www.wikidata.uk-ua.nina.az

Доброклонський Олександр Павлович Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка

Доброклонський Олександр Павлович

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (лютий 2014)

Олекса́ндр Павло́вич Доброкло́нський (нар. 10 грудня 1856(18561210), Павловський Посад, Російська імперія — 4 грудня 1937, Белград) — історик християнської церкви. Ректор Новоросійського університету (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) (1917). Доктор церковної історії, заслужений ординарний професор по кафедрі церковної історії.

Доброклонський Олександр Павлович
Народився 10 грудня 1856(1856-12-10) або 1856
Москва, Російська імперія або Павловський Посад, Богородський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Помер 4 грудня 1937(1937-12-04) або 1938
Белград, Королівство Югославія
Діяльність історик, письменник, богослов
Alma mater Московська духовна академія
Заклад МДУ
Посада ректор
Нагороди

Нагороди: ордени св. Володимира ІІІ ст. , cв. Анни ІІ-ІІІ ст., cв. Станіслава I—IV ст.

Життєпис ред.

Олександр Павлович Доброклонський народився 10 грудня 1856 року у Москві у родині протоієрея. У 1876 завершив навчання у Московській духовній семінарії.

У 1876—1880 роках навчався у Московській духовній академії. Вчителями були найвидатніші спеціалісти з історії церкви — Євген Голубінський, Василь Ключевський, О. Лєбєдєв. Останній був безпосереднім керівником Олександра Доброклонського. 1 серпня 1880 р. наказом обер-прокурора Св. Синоду його було призначено викладачем церковної історії в Пензенську духовну семінарію. Під час навчання у МДА надрукував христологическое учение Федора Мопсуетского «К вопросу о происхождении несторианства». 28 жовтня 1880 р. захистив магістерську дисертацію «Сочинение Факунда, епископа Гермианского: В защиту трех глав (Историко-критическое исследование из эпохи V Вселенского собора)». Захист був проведений блискуче незважаючи на те, що його опонентами були два найдосвідченіших російських спеціаліста з цієї проблеми ординарний професор О. П. Лебедєв та приват-доцент І. І. Соколов. В цьому ж році дисертація вийшла окремим виданням.

У 1881—1892 роках викладав історію церкви у Пензенській та Рязанській духовній семінарії, Рязанському єпархіальному жіночому училищі. З 28 жовтня 1884 р. член Рязанської вченої архівної комісії.

26 лютого 1892 р. наказом синодального обер-прокурора його було переведено на кафедру церковної історії Московської духовної семінарії, і вже 27 квітня 1892 р. призначено членом Комісії для складання історико-статистичного опису церков Московської єпархії. Одночасно, з 29 грудня 1892 р. був обраний приват-доцентом кафедри церковної історії історико-філологічного факультету[ru] Імператорського Московського університету.

2 жовтня 1899 р. його було призначено виконуючим обов'язки екстраординарного професора Новоросійського університету по кафедрі церковної історії. Читав декілька курсів з історії церкви. Семінарські заняття складалися з розбору творів письменників та богословських трактатів церковних діячів. Так, наприклад, розбору та аналізу підлягали твори Ф. М. Достоєвського, «Послання протопопа Аввакума про антихриста», розглядалась політична та релігійна діяльність єзуїтів та інші. Двічі, у 1903 р. та у 1905 р. обирається секретарем історико-філологічного факультету. 

З 2 серпня 1907 р. викладач церковної історії на Одеських вищих жіночих курсах, на яких він працював до 1917 р. З 22 вересня 1907 р. голова Історико-філологічного товариства при ІНУ. З 29 травня 1908 р. редактор «Записок» ІНУ, на цій посаді він перебував до 1916 р. З 22 по 27 липня 1910 р. виконував обов'язки декана факультету. А з 22 листопада 1912 р. був затверджений деканом на наступні 4 роки. 22 листопада 1916 р. його знову було затверджено на цій посаді. Під час роботи на історико-філологічному факультеті ІНУ підготував докторську дисертацію і 7 березня 1916 р. наказом Св. Синоду він був затверджений у ступені доктора церковної історії за твір «Преподобный Федор, исповедник и иегумен Студийский». 27 липня 1916 р. був затверджений на посаді ординарного професора кафедри церковної історії ІНУ. 

