Сергій Довлатов | |
---|---|
Серге́й Дона́тович Довла́тов-Ме́чик | |
Ім'я при народженні | рос. Сергей Донатович Мечик |
Народився | 3 вересня 1941 Уфа |
Помер | 24 серпня 1990 (48 років) Нью Йорк ·серцева недостатність |
Поховання | |
Громадянство | СРСР, США |
Діяльність | письменник, журналіст |
Alma mater | School # 206d і Вища школа журналістики та масових комунікаційd |
Мова творів | російська |
Роки активності | з 1960 |
Напрямок | екзистенціалізм |
Жанр | автобіографічна проза |
Сайт: sergeidovlatov.com | |
| |
Довлатов Сергій Донатович у Вікісховищі | |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Сергій Довлатов (за паспортом Сергій Довлатов-Мечик; рос. Серге́й Дона́тович Довла́тов-Ме́чик; *3 вересня 1941, Уфа — †24 серпня 1990, Нью-Йорк) — російський письменник та журналіст єврейсько-вірменського походження.
Життєпис Редагувати
Сергій Довлатов народився 3 вересня 1941 року в Уфі, у родині театрального режисера, єврея за походженням Доната Ісааковича Мечика (1909—1995) і літературної коректорки Нори Сергіївни Довлатової (1908—1999), вірменки за походженням.
З 1944 року жив у Ленінграді. 1959 року вступив на відділення фінської мови філологічного факультету Ленінградського державного університету і вчився там два з половиною роки. Спілкувався з ленінградськими поетами Євгеном Рейном, Анатолієм Найманом, Йосипом Бродським і письменником Сергієм Вольфом («Невидима книга»), художником Олександром Неждановом. З університету його було виключено за неуспішність.
Згодом три роки прослужив у внутрішніх військах, охороняючи виправні колонії в Республіці Комі (селище Чиньяверек). За спогадами Бродського, Довлатов повернувся з армії «як Толстой з Криму, з сувоєм оповідань і трохи приголомшеним поглядом».
Довлатов вступив на факультет журналістики ЛДУ, працював у студентській багатотиражці Ленінградського кораблебудівного інституту[ru] «За кадры верфям», писав оповідання.
Його запросили до групи «Горожане[ru]», яку заснували Марамзін, Єфімов, Вахтін і Губін. Працював літературним секретарем Віри Панової.
З вересня 1972 до березня 1975 жив у Естонії. Для отримання талліннської прописки близько двох місяців працював кочегаром в котельні, разом із тим був позаштатним кореспондентом газети «Советская Эстония». Пізніше його прийняли на роботу в щотижневу газету «Моряк Эстонии», яку випускало Естонське морське пароплавство, де він займав посаду відповідального секретаря. Був позаштатним співробітником міської газети «Вечерний Таллин». Влітку 1972 року його прийняли на роботу у відділ інформації газети «Советская Эстония». У своїх оповіданнях, які увійшли до книги «Компроміс», Довлатов описує історії зі свого журналістської практики кореспондента «Советская Эстония», а також розповідає про роботу редакції та життя своїх колег-журналістів. Набір його першої книги «П'ять кутів» у видавництві «Eesti Raamat» було знищено за вказівкою КДБ Естонської РСР.
Працював екскурсоводом в Пушкінському заповіднику під Псковом (Михайлівське). 1975 року повернувся до Ленінграда. Працював у журналі «Костёр». Писав прозу, проте журнали відкидали його твори. Оповідання на виробничу тему «Інтерв'ю» було опубліковано 1974 року в журналі «Юность».
Довлатов публікувався в самвидаві, а також у емігрантських журналах «Континент», «Время и мы».
1978 року через переслідування з боку влади Довлатов емігрував із СРСР, оселившись у Нью-Йорку, де став головним редактором щотижневої газети «Новый американец». Членами його редколегії були Борис Меттер; Олександр Геніс; Петро Вайль; Ніна Аловерт — балетний і театральний фотограф, автор багатьох фотографій Довлатова; Григорій Рискін — поет і есеїст, та інші. Газета швидко завоювала популярність в емігрантському середовищі. Одна за одною виходили книги його прози. До середини 1980-х років домігся великого читацького успіху, друкувався в престижних журналах «Партизан Ревью» і «The New Yorker».
За дванадцять років еміграції видав дванадцять книг у США та Європі. В СРСР письменника знали за самвидавом та авторською передачею на радіо «Свобода».
Сергій Довлатов помер 24 серпня 1990 року в Нью-Йорку від серцевої недостатності. Похований у вірменській частині єврейського цвинтаря «Маунт-Геброн» в нью-йоркському районі Квінс.
Твори Редагувати
Екранізація творів Редагувати
- 1992 — «По прямій» — художній фільм за мотивами оповідань С. Довлатова, реж. Сергій Чліянц
- 1992 — «Комедія строгого режиму[ru]» — художній фільм за мотивами твору «Зона[ru]» С. Довлатова, реж. Володимир Студенников
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Родня и факты биографии [ 4 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Сергей Донатович Довлатов [ 21 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Евгений Рейн Мне скучно без Бродского и Довлатова. «Дело» (19 января 2004). [ 2014-07-14 у Wayback Machine.](рос.)
- Иосиф Бродский О Сереже Довлатове. официальный сайт Г. А. Явлинского (03 сентября 2003). [ 25 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Игорь Ефимов Расширяя границы возможного. журнал «Новый Берег», № 10, 2005. [ 9 лютого 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Сергей Довлатов Соло на ундервуде. [ 8 листопада 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Татьяна Скрябина Довлатов, Сергей Донатович. энциклопедия «Кругосвет». [ 2011-01-25 у Wayback Machine.](рос.)
- Евгений Рейн Несколько слов вдогонку. — Журнал «Звезда». — СПб., 1994, № 3 [ 16 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Довлатов Сергей Донатович. www.sem40.ru. [ 21 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Тамара Зибунова Пылесос работает до сих пор. «Новая газета» (22 августа 2002). [ 27 вересня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Сергей Довлатов «Дар органического беззлобия», интервью Виктору Ерофееву [ 23 січня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Довлатов и окрестности. «Смерть и другие заботы», Александр Генис, Радио «Свобода», 18 апреля 2007 г. [ 3 жовтня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання Редагувати
- Сайт про Сергія Довлатова [ 13 вересня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- (рос.)
- Сергій Довлатов у Пушкінських Горах [ 14 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- , Анна Плотникова, «Голос Америки», 2004.(рос.)
- Довлатов и окрестности [ 15 січня 2012 у Wayback Machine.]. Цикл передач Александра Гениса на Радио «Свобода», март — апрель 2007.(рос.)
- (рос.)
- .(рос.)
- Иванова Н. Чужие письма читать рекомендуется: Сергей Довлатов — Игорь Ефимов. Эпистолярный роман. — М.: Захаров, 2001. — 463 с. [ 13 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Знамя. 2001. № 5.(рос.)