Драб (пол. drab) — рядовий воїн найманої піхоти, що була на службі Великого князівства Литовського і Корони Польської наприкінці XV–XVI століть. У іншому значенні — обідранець, босяк. Також вживається у кличній формі як лайливе слово.
На українських землях кількість драбів була незначною. Драби розташовувалися невеликими ротами по 50–100 осіб у найголовніших містах краю. Київський гарнізон налічував 200—300 драбів.
Зазвичай, драби у роті ділилися на дві рівні частини, одна з яких була озброєна вогнепальною зброєю (аркебуз, мушкет), інша — холодною (алебарда, спис та ін.). Кожен драб мав меч або шаблю.
Драби добре зарекомендували себе у війнах із Молдавським князівством і Московською державою. Під час татарських нападів унаслідок своєї нечисленності й малорухомості вони використовувалися для оборони замків.
Джерела та посилання ред.
- Черкас Б. В. Драб [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2., стор. 458
- Любавский М. К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. М., 1910 (рос.)
- Kolankowski L. Obrona Rusi za Jagieiionow. Б/м, б/р. (пол.)