Декілька разів був виконуючим обов'язки ректора ІНУ: з 9 червня по 4 липня 1915 р.; з 17 по 25 серпня 1915 р.; з 10 вересня по 11 жовтня 1916 р.; з 5 травня по 8 листопада 1917 р. Найбільш важливим було його ректорство у 1917 р. В цей час в університеті пройшли деякі зміни. Саботаж занять та роботи ІНУ, постійні вимоги відставки ректора, фактичний зрив занять восени 1917 р. привели до того, що 9 листопада він подав у відставку. В період 1918 початку 1919 рр. працював в ІНУ деканом. 13 вересня 1918 р. наказом Міністра народної освіти був затверджений у званні заслуженого ординарного професора (зі старшинством з 29 грудня 1917 р.). 27 квітня 1919 р. його було звільнено з посади декана історико-філологічного факультету і відраховано з університету. Після зайняття Одеси 23 серпня 1919 р. частинами А. І. Денікіна, повертається до університету.

Читав загальні курси історіографії та історії християнської церкви, спеціальні — історія руської церкви, законодавство і управління в руській церкви, пам'ятки руського церковного права.

Брав участь у роботі низки наукових та просвітницьких товариств. Особливо помітною була його діяльність у Рязанській вченій архівній комісії, Московському товаристві любителів духовного просвітництва та ІФТ при Імператорському Новоросійському університеті (деякий час був його головою). Значну увагу присвятив адміністративним справам: був секретарем історико-філологічного факультету, редактором «Записок» Імператорського Новоросійського університету, деканом історико-філологічного факультету (1910—1919), зрештою — періодично виконував обов'язки ректора Імператорського Новоросійського університету (по декілька місяців у 1915, 1916, 1917). Сповідуючи консервативні погляди, Олександр Доброклонський був одним з лідерів правої професури університету, сприяв діяльності студентського союзу академістів, боровся з проникненням в університет радикальних ідей, обґрунтовував консервативні ідеї в пресі. За це професор був об'єктом цькування у соціалістичній та ліберальній пресі. До того ж професор не цурався суспільно-політичної діяльності: у 1917 брав участь у виборах до міської думи Одеси як один з лідерів правого християнського блоку. Після встановлення влади більшовиків він був змушений емігрувати.

Наприкінці січня 1920 р., разом з відступаючими частинами генерала Шіллінга, покидає Одесу. Навесні 1920 р мешкав у Софії, де йому було запропоновано роботу в Софійському університеті. Від цієї пропозиції він відмовився і переїхав до Белграду, де в середині літа 1920 р. став професором церковної історії богословського факультету Белградського університету. У Белграді активно займається політичною та науковою діяльністю. У 1928 р. він стає одним із засновників Російського культурного комітету, який ставив своєю метою підтримку та подальший розвиток науки, мистецтва та літератури російської еміграції. Найбільшу увагу він приділяв роботі у структурному підрозділі комітету Російському науковому інституті, який він очолював у 1936—1937 роках. В цьому інституті працювали видатні діячі російської еміграції: О. О. Кізеветтер, П. Б. Струве, М. О. Лосський, Г. В. Флоровський, К. Д. Бальмонт, Д. С. Мережковський. Також в 1937 р. він викладав на курсах боротьби з атеїзмом.

Помер 4 грудня 1937 року у Белграді і був похований на місцевому цвинтарі.

Наукова діяльність ред.

Церковно-історичні дослідження Олександра Доброклонського можна розподілити на теоретичні, історіографічні, конкретно-історичні з історії християнської церкви у Східній Європі та історії церкви у Західній Європі та Візантії. За формою викладу та постановкою питань дослідження Олександра Доброклонського поділяються на узагальнюючи праці з історії християнської церкви, здебільшого у Східній Європі, та дослідження з історії окремих питань (біографії видатних релігійно-церковних діячів, історія монастирів тощо). Продовжуючи ідеї своїх вчителів, намагався надати історії церкви максимально наукових рис. Він наполягав на тому, що історія церкви є частиною історії людського суспільства, і підкоряється загальним законам історії, багатьом чинникам, а праця церковного історика підлягає тим самим принципам, що і праця інших істориків. У позитивістському дусі, він твердив, що історія церкви має вивчати всі сторони церковного життя на максимально широкій джерельній базі. Він вірив у те, що історія може бути об'єктивною, дзеркалом, що відображає дійсне життя з позицій історизму. Подальший прогрес церковно-історичних досліджень, на його думку, полягав у подальшому відході від схоластики та догматики, перенесення наголосу з зовнішньої історії церкви на еволюцію релігійних уявлень народу. На основі цих принципів досяг видатних успіхів у дослідженні історії християнської церкви. Одним з перших він провів ґрунтовний аналіз розвитку церковно-історичних досліджень в Європі від раннього середньовіччя до кінця ХІХ століття. На його думку, наукові студії з історії церкви розпочались в Європі з XVI століття. Найбільш передовою історіографією він вважав протестантську, католицьку критикував за брак широких концепцій, свободи дослідження, різноманітності у прийомах, відзначав успіхи російсько-імперської історіографії та намічав її проблемні місця. Найбільшу відомість у науці здобув як автор великої узагальнюючої праці з історії російської церкви. Автору вдалося не лише вдало систематизувати досягнення тодішньої науки, але й доповнити попередніх істориків на основі джерел. Це дозволило йому більш докладно висвітлити історію московської церкви наприкінці XVI — XVII століть 4 том видання, присвячений новітній історії російської церкви, був цілковито оригінальним дослідженням. «Руководство по истории русской церкви» отримало позитивні відгуки видатних істориків церкви Адольфа фон Гарнака та Антона Карташова. Ще більш оригінальним та фундаментальним дослідженням була праця про життя одного з найвидатніших візантійських церковних діячів Феодора Студита. На основі численних архівних джерел, порівняльного аналізу списків церковних пам'яток, деякі з яких (один зі списків «Житія» Феодора) вперше залучались до історіографії, висвітлив не лише життєвий шлях Феодора, але відтворив широку панораму суспільного та церковного розвитку Візантії у раннє середньовіччя. Велику кількість невідомого архівного матеріалу він використав у дослідженні з історії одного з російських монастирів, Солотчинського на Рязанщині. Більшість джерел з історії цього монастиря він видав в окремому археографічному виданні.

Працюючи в Імператорському Новоросійському університеті читав загальний курс — Історія християнської церкви та спеціальний курс — Історія російської церкви. Пізніше ним були розроблені та читалися курси: загальний — Історіографія та історія християнської церкви та спеціальний — Законодавство і управління в російській церкві, а з 1915 р. -  Читання пам'яток російського церковного права. Під його керівництвом слухачки Одеських вищих жіночих курсів склали та надрукували «Курс истории христианской церкви (І-ІІІ вв.)».

Наукові праці ред.

