Доротея Монтовська, також Доротея Шварце (нім. Dorothea von Montau; 6 лютого 1347, Монтови-Великі — 25 червня 1394, Квідзин) — відлюдниця і містичка. Свята римо-католицької церкви, покровителька Тевтонського ордену та Пруссії.
| Доротея Монтовська | |
|---|---|
| Народилася | 6 лютого 1347 Монтови-Великі, Ґміна Мілорадз, Мальборський повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща |
| Померла | 25 червня 1394 (47 років) Квідзин |
| У лику | святий |
Життєпис ред.
Доротея Монтовська походила із заможної селянської родини, була дочкою голландських колонізаторів у Пруссії. Коли Доротеї було сім років з нею стався нещасний випадок: її ошпарили окропом, дівчинка ледь не загинула. Вже в дитинстві Доротея почала практикувати умертвлення та аскетизму. Вона виконувала обряд поклонів (Venia) перед хрестом під керівництвом матері й під час посту не хотіла їсти молочні страви, хоча через свій вік вона не була зобов'язана постити. Крім того, її біограф повідомляє про самоочищення, екстремальне голодування, поранення ніг, сон на холоді та інші практики.
На прохання сім'ї вона в 16-річному віці вийшла заміж за старшого на 20 років зброяра з міста Гданська. У подружжі було дев'ятеро дітей, з яких вижила лише одна донька (яка згодом вступила в орден у Хелмно), решту померли під час епідемії.
Під впливом Доротеї до Бога навернувся її чоловік. Незабаром після весілля Доротея Монтовська мала перші видіння. Разом подружжя відбуло паломництво в Аквізґран і Айнзідельн. У 1390 році планували відбути наступне паломництво до Риму, проте смерть чоловіка Доротеї перешкодила цьому задуму. З того часу почався містичний шлях святої.
Після смерті чоловіка в 1389 або 1390 році Доротея переїхала в Квідзин. Там вона познайомилася з деканом собору та священником Тевтонського ордену Йоганнесом з Квідзіна, її майбутнім духовником і біографом.
Як і всі містики, так і Доротея зустрілася з нерозумінням і ворожнечею. У 1391 році в Гданську їй погрожували спалити як відьму, оскільки вона нібито помилялася у своїй вірі. На її захист став Микола Гохенштейн, а її духівник Йоганнес з Квідзіна допоміг запобігти спаленню.
Доротея пожертвувала свій маєток і до кінця свого життя проживала затворницею у келії, яку добудували до собору в Квідзині — катедральному місті єпископа Помезанії. У 1393 році свята попросила замурувати себе в маленькій келії катедрального собору.
Померла 1394 року.
Почитання ред.
Папа Павло VI канонізував Доротею Монтовську в 1976 році; процес канонізації, розпочатий незабаром після її смерті та підтриманий Тевтонським орденом, був припинений у 1404 році й відновлений лише у 1955 році. Життя Доротеї було описано Йоганнесом з Квідзіна, а книга була надрукована Якобом Карвейсом в 1492 році в Квідзині.
Література ред.
- Ґюнтер Ґрасс описує життя Доротеї Монтовської з точки зору її чоловіка у романі «Der Butt».
- Hilde Firtel[de]: Dorothea von Montau. Eine deutsche Mystikerin. Kanisius Verlag, Freiburg (Schweiz) 1968.
- Friedrich Wilhelm Bautz. Dorothea von Montau. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1362–1364}}.
- Peter Dinzelbacher[de]: Christliche Mystik im Abendland. Ihre Geschichte von den Anfängen bis zum Ende des Mittelalters. Schöning, Paderborn u. a. 1994.
- Ralph Frenken: Kindheit und Mystik im Mittelalter. (= Beihefte zur Mediaevistik; Band 2). Lang, Frankfurt am Main 2002
- Richard Stachnik. Dorothea von Montau. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1959, Band 4, S. 84 (Digitalisat).
- Johannes Marienwerder[de] (Autor), Anneliese Triller[de] (Hrsg.): Liber de festis. Offenbarungen der Dorothea von Montau (= Forschungen und Quellen zur Kirchen- und Kulturgeschichte Ostdeutschlands. Bd. 25). Böhlau, Köln 1992, ISBN 978-3-412-04891-4.
- Max Toeppen[de] (Hrsg.): Das Leben der heiligen Dorothea von Johannes Marienwerder. In: Scriptores rerum Prussicarum[de] (Die Geschichtsquellen der preußischen Vorzeit). Band 2. Hirzel, Leipzig 1863, S. 179–374. (Digitalisat)
- Franz Hipler[de]: Meister Johannes Marienwerder, Professor der Theologie zu Prag, und die Klausnerin Dorothea von Montau. Ein Lebensbild aus der Kirchengeschichte des XIV. Jahrhunderts. Verlag Ed. Peter, Braunsberg 1865 (E-Kopie [ 10 квітня 2022 у Wayback Machine.]).
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118526901 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Vgl. Dinzelbacher (1994), S. 349.
- ↑ . catholicencyclopedia.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- „Als die selige Dorothea das 7. Lebensjahr erreichte, da geschah es durch ein Versäumnis, daß sie mit siedendem Wasser so sehr übergossen wurde, daß ihre Mutter, so sehr gequält im großen Mitleid, sie in einer Wiege wiederbeleben mußte.“ Aus: Dorothea v. M. (1863), S. 209; neuhochdeutsche Übertragung aus Frenken (2002), S. 232.
- Nach Marienwerder in: Max Toeppen (Hrsg.): Das Leben der heiligen Dorothea von Johannes Marienwerder. In: Scriptores rerum Prussicarum (Die Geschichtsquellen der preußischen Vorzeit). Band 2. Hirzel, Leipzig 1863, S. 204.
- Vgl. Frenken (2002), S. 232.
- Vgl. Frenken (2002), S. 231 ff.
- Gottes Nähe unmittelbar erfahren: Mystik im Mittelalter und bei Martin Luther, herausgegeben von Berndt Hamm, Volker Leppin und Heidrun Munzert, 2007, Tübingen, ISBN 978-3-16-149211-2, S. 335.
- Peter Dinzelbacher: Christliche Mystik im Abendland. Ihre Geschichte von den Anfängen bis zum Ende des Mittelalters. Schöning, Paderborn u. a. 1994. S. 351.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |