Домашня симфонія (Symphonia Domestica), тв. 53, це симфонічна поема для великого оркестру за Ріхарда Штрауса. Твір є музичним відображенням безпечного сімейного життя, яке так цінувалося самим композитором і, таким чином, гармонійно передає щоденні події із сімейного життя.
Історія створення Редагувати
У 1898 році Штраус став головним диригентом Королівської опери в Берліні. Саме в цей момент у його житті композитор зацікавився своєю особистою історією. «Домашня симфонія» була задумана як продовження іншого автобіографічного твору — симфонічної поеми «Життя героя» (Ein Heldenleben). Штраус говорив: «моя наступна симфонічна поема представлятиме день мого сімейного життя. Твір почасти ліричний, почасти гумористичний — потрійна фуга поєднає разом тата, маму і дитина».
Він працював над п'єсою до 1903 року, закінчивши її напередодні Нового року, в Шарлоттенбурзі.
Склад оркестру: пікколо, 3 флейти, 2 гобоя, гобой-Амур, англійський ріжок, кларнет-піколо, 3 кларнета (1 & 2 В B♭♭, 3), бас-кларнет в B♭♭, 4 фагота, контрафагот, 4 саксофони (сопрано, альт, баритон, бас), 8 валторн в f, 4 труби в F і C, 3 тромбона, туби, литаври, тенор барабан, бас-барабан, трикутник, тарілки, антикварні тарілки, бубни, дзвіночки, 2 арфи, і струнні.
Структура Редагувати
Програма твору відображає простоту художнього образу. Експозиція представляє всю розширену гаму сім'ї (включаючи тьоть і дядь), після чого чутно лише батьків із дитиною. Наступний розділ являє собою тричастинне Адажіо, що змальовує діяльність чоловіка. Коли годинники пробили 7 ранку — вступає фінал.
(a) Легка (gemächlich)
(b) Задумлива (träumerisch)
(c) Непривітна (mürrisch)
(d) Полум'яна (feurig)
(a) Весела (sehr lebhaft)
(b) Grazioso
Tranquil (ruhig)
Колискова [цитата із твору Ф. Мендельсона Op.19b, No. 6 «Venezianisches Gondellied»] (Годинник б'є сім ударів).
I. Тема
II. Тема
Прем'єра Редагувати
Прем'єра твору відбулася в 1904 році у Карнегі-Хол, спочатку була запланована на 9 березня, але була перенесена на 21 березня. Штраус провів з оркестром 15 репетицій.
Виступ пройшов з великим успіхом, і прем'єру було повторено в Нью-Йоркському торговому залі 16 і 18 квітня в присутності майже 6 тисяч осіб, за що автор отримав гонорар у розмірі $1000. Преса критикувала композитора за комерціалізацію сакрального мистецтва, проте Штраус відповів, що: «справжнє мистецтво облагороджує цей зал, і солідна плата для дружини і дитини — це не ганьба навіть для художника».
Дискографія Редагувати
| Диригент | Оркестр | Рік |
|---|---|---|
| Юджин Орманді | Філадельфійський оркестр | 1938 |
| Карл Шуріхт | Оркестр оперного театру Ла Скала, Мілан | 1941 |
| Ріхард Штраусс | Віденський філармонічний | 1944 |
| Вільгельм Фуртвенглер | Берлінський філармонічний оркестр | 1944 |
| Ріхард Штраусс | ? | 1947 |
| Франц Конвічний | Державний оркестр Дрездена | 1956 |
| Клеменс Краусс | Віденський філармонічний | 1952 |
| Фріц Райнер | Чиказький симфонічний оркестр | 1956 |
| Джордж Селл | Клівлендський оркестр | 1957 |
| Димітріс Мітропулос | Віденський філармонічний оркестр | 1957 |
| Зубін Мета | Лос-Анджелесі філармонічний оркестр | 1968 |
| Рудольф Кемпе | Staatskapelle Дрезден | 1972 |
| Герберт фон Караян | Оркестр Берлінської філармонії | 1973 |
| Лорін Маазель | Оркестр Віденської філармонії | 1983 |
| Зубін Мета | Оркестр Берлінської філармонії | 1985 |
| Нееме Ярві | Шотландський національний оркестр | 1986 |
| Жерар Шварц | Оркестр Сіетлу | 1988 |
| Edo de Waart | Оркестр штату Міннесота | 1990 |
| Wolfgang Sawallisch | Філадельфійський оркестр | 1993 |
| Лорін Маазель | Оркестр Баварського радіо | 1995 |
| Андре Превін | Віденський філармонічний оркестр | 1995 |
| Владімір Ашкеназі | Чеський філармонічний оркестр | 1997 |
| Девід Зінман | Цюрих оркестр Тонхалле | 2002 |
| Антоні Віт | Веймарський державний оркестр | 2009 |
| Марек Яновський | Rundfunk-Sinfonieorchester, Берлін | 2015 |
Існує також версія для двох фортепіано, яку записали Марта Аргерих і Олександр Рабінович у 1995 році на студії teldec.
Джерело Редагувати
Передмова до видання Ернста Краузе.
Література Редагувати
- Mathias Hansen (Hrsg.): Richard Strauss. Die Sinfonischen Dichtungen (Taschenbuch) Bärenreiter 2003, ISBN 978-3-7618-1468-0 (нім.)
- Gottfried Eberle: Sinfonia domestica für großes Orchester, in: Konold, Wulf (Hg.): Lexikon Orchestermusik Romantik, Bd.3. Mainz u.a., 1989 (нім.)