  • Александрийская образованность как сфера, благоприятствовавшая происхождению христианской Александрийской школы / А. П. Доброклонский // Чтения в Обществе любителей духовного просвещения. — 1880. — № 1/2. — С. 220—258.
  • Христологическое учение Феодора Мопсуестского: К вопросу о происхождении несторианства / А. П. Доброклонский // Чтения в Обшестве любителей духовного просвещения. — 1880. — № 1/2. — С. 471—494.
  • Сочинение Факунда, епископа Гермианского: В защиту трех глав: (ист.-крит. исслед. из эпохи V Вселенского собора) / А. П. Доброклонский. — М. : Лавров и Леонтьев, 1880. — 312 с.
  • Солотчинский монастырь, его слуги и крестьяне в XVII веке / А. П. Доброклонский. — М., 1888. — 132 с.
  • Описи дел Рязанского исторического архива. Вып. 1 : Описание дел архива Солотчинского монастыря / А. П. Доброклонский. — Рязань: Тип. губ., 1889. — 55 с.
  • Руководство по истории русской церкви. Рязань, 1889—1890. Вып. 1/2 : Периоды: домонгольский, 988—1237 гг., и северо-восточной митрополии, 1237—1588 гг. / А. П. Доброклонский. — М., 1889. — 441 с.
  • Руководство по истории русской церкви. Рязань, 1889—1890. Вып. 3 : Патриарший период, 1589—1700 гг. / А. П. Доброклонский. — М., 1889. — 306 с.
  • Руководство по истории русской церкви. Рязань, 1889—1890. Вып. 4 : Синодальный период, 1700—1890 гг. / А. П. Доброклонский. — М., 1893. — 441 с.
  • Учебный курс русской церкви / А. П. Доброклонский. — [Б. м., б. г.]. — Вып. 1. — 251 с.
  • Преподобный Феодор, исповедник и игумен Студийский. Ч. 1 : Его эпоха, жизнь и деятельность / А. П. Доброклонский // Записки Императорского Новороссийского университета. — 1913. — Т. 113. — ХХ, 972, ХС, 10 с. ; Ч. 2 : Его творения. — Записки Императорского Новороссийского университета. Ист.-филол. фак. — 1914. — Вып. 8. — С. 1-569.

Література та джерела ред.

  • Косик В. И. Русская церковь в Югославии, 1921—1939 гг. / В. И. Косик // Славяноведение. — 1996. — № 6. — С. 66–76.
  • Руска емиграциjа у српскоj культури ХХ века. — Београд, 1994. — Т. 1. — C. 61–62, 69.
  • Руска емиграциjа у српскоj культури ХХ века. — Београд, 1994. — Т. 2. — С. 252.
  • Доброклонский Александр Павлович // Полный православный энциклопедический словарь. — М., 1992. — Т. 1. — С. 749.
  • Косик В. И. Русская Югославия: фрагменты истории, 1919—1944 / В. И. Косик // Славяноведение. — 1992. — № 4. — С. 20–32.
  • Спасов Л. Русские ученые-белоэмигранты в Болгарии (1920—1930 годы) / Л. Спасов // Bulgarian Historical Review. — 1992. — № 4. — С. 107—112.
  • Алленов С. Г. К вопросу о преподавании историографии в университетах дореволюционной России / С. Г. Алленов, М. С. Матвеева, В. И. Чесноков // Проблемы истории отечественной исторической науки. — Воронеж, 1981. — С. 117—135.
  • Доброклонский Александр Павлович // Венгеров. Источники словаря русских писателей. — СПб., 1910. — Т. 2. — С. 274.
  • Доброклонский Александр Павлович // Новый энциклопедический словарь [Брокгауза и Ефрона]. — СПб., [1914]. — Т. 16. — С. 438—439.

Посилання ред.

