Іло́на До́вгань — українська журналістка, телеведуча та громадська діячка.
| Довгань Ілона Леонідівна | |
|---|---|
| Народилася | 11 січня 1976 (47 років) Комсомольськ, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Україна |
| Діяльність | журналістка, телеведуча |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
|
Біографія ред.
Народилася 11 січня 1976 року у місті Комсомольськ на Полтавщині. Закінчила магістратуру Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка та курси Інтерньюз «Україна».
З 1995 року працює на телебаченні. Починала як дикторка на Комсомольському телебаченні ТРК «ГОК ТВ». Пізніше — журналістка новин, ведуча інформаційно-публіцистичних програм, круглих столів; регіональна кореспондентка часопису «Партнери» (фундація Україна-США), радник міського голови з інформаційних питань.
З 1998 по 2001 рік була регіональною кореспонденткою ТСН на телеканалі «1+1».
У травні-червні 2001 року стажувалася у США за програмою Партнерство громад фундація «Україна-США» (USAID) за напрямками: інформаційна політика, залучення громадян, стратегічний план розвитку міста.
У 2002 році стала наймолодшою депутаткою Комсомольської міської ради, членкиня комітету зі створення стратегічного плану міста (керівниця групи зв'язків з громадськістю).
У 2003 році була редакторкою ток-шоу «Життя прекрасне» та журналісткою «Запитайте у лікаря» на Новому каналі. Згодом була ведучою новин на ТРК «Київ».
З 2004 по 2007 рік працювала на телеканалі НТН ведучою новин, програм-інтерв'ю з політиками «Вчасно про головне», тижневика «Вчасно-підсумки», виборчих телемарафонів.
Номінувалась на премію «Людина року» в галузі найкращий журналіст електронних ЗМІ.
З 2007 по 2010 рік на телеканалі «1+1». Працювала ведучою ТСН, а також у виборчому проекті «Тільки про головне», «Сніданку з 1+1», суспільно-політичних телемарафонах. У травні 2010 року разом з колегами підписала лист проти цензури на каналі, який підтримали журналісти з телеканалу СТБ та сотні інших медійників, унаслідок чого утворився рух «Стоп цензурі!».
У 2008 році була випускницею проекту «Аспен — Україна», що проводить Фонд Віктора Пінчука у співпраці з Інститутом ASPEN (США).
У 2009 році була випускницею Української Школи Політичних Студій, член Ради випускників. Літній Університет демократії при Раді Європи (Страсбург).
У червні-липні 2010 року навчалася у Московській школі політичних досліджень.
У 2010 році була співзасновницею та ідеологинею громадського проекту «Школа для студентів-лідерів „Покоління 2020“», що реалізується коштом його засновників.
У 2011 році створення та проведення «Медіашколи» для молодих журналістів України (за підтримки «Телекритики» та Фонду Гайнріха Бьолля).
З 2011 по 2013 рік на телеканалі ТВі. Ведуча новин, телемарафонів, політично-публіцистичної програми «Вчасно про головне». Після непрозорого продажу каналу, конфлікту між колективом та новим керівництвом пішла з каналу разом з колективом.
З 2013 по 2017 рік була ведучою на Громадському радіо.
У 2014 році була авторкою проєкту «Перезавантаження по-європейськи» [ 27 березня 2016 у Wayback Machine.]. Спільний проект каналу ICTV та Благодійного фонду відомого мецената Богдана Гаврилишина. Проект включає низку репортажів [ 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] про зміни в інших країнах, реформи, цікаві ініціативи, досвід, який може бути прикладом для України.Також за результатами поїздок було зроблено шість програм з різних країн про участь української молоді в проекті «Молодь змінить Україну [ 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]», який реалізує і фінансує Благодійний фонд Богдана Гаврилишина.
У 2014 році після отримання напрямку на суспільне мовлення стала ведучою новин на Першому Національному, який 7 квітня 2015 року після підписання Президентом закону про суспільне мовлення став UA: Перший [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Крім новин та інтерв’ю ведуча та співавторка проекту «Зроблено в Європі» [ 4 серпня 2015 у Wayback Machine.]. Програма про євроінтеграцію країн, що колись були в СРСР та соцтаборі, про зміни, що відбулися в їхньому суспільстві і який досвід вони набули в Євросоюзі.
З вересня 2017 року була ведучою новин "24 каналу"
З березня 2018 року була ведучою інформаційних програм Радіо «НВ»
З 2 березня 2020 року Ілону Довгань разом з Лесею Вакулюк було скорочено з 24 каналу через його переформатування.
Знімалась в епізодичних ролях у фільмах:
«Щасливий квиток», реж. Віталій Москаленко. Роль – ведуча новин.
Нюхач (телесеріал), реж. Артем Литвиненко. Роль – ведуча новин. (4-та серія).
Була членом журі конкурсу «Коронація слова 2015» в номінації «Гранд романи».
Проводить майстер-класи та тренінги на теми інтерв'ю, медіа- та публічного виступу.
Не була і не є членкинею жодної політичної партії.
Захоплення ред.
Любить подорожі, творчість українських письменників, зокрема твори Марії Матіос. У переліку захоплень Ілони - сучасна українська музика та народні пісні у виконанні Квітки Цісик. Улюблені актори: Одрі Гепберн, Кетрін Зета-Джонс та Джордж Клуні. Колекціонує все пов`язане з акторкою Одрі Гепберн:
| Моя колекція виникла випадково, років 5-7 тому, - починає розповідь Ілона. - Мама збирала в юності фото знаменитих акторів. Одного разу я знайшла в її знімках Одрі. Потім купила блокнот з її фотографією. Через якийсь час мені подарували настінний календар з кадрами з фільму "Римські канікули". І пішло-поїхало: друзі стали привозити з поїздок сумки, книги, журнали, фільми, - все, що стосується Хепберн. У мене навіть рінгтон на телефоні - пісня "Moon river" ("Місячна річка") з фільму "Сніданок у Тіффані", яку Генрі Манчіні написав для Одрі. Я і сама люблю її наспівувати. |
Її захоплення відомою акторкою розпочалося коли усі знайомі стали помічати схожість телеведучої з Одрі Хепберн. Люди казали, що вона схожа не тільки зовнішньо, але й у стилі одягу. Жінка каже що дуже любить чорні сукні, так само як і акторка, яка у свій час стала іконою стилю для мільйонів жінок. Рукавички - найулюбленіший аксесуар Ілони Довгань. Телеведуча має декілька речей з зображенням Одрі Хепберн. На домашній поличці у телеведучої майже уся колекція фільмів з Одрі.
Публікації:
Ілона Довгань готує для ICTV цикл спецрепортажів про реформи в європейських країнах [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Ілона Довгань: "ЄС – зовнішня сила, яка може нам допомогти швидше змінюватися" 22 грудня 2014
Ілона Довгань: «Тема реформ в українських ЗМІ має бути пріоритетною» 28 Березня 2015
Відео:
Про проект "Молодь змінить Україну" [ 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
Польща. Влада й громада [ 31 березня 2016 у Wayback Machine.]
Швейцарія. Економіка [ 27 березня 2016 у Wayback Machine.]
Литва. Частина третя [ 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Литва. Частина шоста [ 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Ілона Довгань [ 14 вересня 2012 у Wayback Machine.] на сайті проекту 2020.ua.
- У червні-липні 2010-го навчалася у Московській школі політичних досліджень.
- . detector.media (укр.). 2 березня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 27 липня 2020.
Джерела ред.
- Обличчя каналу Ілона Довгань на Сайті Першого національного ТК [ 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]