Дорога Біміні

Доро́га Бі́міні — підводна скеляста формація поблизу острова Північний Біміні на Багамах. Простягається на 0,8 км з північного сходу на південний захід, складається з вапнякових блоків приблизно прямокутної форми. Поширені спекуляції про її штучне походження.

Історія

2 вересня 1968 року під час занурення біля північно-західного узбережжя острова Північний Біміні, Джозеф Менсон Валентайн, Жак Майоль і Роберт Ангове виявили ряд каменів різного розміру й товщини. Формація отримала назву «дорога Біміні» або «стіна Біміні». Поруч дослідники знайшли два «подібні до тротуару» лінійні об'єкти, що лежать паралельно до дороги Біміні.

У 1978 році лабораторія, керована кафедрою геології Університету Маямі, датувала радіовуглецевим аналізом вік зразка керна, взятого з дороги Біміні, у приблизно 3500 років.

Популярність припущень про штучне походження формації зробила її туристичною принадою з 1970-х років.

Характеристики

Дорога Біміні та два паралельних утвори складаються з плоских вапнякових блоків, формою від прямокутної до багатокутної. «Дорога» простягається на 0,8 км за північно-східним/південно-західним напрямком із яскраво вираженим гаком на південно-західному кінці. Більшість блоків розміром до 3-4 метрів завдовжки і завширшки. Більші блоки мають додаткові ребра, яких немає на менших блоках. Дві вужчі та коротші «дороги», приблизно 50 і 60 м завдовжки, складаються з менших кам'яних блоків, щонайбільше по 1–2 м. Дещо випукла форма блоків вказує на їхню тривалу ерозію.

Оцінки віку формації різняться. За радіовуглецевим аналізом, він складає 2780-3500 років. За уран-торієвим датуванням — майже 15000 років.

Припущення про штучне походження

Суттєвий внесок у популяризацію дороги Біміні зробив американський окультист Едгар Кейсі, котрий у 1930-40-і заявив, що в 1960-і будуть знайдені залишки міфічної Атлантиди. Послідовники Кейсі сприйняли відкриття дороги Біміні як здійснення пророцтва.

Дайвер Роберт Маркс у статті для журналу «Argosy» 1971 року приписав Карлу Голму, відставному офіцерові флоту, слова, що в рукотворному походженні дороги Біміні «мало сумнівів».

Історик-аматор Гевін Мензіс стверджував, що флот китайського адмірала Чжена Хе в 1421 році опинився через шторм біля Біміні та збудував дорогу Біміні як стапелі для ремонту.

Фільми

• «Таємниці затонулих міст. У пошуках Атлантиди» (Secrets of sunken cities. Quest Atlantis)
• В «Одіссеї Кусто»^[en] дорога Біміні фігурувала в першій серії фільму «Пошук Каліпсо Атлантиди».

Див. також

• Адамів міст
• Монумент Йонагуні

Примітки

1. Valentine, J. M., 1969, Archaeological enigmas of Florida and the Western Bahamas. Muse News (Miami Museum of Science). v. 1, pp. 26-29,41-47 (1969, June).
2. Valentine, J. M., 1973, Culture pattern seen. Muse News (Miami Museum of Science). v. 4, pp. 314—315, 331—334 (April 1973)
3. Valentine, J.M., 1976, Underwater Archeology in the Bahamas. Explorers Journal. v. 54, no. 4, pp. 176—183.
4. Gifford, J.A., and M.M. Ball, 1980, Investigation of submerged beachrock deposits off Bimini. National Geographic Society Research Reports. v. 12, pp. 21–38.
5. Davaud, E., and A. Strasser, 1984, Progradation, cimentation, érosion: évolution sédimentaire et diagénétique récente d'un littoral carbonate (Bimini, Bahamas). (Translated title: Progradation, Cementation, Erosion; Recent Diagenetic and Sedimentary Evolution in a Carbonate Coastal Environment, Bimini, Bahamas.) Eclogae Geologicae Helvetiae. v. 77, no.3, p. 449—468.
6. Strasser, A., and E. Davaud, 1986, Formation of Holocene limestone sequences by progradation, cementation, and erosion; two examples from the Bahamas. Journal of Sedimentary Research. v. 56, no. 3, pp. 422—428.
7. . The Islands of The Bahamas (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 4 квітня 2022. 
8. . Sport Diver (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 4 квітня 2022. 
9. . web.archive.org. 6 квітня 2007. Архів оригіналу за 6 квітня 2007. Процитовано 3 квітня 2022. 
10. Shinn, E. A., 2009, The mystique of beachrock. in Perspectives in Carbonate Geology: A Tribute to the Career of Robert Nathan Ginsburg, P. K. Swart, G. Eberli, and J. A. McKenzie, eds., pp. 19-28. International Association of Sedimentologists Special Publication no. 41.
11. Gifford, J.A., and M.M. Ball, 1980, Investigation of submerged beachrock deposits off Bimini. National Geographic Society Research Reports. v. 12, pp. 21–38.
12. Little, G., 2004, More Adventures With Bimini Beachrock: Remarkable Blunders in a Purported Scholarly Report Debunking the Bimini Stones. [ 2006-04-27 у Wayback Machine.] Alternative Perceptions Magazine. no. 86 (December 2004)
13. Marx, R., 1971, Atlantis: the legend is becoming fact. Argosy (magazine). v. 373, no. 5, pp. 44-47. (November 1971)
14. David Wallace (Director) (2004). . Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 31 липня 2012.  . Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 3 квітня 2022. 

Посилання