Це незавершена стаття про історика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti lyutij 2014 Oleksa ndr Pavlo vich Dobroklo nskij nar 10 grudnya 1856 18561210 Pavlovskij Posad Rosijska imperiya 4 grudnya 1937 Belgrad istorik hristiyanskoyi cerkvi Rektor Novorosijskogo universitetu sogodni Odeskij nacionalnij universitet imeni I I Mechnikova 1917 Doktor cerkovnoyi istoriyi zasluzhenij ordinarnij profesor po kafedri cerkovnoyi istoriyi Dobroklonskij Oleksandr PavlovichNarodivsya 10 grudnya 1856 1856 12 10 abo 1856 1 Moskva Rosijska imperiya abo Pavlovskij Posad Bogorodskij povitd Moskovska guberniya Rosijska imperiyaPomer 4 grudnya 1937 1937 12 04 abo 1938 1 Belgrad Korolivstvo YugoslaviyaDiyalnist istorik pismennik bogoslovAlma mater Moskovska duhovna akademiyaZaklad MDUPosada rektorNagorodiNagorodi ordeni sv Volodimira III st cv Anni II III st cv Stanislava I IV st Zmist 1 Zhittyepis 2 Naukova diyalnist 3 Naukovi praci 4 Literatura ta dzherela 5 PosilannyaZhittyepis red Oleksandr Pavlovich Dobroklonskij narodivsya 10 grudnya 1856 roku u Moskvi u rodini protoiyereya U 1876 zavershiv navchannya u Moskovskij duhovnij seminariyi U 1876 1880 rokah navchavsya u Moskovskij duhovnij akademiyi Vchitelyami buli najvidatnishi specialisti z istoriyi cerkvi Yevgen Golubinskij Vasil Klyuchevskij O Lyebyedyev Ostannij buv bezposerednim kerivnikom Oleksandra Dobroklonskogo 1 serpnya 1880 r nakazom ober prokurora Sv Sinodu jogo bulo priznacheno vikladachem cerkovnoyi istoriyi v Penzensku duhovnu seminariyu Pid chas navchannya u MDA nadrukuvav hristologicheskoe uchenie Fedora Mopsuetskogo K voprosu o proishozhdenii nestorianstva 28 zhovtnya 1880 r zahistiv magistersku disertaciyu Sochinenie Fakunda episkopa Germianskogo V zashitu treh glav Istoriko kriticheskoe issledovanie iz epohi V Vselenskogo sobora Zahist buv provedenij bliskuche nezvazhayuchi na te sho jogo oponentami buli dva najdosvidchenishih rosijskih specialista z ciyeyi problemi ordinarnij profesor O P Lebedyev ta privat docent I I Sokolov V comu zh roci disertaciya vijshla okremim vidannyam U 1881 1892 rokah vikladav istoriyu cerkvi u Penzenskij ta Ryazanskij duhovnij seminariyi Ryazanskomu yeparhialnomu zhinochomu uchilishi Z 28 zhovtnya 1884 r chlen Ryazanskoyi vchenoyi arhivnoyi komisiyi 26 lyutogo 1892 r nakazom sinodalnogo ober prokurora jogo bulo perevedeno na kafedru cerkovnoyi istoriyi Moskovskoyi duhovnoyi seminariyi i vzhe 27 kvitnya 1892 r priznacheno chlenom Komisiyi dlya skladannya istoriko statistichnogo opisu cerkov Moskovskoyi yeparhiyi Odnochasno z 29 grudnya 1892 r buv obranij privat docentom kafedri cerkovnoyi istoriyi istoriko filologichnogo fakultetu ru Imperatorskogo Moskovskogo universitetu 2 zhovtnya 1899 r jogo bulo priznacheno vikonuyuchim obov yazki ekstraordinarnogo profesora Novorosijskogo universitetu po kafedri cerkovnoyi istoriyi Chitav dekilka kursiv z istoriyi cerkvi Seminarski zanyattya skladalisya z rozboru tvoriv pismennikiv ta bogoslovskih traktativ cerkovnih diyachiv Tak napriklad rozboru ta analizu pidlyagali tvori F M Dostoyevskogo Poslannya protopopa Avvakuma pro antihrista rozglyadalas politichna ta religijna diyalnist yezuyitiv ta inshi Dvichi u 1903 r ta u 1905 r obirayetsya sekretarem istoriko filologichnogo