Довбиський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в смт Довбиш Житомирської області.
Тип | товариство з обмеженою відповідальністю |
---|---|
Форма власності | товариство з обмеженою відповідальністю |
Галузь | порцеляно-фаянсова промисловість |
Засновано | 1823 |
Штаб-квартира | Україна, 12724, Житомирська обл., Баранівський р-н, смт Довбиш, вул. Щорса, 1 |
Співробітники | 19 (2017) |
Код ЄДРПОУ | 30825081 |
koraldfz.com.ua | |
Історія ред.
За часів Російської Імперії. ред.
Порцеляновий завод в Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії був заснований в 1823 році польським поміщиком Пшебельським, від 1840-х років він став відомим.
У 1844 році річний обіг склав 7 000 руб., на заводі працювало 14 робітників.
У к.50-х р.р. ХІХ ст. порцелянове виробництвоналежало гр.Іллінському, річний об'єм виробництва доходив до 600 000 шт.
У 1884 році підприємство належало землевласнику А.Петерсу, після 1903 року і щонайменше до 1913 р.- Роберту Клімовському, орендатор - Аполін Пшибильський. У цей час найбільше вироблялось чайних сервізів. Річний обсяг виробництва складав у 1913 році 31 000 руб., на заводі працювало 48 робітників.
Радянський період ред.
Під час Радянсько-української війни завод зазнав руйнувань. У 1922 році підприємство було націоналізовано та разом із іншими підприємствами скляної й порцеляно-фаянсової промисловості передано під управління Головного комітету скляно-порцелянової промисловості ВСНГ, відновлено і у 1925 році відновило роботу.
В ході індустріалізації СРСР підприємство було реконструйоване й розширене, після чого отримало нову назву: Порцеляновий завод імені Фелікса Кона. До 1936 року на клеймах було відображено також тогочасну назву міста - Мархлевськ. Після ліківдації Польського національного району і перейменування міста на Щорськ на клеймах залишилась тільки назва заводу.
В ході бойових дій Другої світової війни й німецької окупації завод було зруйновано, але після закінчення війни у відповідності до четвертого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР[ru] був відновлений і знову введений до ладу під назвою Довбиський порцеляновий завод.
У 1952 році почався новий етап реконструкції підприємства, в результаті якої виробничі процеси були автоматизовані, печі перебудовані, дерев'яні міжповерхові перекриття замінені на залізобетонні.
11 листопада 1973 року завод був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У цей час на заводі було освоєно нову технологію виробництва посуду з рівномірним кобальтовим покриттям, саме кобальтовий посуд складав до 40% виробництва.На підприємстві працювали скульптори та художники А.И. Ярош, Н.В. Коломиец, Лугалько, В.И. Климко.
В червні 1988 року Рада міністрів УРСР затвердила план технічного переоснащення підприємств легкої промисловості УРСР, відповідно до якого у 1991 - 1992 роках планувалося провести реконструкцію цеху обпалювання порцелянових виробів Довбиського порцелянового заводу зі збільшенням виробничих потужностей. Загальний обсяг капітальних інвестицій мав становити 1,2 млн. карбованців, але ця програма не була завершена.
У радянський час чисельність працівників заводу становила 1500 осіб.
Після відновлення незалежності ред.
Після здобуття Україною незалежності державне підприємство було перетворено на колективне, а потім - на товариство з обмеженою відповідальністю.
Вступ України до СОТ в травні 2008 року (з наступним збільшенням імпорту до країни готових порцелянових виробів) й економічна криза, яка розпочалася в 2008 році ускладнили діяльність українських виробників порцеляни.
До 2013 року в Україні залишилося три діючих порцелянових заводи (Довбиський, Дружківський і Сумський). 20 травня 2013 року за результатами розгляду їх спільного звернення Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України прийняла рішення щодо проведення спеціального розслідування відносно імпорту до України порцелянового посуду. За результатами розслідування ММРТ, 23 квітня 2014 року уряд України встановив спеціальне мито в розмірі 35,6% на імпорт до країни посуду, столового й кухонного приладдя з порцеляни незалежно від країни походження. В травні 2017 року мито було скасоване.
В 2016 році завод почав експортувати щебінь. Станом на листопад 2016 року завод залишався головним бюджетоутворюючим підприємством Довбиша, але чисельність працівників скоротилася до 50 осіб.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Фарфоро-фаянсовая промышленность // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн. 1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984. стр.458
- ↑ Довбыш // Украинская Советская Энциклопедия. том 4. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1980. стр.413
- Dowbyszów, gm. Kurne // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 133. (пол.)
- ↑ . Лермонтов (рос). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23.03.2020.
- Soubise Bisier (1913). (пол). Warszawa. с. 11,12. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- № 124. Список предприятий Комитета стекольно-фарфоровой промышленности СССР к началу 1928/29 г. // Фарфор. Фаянс. Стекло. Советское декоративное искусство. Материалы и документы 1917 - 1932 / сост. И. А. Пронина, М. В. Владимирцева, Л. В. Казакова и И. М. Суслов, ред. В. П. Толстой. М., "Искусство", 1980. стр.273-274
- Довбыш // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 8. М., «Советская энциклопедия», 1972. стр.379
- Ежегодник Большой Советской Энциклопедии, 1974 (вып. 18). М., «Советская энциклопедия», 1974. стр.40
- Постанова Ради Міністрів Української РСР; № 153 від 7 червня 1988 р. "Про заходи щодо технічного переозброєння легкої промисловості в 1988-1995 роках, які забезпечують прискорене розв'язання проблеми задоволення потреб населення в товарах"
- ↑ Володимир Колесник: «Що болить жителям Довбиша і Мар’янівки?» // "Житомир online" від 29 листопада 2016
- "Чи не найголовнішою темою виступів делегатів з'їзду став і захист внутрішнього ринку України від засилля імпорту, а особливо від неякісних товарів і товарів, що надходять до України за демпенговими цінами... Роботодавці пропонують провести відповідні переговори з країнами СОТ щодо перегляду тарифних зобов'язань України. Адже в перші роки після вступу нашої держави до Світової організації торгівлі в Україні, наприклад, було закрито десять найбільших цукрозаводів... Ще один яскравий приклад - знищення під впливом наступу імпорту фарфоро-фаянсової промисловості країни"
Валерій Черниш. Ми рятуємо від кризи іноземного виробника? // газета "Ехо" (Житомирская область) от 12 декабря 2012 - В Украине подорожают импортные тарелки и бокалы [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.] // "Сегодня.UA" от 25 апреля 2014
- Украина отменила пошлину на импорт изделий из фарфора [ 24 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Укринформ от 22 мая 2017
- Підприємства Житомирщини продовжують переходити на ринки Європи [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] // официальный сайт Житомирской областной государственной администрации от 11 июля 2016
- Підприємства області нарощують частку експорту до Європи [ 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // официальный сайт Житомирской областной государственной администрации от 10 октября 2016
Література та джерела ред.
- Л. В. Андреева. Советский фарфор 1920-1930е годы. М., "Советский художник", 1975
- И. И. Мороз, М. С. Комская, М. Г. Сивчикова. Справочник по фарфоро-фаянсовой промышленности. т. 1-2. М., 1976 - 1980
Посилання ред.
- КОРАЛ, ДОВБИСЬКИЙ ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ЗАВОД, ТОВ [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- сторінка заводу в каталозі провідних підприємств України на саті Верховної Ради України [ 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |