Дрон-камікадзе

Боєприпас, що баражує (БПБ), баражуючий боєприпас (англ. loitering munition, дослівно «бродячий боєприпас»), іноді курсуючий боєприпас або дрон-камікадзе (англ. kamikaze drone) — це тип безпілотних літальних апаратів з інтегрованою бойовою частиною, які здатні тривалий час в режимі очікування знаходитися в повітрі в районі цілі та оперативно атакувати її після отримання відповідної команди від оператора, або виконувати завдання, передбачені закладеним алгоритмом.

IAI Harop — баражувальний боєприпас, призначений для боротьби з системами протиповітряної оброни

Баражувальний боєприпас українського виробництва «Тихий грім»

Такі комплекси мають в своєму складі авіаційні засоби ураження, які за своїм задумом повинні поєднати в собі переваги безпілотного літального апарату (БпЛА) та бойової частини авіаційної бомби

Ідея створення БПБ виникла наприкінці 70-х років XX сторіччя. Під час російського вторгнення в Україну (з 2022) обидві сторони активно використовують широкий спектр баражуючих боєприпасів: від малих FPV-дронів до далекобійних дронів, здатних доставити заряд на сотні кілометрів, як Shahed 131 та «Бобер».

Опис

Найпростішими імпровізованими дронами-камікадзе є дешеві комерційні квадрокоптери, що можуть нести невеликий заряд вибухівки. Подібно використовуються FPV-дрони, які є значно швидшими, але вибагливими до навичок оператора.

Деякі зразки апаратів з великою (сотні кілометрів) дальністю дії, попри очевидну конструктивну подібність до БПЛА, не мають основоположних рис безпілотників. Так, іранські Shahed 131 та 136 або український «Бобер» не мають на борту оптичного обладнання та не можуть вести спостереження. На відміну від класичних БПЛА, вони летять автономно для ураження визначеної до запуску цілі, а їх маневрові властивості дуже обмежені (як у крилатих ракет) — таким чином ці апарати значно більше схожі за принципом дії на крилаті ракети та виконують схожі з ними функції, а відмінність полягає лише в принципі роботи двигуна. На думку спеціалістів RUSI, ці апарати мають вважатись гвинтовими крилатими ракетами, а не безпілотниками.

Представники

Harpy (Ізраїль)

IAI Harpy — баражуючий боєприпас першого покоління

БПБ родини HERO (UVision Air Ltd, Ізраїль), DSEI 2019

Піонером в своєму виді є безпілотник Harpy, який створено фірмою Israel Aircraft Industries (IAI). Він призначений для боротьби з радіолокаційними станціями супротивника. Harpy перебуває на озброєнні Чилі, Індії, Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини, Китаю..

Fire Shadow (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США)

Безпілотник Fire Shadow розроблено міжнародною корпорацією MBDA (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США). Він призначений для баражування в заданому районі та подальшого ураження стаціонарних або мобільних цілей, забезпечуючи тим самим командирів армійських підрозділів оперативною, високоточною вогневою підтримкою на значній глибині по фронту. Стартова маса — близько 200 кг, дальність дії — до 100 км. Боєприпас може баражувати на висоті близько 4600 м протягом 6 годин. БПБ стартує з наземної пускової установки рейкового типу..

Harop (Ізраїль)

Безпілотник Harop, розроблений в конструкторському бюро заводу MABAT концерну «Таасія авірит» (Ізраїль), призначений для ураження важливих наземних цілей противника, а також ведення розвідки і оперативного ураження малопомітних стаціонарних і мобільних наземних (морських) цілей, включаючи зенітно-ракетні комплекси противника, пускові установки тактичних і балістичних ракет, оцінки результатів вогневого ураження. Harop має максимальну довжину 2,5 м, розмах крила 3,0 м, максимальну злітну масу 135 кг і максимальну дальність польоту до 1000 км. Безпілотник здатен баражувати баражувати в районі цілі до 6 годин. Маса уламково-фугасної БЧ — 23 кг..

Sparrow (Ізраїль)

Безпілотник Sparrow розроблено фірмою E.M.I.T. UAV Company. Sparrow має максимальну довжину 2,14 м, розмах крила 2,44 м, злітну масу 45 кг, може брати корисне навантаження масою до 12 кг і оснащується двоциліндровим двотактним поршневим двигуном, який приводить в дію повітряний гвинт. Безпілотник здатен баражувати протягом 6 годин на віддаленні від 20 до 120 км від місця старту в залежності від антени, яка входить до складу комплексу..

WS-43 (Китай)

Китайський безпілотник WS-43 входить в боєкомплект модульних реактивних систем залпового вогню. Дальність дії — 10…60 км, тривалість баражування — близько 30 хв, швидкість польоту — 0,3…0,4 м/с, точність ураження цілі — близько 10 м, вага БЧ — 20 кг..

Spike Firefly (Ізраїль)

БПБ «Spike Firefly»

Розроблений компанією Rafael (Ізраїль). Безпілотник оснащується 400 г бойовою частиною, дальність польоту від місця запуску сягає 500—1500 м. Швидкість польоту не перевищує 70 км/год. Тривалість баражування залежить від кількості встановлених у безпілотник акумуляторних батарей і становить 15 — 30 хв. Для виявлення цілей використовується бортова оптико-електронна система, що діє в інфрачервоному та видимому оптичних діапазонах електромагнітних хвиль.

Warmate (Польща)

Розроблений польським підприємством WB Electronics.

«Ланцет» (Росія)

Російський безпілотник розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Швидкість руху в повітрі становить до 300 км/год, радіус польоту — до 40 км. Максимальна маса — 12 кг. Цей БПБ може використовуватися для утворення повітряних мінних полів.

Shahed 136 (Іран)

На початку вересня 2022 року Shahed 136 почали надходити з Ірану до Росії, і отримали назву «Герань-2».

12 вересня було збито поблизу Куп'янська, 20 вересня збито на Миколаївщині.

Як інформував речник Повітряних сил Юрій Ігнат, говорити, наскільки ефективною є така зброя як "Shahed 136", наразі зарано. Говорити, чи це єдиний тип безпілотника, який Іран надав Росії, наразі теж неможливо.

FPV-дрони

Під час російського вторгнення в Україну набули великого поширення FPV-дрони в ролі дронів-камікадзе. Дешеві (по кілька сотень доларів) безпілотники можуть знищувати вартісну техніку та офіцерів на віддалі до 10 кілометрів.

Див. також

• Морський дрон

Примітки

1. Шлапацький, В. О.; Камак, Ю. О.; Журахов, В. А.; Геращенко, М. М. (2015). Перспективи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів в Збройних Силах України. Системи озброєння і військова техніка (2). с. 49–55. ISSN 1997-9568. Процитовано 28 березня 2023. 
2. Поплавський, Олег (2020). ВІЙСЬКОВИЙ СКЛАДНИК ЗАГАЛЬНОГО УСПІХУ АЗЕРБАЙДЖАНУ У «ДРУГІЙ КАРАБАСЬКІЙ ВІЙНІ». Літопис Волині (укр.) (23). с. 77–85. ISSN 2305-9389. doi:10.32782/2305-9389/2020.23.14. Процитовано 21 січня 2023. 
3. . Military Cabinet. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
4. . Патріоти України (ua). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
5. Перспективи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 жовтня 2020. 
6. . www.rusi.orghttps (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2023. Процитовано 7 вересня 2023. 
7. Слюсар В. І. Концепція повітряних мінних полів. [ 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]//16-а наукова конференція Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. — Харків: ХНУПС. — 2020.- С. 562—563.
8. . Військова панорама. 5 травня 2016. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016. 
9. . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021. 
10. У Повітряних силах пояснили, чим можна збивати іранські "подарунки" Росії // Валентина Романенко — pravda.com.ua, 20 вересня 2022, 21:20