fakultetu Z 2 serpnya 1907 r vikladach cerkovnoyi istoriyi na Odeskih vishih zhinochih kursah na yakih vin pracyuvav do 1917 r Z 22 veresnya 1907 r golova Istoriko filologichnogo tovaristva pri INU Z 29 travnya 1908 r redaktor Zapisok INU na cij posadi vin perebuvav do 1916 r Z 22 po 27 lipnya 1910 r vikonuvav obov yazki dekana fakultetu A z 22 listopada 1912 r buv zatverdzhenij dekanom na nastupni 4 roki 22 listopada 1916 r jogo znovu bulo zatverdzheno na cij posadi Pid chas roboti na istoriko filologichnomu fakulteti INU pidgotuvav doktorsku disertaciyu i 7 bereznya 1916 r nakazom Sv Sinodu vin buv zatverdzhenij u stupeni doktora cerkovnoyi istoriyi za tvir Prepodobnyj Fedor ispovednik i iegumen Studijskij 27 lipnya 1916 r buv zatverdzhenij na posadi ordinarnogo profesora kafedri cerkovnoyi istoriyi INU Dekilka raziv buv vikonuyuchim obov yazki rektora INU z 9 chervnya po 4 lipnya 1915 r z 17 po 25 serpnya 1915 r z 10 veresnya po 11 zhovtnya 1916 r z 5 travnya po 8 listopada 1917 r Najbilsh vazhlivim bulo jogo rektorstvo u 1917 r V cej chas v universiteti projshli deyaki zmini Sabotazh zanyat ta roboti INU postijni vimogi vidstavki rektora faktichnij zriv zanyat voseni 1917 r priveli do togo sho 9 listopada vin podav u vidstavku V period 1918 pochatku 1919 rr pracyuvav v INU dekanom 13 veresnya 1918 r nakazom Ministra narodnoyi osviti buv zatverdzhenij u zvanni zasluzhenogo ordinarnogo profesora zi starshinstvom z 29 grudnya 1917 r 27 kvitnya 1919 r jogo bulo zvilneno z posadi dekana istoriko filologichnogo fakultetu i vidrahovano z universitetu Pislya zajnyattya Odesi 23 serpnya 1919 r chastinami A I Denikina povertayetsya do universitetu Chitav zagalni kursi istoriografiyi ta istoriyi hristiyanskoyi cerkvi specialni istoriya ruskoyi cerkvi zakonodavstvo i upravlinnya v ruskij cerkvi pam yatki ruskogo cerkovnogo prava Brav uchast u roboti nizki naukovih ta prosvitnickih tovaristv Osoblivo pomitnoyu bula jogo diyalnist u Ryazanskij vchenij arhivnij komisiyi Moskovskomu tovaristvi lyubiteliv duhovnogo prosvitnictva ta IFT pri Imperatorskomu Novorosijskomu universiteti deyakij chas buv jogo golovoyu Znachnu uvagu prisvyativ administrativnim spravam buv sekretarem istoriko filologichnogo fakultetu redaktorom Zapisok Imperatorskogo Novorosijskogo universitetu dekanom istoriko filologichnogo fakultetu 1910 1919 zreshtoyu periodichno vikonuvav obov yazki rektora Imperatorskogo Novorosijskogo universitetu po dekilka misyaciv u 1915 1916 1917 Spoviduyuchi konservativni poglyadi Oleksandr Dobroklonskij buv odnim z lideriv pravoyi profesuri universitetu spriyav diyalnosti studentskogo soyuzu akademistiv borovsya z proniknennyam v universitet radikalnih idej obgruntovuvav konservativni ideyi v presi Za ce profesor buv ob yektom ckuvannya u socialistichnij ta liberalnij presi Do togo zh profesor ne curavsya suspilno politichnoyi diyalnosti u 1917 brav uchast u viborah do miskoyi dumi Odesi yak odin z lideriv pravogo hristiyanskogo bloku Pislya vstanovlennya vladi bilshovikiv vin buv zmushenij emigruvati Naprikinci sichnya 1920 r razom z vidstupayuchimi chastinami generala Shillinga pokidaye Odesu Navesni 1920 r meshkav u Sofiyi de jomu bulo zaproponovano robotu v Sofijskomu universiteti Vid ciyeyi propoziciyi