахливий приклад неуцтва.» і наводить приклади неграмотних приміток.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Друзюк О. Літературний злодій — Микола Дубина. Газ. «Радянська Волинь», 16 червня 1959 р.
  3. Бондаренко О. Літературний злодій — Микола Дубина. Газ. «Віче», 9-16 червня 2011 р., с. 3.
  4. . Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017. 

Посилання Редагувати

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Лютий 2010)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Miko la Iva novich Dubina 2 sichnya 1932 Didichi 13 sichnya 2017 Kiyiv naukovec literaturoznavec pedagog ta organizator nauki v Ukrayini Doktor filologichnih nauk Chlen Nacionalnoyi Spilki pismennikiv 1976 ta Spilki zhurnalistiv Ukrayini 1964 Dubina Mikola IvanovichNarodivsya 2 sichnya 1933 1933 01 02 Didichi Kivercivskij rajon Volinska oblast Ukrayinska SRR SRSRPomer 13 sichnya 2017 2017 01 13 84 roki Kiyiv UkrayinaDiyalnist filolog literaturoznavec vikladach universitetu literary scholarGaluz literaturoznavstvo 1 i ukrayinska literatura 1 Naukovij stupin doktor filologichnih nauk d 1978 Znannya mov ukrayinska 1 Zaklad KNU imeni Tarasa ShevchenkaPosada profesorU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dubina Narodivsya 2 sichnya 1932 v s Didichi Kivercivskogo rajonu na Volini Zakinchiv Lvivskij pedagogichnij institut 1954 ta aspiranturu pri kafedri istoriyi ukrayinskoyi literaturi Kiyivskogo derzhavnogo universitetu 1963 Vchitelyuvav buv na vidavnichij Dnipro ta naukovo organizacijnij roboti Prezidiya AN Ukrayini Kandidat 1963 doktor filologichnih nauk 1978 Doktor honoris causa honoris professor ryadu universitetiv Ukrayini U 1968 1972 ta 1986 1991 zastupnik dekana filologichnogo fakultetu KDU im T G Shevchenka Ocholyuvav Literaturnu studiyu KDU Litnyu shkolu ukrayinoznavstva dlya sluhachiv iz SShA Kanadi Avstraliyi 1991 1998 kafedru teoriyi literaturi ta Shevchenkivskij naukovo doslidnij centr KDU u 1985 1994 specializovanu vchenu radu U 1987 1991 zastupnik redaktora Visnika filologiyi vidpovidalnij redaktor ryadu vidan AN VSh Ukrayini ta okremih naukovih prac Obiravsya deputatom rajonnih rad Zmist 1 Napryamki naukovih doslidzhen 2 Plagiat 3 Vidznaki ta nagorodi 4 Kritika 5 Primitki 6 PosilannyaNapryamki naukovih doslidzhen RedaguvatiOsnovni napryamki naukovih doslidzhen problemi istoriyi klasichnoyi i novitnoyi ukrayinskoyi literaturi teoriyi literaturi vzayemozv yazki slov yanskih literatur Avtor ponad 550 naukovih prac Z nih 23 monografichnih Shevchenko i Zahidna Ukrayina 1969 Vasil Bobinskij 1986 Oleksandr Gavrilyuk 1988 Taras Shevchenko 1989 v spivavt Litopis shani i lyubovi 1989 Ukrayinska literatura 1993 u spivavt Antin Krushelnickij 1993 Kruti dorogi povernennya 1995 2000 Taras Shevchenko 1999 Teoriya literaturi 1998 1999 Ukrayinska mova yak mova derzhavna v Ukrayini 2000 Yurij Lipa 2004 Yevgen Konovalec 2005 Ivan Karpenko Karij i ukrayinskij teatr drugoyi polovini XIX pochatku XX st u spivavt ta in Za radyanskoyi vladi specializuvavsya na borotbi z ukrayinskim burzhuaznim nacionalizmom ta greko katolickoyu cerkvoyu Avtor propagandistskih knizhok Slovo nenavisti i gnivu 1979 Pravda zvinuvachuye 1982 Patriotizm u tvorchosti ukrayinskih radyanskih pismennikiv 1987 Uporyadnik zbirnikiv ta antologij I zemlya yih ne prijme 1973 Narod ne zabude ne prostit 1976 Zolotij veresen Naviki razom 1979 Krivavih kayiniv pechat 1980 U monografiyi Za pravdu slova Shevchenka 1989 vikrivav burzhuazno nacionalistichni