vin vidmovivsya i pereyihav do Belgradu de v seredini lita 1920 r stav profesorom cerkovnoyi istoriyi bogoslovskogo fakultetu Belgradskogo universitetu U Belgradi aktivno zajmayetsya politichnoyu ta naukovoyu diyalnistyu U 1928 r vin staye odnim iz zasnovnikiv Rosijskogo kulturnogo komitetu yakij staviv svoyeyu metoyu pidtrimku ta podalshij rozvitok nauki mistectva ta literaturi rosijskoyi emigraciyi Najbilshu uvagu vin pridilyav roboti u strukturnomu pidrozdili komitetu Rosijskomu naukovomu instituti yakij vin ocholyuvav u 1936 1937 rokah V comu instituti pracyuvali vidatni diyachi rosijskoyi emigraciyi O O Kizevetter P B Struve M O Losskij G V Florovskij K D Balmont D S Merezhkovskij Takozh v 1937 r vin vikladav na kursah borotbi z ateyizmom Pomer 4 grudnya 1937 roku u Belgradi i buv pohovanij na miscevomu cvintari Naukova diyalnist red Cerkovno istorichni doslidzhennya Oleksandra Dobroklonskogo mozhna rozpodiliti na teoretichni istoriografichni konkretno istorichni z istoriyi hristiyanskoyi cerkvi u Shidnij Yevropi ta istoriyi cerkvi u Zahidnij Yevropi ta Vizantiyi Za formoyu vikladu ta postanovkoyu pitan doslidzhennya Oleksandra Dobroklonskogo podilyayutsya na uzagalnyuyuchi praci z istoriyi hristiyanskoyi cerkvi zdebilshogo u Shidnij Yevropi ta doslidzhennya z istoriyi okremih pitan biografiyi vidatnih religijno cerkovnih diyachiv istoriya monastiriv tosho Prodovzhuyuchi ideyi svoyih vchiteliv namagavsya nadati istoriyi cerkvi maksimalno naukovih ris Vin napolyagav na tomu sho istoriya cerkvi ye chastinoyu istoriyi lyudskogo suspilstva i pidkoryayetsya zagalnim zakonam istoriyi bagatom chinnikam a pracya cerkovnogo istorika pidlyagaye tim samim principam sho i pracya inshih istorikiv U pozitivistskomu dusi vin tverdiv sho istoriya cerkvi maye vivchati vsi storoni cerkovnogo zhittya na maksimalno shirokij dzherelnij bazi Vin viriv u te sho istoriya mozhe buti ob yektivnoyu dzerkalom sho vidobrazhaye dijsne zhittya z pozicij istorizmu Podalshij progres cerkovno istorichnih doslidzhen na jogo dumku polyagav u podalshomu vidhodi vid sholastiki ta dogmatiki perenesennya nagolosu z zovnishnoyi istoriyi cerkvi na evolyuciyu religijnih uyavlen narodu Na osnovi cih principiv dosyag vidatnih uspihiv u doslidzhenni istoriyi hristiyanskoyi cerkvi Odnim z pershih vin proviv gruntovnij analiz rozvitku cerkovno istorichnih doslidzhen v Yevropi vid rannogo serednovichchya do kincya HIH stolittya Na jogo dumku naukovi studiyi z istoriyi cerkvi rozpochalis v Yevropi z XVI stolittya Najbilsh peredovoyu istoriografiyeyu vin vvazhav protestantsku katolicku kritikuvav za brak shirokih koncepcij svobodi doslidzhennya riznomanitnosti u prijomah vidznachav uspihi rosijsko imperskoyi istoriografiyi ta namichav yiyi problemni miscya Najbilshu vidomist u nauci zdobuv yak avtor velikoyi uzagalnyuyuchoyi praci z istoriyi rosijskoyi cerkvi Avtoru vdalosya ne lishe vdalo sistematizuvati dosyagnennya todishnoyi nauki ale j dopovniti poperednih istorikiv na osnovi dzherel Ce dozvolilo jomu bilsh dokladno visvitliti istoriyu moskovskoyi cerkvi naprikinci XVI XVII stolit 4 tom vidannya prisvyachenij novitnij istoriyi rosijskoyi cerkvi buv cilkovito originalnim doslidzhennyam Rukovodstvo po istorii russkoj cerkvi otrimalo pozitivni