falsifikaciyi tvorchosti Tarasa Shevchenka Brav uchast u stvorenni bagatotomnoyi Ukrayinskoyi Radyanskoyi enciklopediyi Shevchenkivskogo slovnika ta Literaturnoyi enciklopediyi za sho nagorodzhenij Gramotoyu Golovnoyi redakciyi URE Uporyadnik bagatoh tematichnih zbirnikiv hrestomatij ta antologij avtor program metodrozrobok z teoriyi literaturi nizki literaturnih portretiv pismennikiv peredmov do yihnih tvoriv okremih zbirnikiv oglyadovih statej recenzij tosho Vidpovidalnij redaktor Naukovih zapisok AN VSh Ukrayini Zrobiv vagomij vnesok v organizaciyu i rozvitok nauki ta osviti v Ukrayini Stvoriv naukovu shkolu doslidnikiv Pidgotuvav 16 kandidativ i 3 doktoriv nauk U 1992 2005 buv akademikom AN VSh Ukrayini Viddilennya filologiyi ta mistectvoznavstva viklyuchenij u travni 2005 Akademik sekretar Viddilennya Golovnij uchenij sekretar ta Pershij vice prezident u 1999 2002 Z 2007 prezident novozasnovanoyi AN VO Ukrayini Plagiat RedaguvatiMikola Dubina u volinskij oblasnij gazeti Radyanska Volin za 2 chervnya 1959 roku opublikuvav pid svoyim imenem virsh Progadav Plagiat nezabarom bulo viyavleno Spravzhnim avtorom cogo virsha ye Vilen Nemirovich a virsh spochatku buv nadrukovanij u rivnenskij oblasnij gazeti Chervonij prapor u 1958 roci 2 3 Vidznaki ta nagorodi RedaguvatiLaureat premiyi T G Shevchenka KDU 1994 Nagorod Yaroslava Mudrogo 1995 ta Svyatogo Volodimira 2002 Sribnoyi premiyi Bogdana Steciva Za sumlinnu pracyu i znachnij vnesok u spravu utverdzhennya v ZSU derzhavnoyi movi i vihovannya molodi na nacionalno patriotichnih tradiciyah ukrayinskogo narodu 2000 Udostoyenij Diplomu Vseukrayinskogo tovaristva Prosvita im T Shevchenka Za velikij osobistij vnesok u spravu formuvannya nacionalnoyi svidomosti vidrodzhennya istorichnoyi pam yati pidnesennya duhovnosti ukrayinskogo narodu i rozbudovi ta zmicnennya Ukrayinskoyi derzhavi a takozh Pochesnoyi gramoti MON Ukrayini 2001 medali 10 rokiv ZSU MO Ukrayini 2001 cerkovnih ordeniv Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira Velikogo III st 2001 Svyatogo Arhistratiga Mihayila 2003 ta in Vidminnik narodnoyi osviti Zasluzhenij pracivnik narodnoyi osviti Ukrayini 1999 Lyudina roku ta laureat Zolotoyi medali Amerikanskogo Biografichnogo institutu 2001 2002 Kritika RedaguvatiYurij Vinnichuk v odnij zi statej dovoli gostro ocinyuye vnesok i stil Mikoli Dubini v jogo literaturno uporyadnickij diyalnosti Lyudi yaki ne tyamlyat v galickij literaturnij movi smilivo berutsya za uporyadkuvannya tvoriv minulogo Odnim z takih analfabetiv buv profesor Mikola Dubina yakij u 70 80 tih vpravlyavsya v doslidzhenni leninskoyi tematiki ta pisanni politichnih pamfletiv Zgodom uzyavshis za uporyadkuvannya tvoriv Vasilya Bobinskogo vin yaviv zhahlivij priklad neuctva i navodit prikladi negramotnih primitok 4 Primitki Redaguvati a b v Czech National Authority Database d Track Q13550863 Druzyuk O Literaturnij zlodij Mikola Dubina Gaz Radyanska Volin 16 chervnya 1959 r Bondarenko O Literaturnij zlodij Mikola Dubina Gaz Viche 9 16 chervnya 2011 r s 3 Vinnichuk Yu Bida z galicizmami Zbruch 10 01 17 Arhiv originalu za 13 sichnya 2017 Procitovano 11 sichnya 2017 Posilannya RedaguvatiAkademik Dubina M I Pishov iz zhittya prezident Akademiyi nauk vishoyi osviti Ukrayini profesor Mikola Ivanovich Dubina Arhivovano 13 lyutogo 2022 u Wayback Machine nbsp Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Lyutij 2010 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dubina Mikola Ivanovich amp oldid 34874288