vidguki vidatnih istorikiv cerkvi Adolfa fon Garnaka ta Antona Kartashova She bilsh originalnim ta fundamentalnim doslidzhennyam bula pracya pro zhittya odnogo z najvidatnishih vizantijskih cerkovnih diyachiv Feodora Studita Na osnovi chislennih arhivnih dzherel porivnyalnogo analizu spiskiv cerkovnih pam yatok deyaki z yakih odin zi spiskiv Zhitiya Feodora vpershe zaluchalis do istoriografiyi visvitliv ne lishe zhittyevij shlyah Feodora ale vidtvoriv shiroku panoramu suspilnogo ta cerkovnogo rozvitku Vizantiyi u rannye serednovichchya Veliku kilkist nevidomogo arhivnogo materialu vin vikoristav u doslidzhenni z istoriyi odnogo z rosijskih monastiriv Solotchinskogo na Ryazanshini Bilshist dzherel z istoriyi cogo monastirya vin vidav v okremomu arheografichnomu vidanni Pracyuyuchi v Imperatorskomu Novorosijskomu universiteti chitav zagalnij kurs Istoriya hristiyanskoyi cerkvi ta specialnij kurs Istoriya rosijskoyi cerkvi Piznishe nim buli rozrobleni ta chitalisya kursi zagalnij Istoriografiya ta istoriya hristiyanskoyi cerkvi ta specialnij Zakonodavstvo i upravlinnya v rosijskij cerkvi a z 1915 r Chitannya pam yatok rosijskogo cerkovnogo prava Pid jogo kerivnictvom sluhachki Odeskih vishih zhinochih kursiv sklali ta nadrukuvali Kurs istorii hristianskoj cerkvi I III vv Naukovi praci red Aleksandrijskaya obrazovannost kak sfera blagopriyatstvovavshaya proishozhdeniyu hristianskoj Aleksandrijskoj shkoly A P Dobroklonskij Chteniya v Obshestve lyubitelej duhovnogo prosvesheniya 1880 1 2 S 220 258 Hristologicheskoe uchenie Feodora Mopsuestskogo K voprosu o proishozhdenii nestorianstva A P Dobroklonskij Chteniya v Obshestve lyubitelej duhovnogo prosvesheniya 1880 1 2 S 471 494 Sochinenie Fakunda episkopa Germianskogo V zashitu treh glav ist krit issled iz epohi V Vselenskogo sobora A P Dobroklonskij M Lavrov i Leontev 1880 312 s Solotchinskij monastyr ego slugi i krestyane v XVII veke A P Dobroklonskij M 1888 132 s Opisi del Ryazanskogo istoricheskogo arhiva Vyp 1 Opisanie del arhiva Solotchinskogo monastyrya A P Dobroklonskij Ryazan Tip gub 1889 55 s Rukovodstvo po istorii russkoj cerkvi Ryazan 1889 1890 Vyp 1 2 Periody domongolskij 988 1237 gg i severo vostochnoj mitropolii 1237 1588 gg A P Dobroklonskij M 1889 441 s Rukovodstvo po istorii russkoj cerkvi Ryazan 1889 1890 Vyp 3 Patriarshij period 1589 1700 gg A P Dobroklonskij M 1889 306 s Rukovodstvo po istorii russkoj cerkvi Ryazan 1889 1890 Vyp 4 Sinodalnyj period 1700 1890 gg A P Dobroklonskij M 1893 441 s Uchebnyj kurs russkoj cerkvi A P Dobroklonskij B m b g Vyp 1 251 s Prepodobnyj Feodor ispovednik i igumen Studijskij Ch 1 Ego epoha zhizn i deyatelnost A P Dobroklonskij Zapiski Imperatorskogo Novorossijskogo universiteta 1913 T 113 HH 972 HS 10 s Ch 2 Ego tvoreniya Zapiski Imperatorskogo Novorossijskogo universiteta Ist filol fak 1914 Vyp 8 S 1 569 Literatura ta dzherela red Boyarchenkov V V Tolstov V A Istorik cerkvi A P Dobroklonskij Ryazanskie vedomosti 1998 25 dekabrya 252 253 S 4 Arhivovano 18 listopada 2019 u Wayback Machine Profesori Odeskogo Novorosijskogo universitetu biogr slov ONU im I I Mechnikova Nauk b ka 2 ge vid dop Odesa Astroprint 2005 T 1 Rektori S 60 65 Arhivovano 18 sichnya 2017 u Wayback Machine Yefimenko G G Dobroklonskij Oleksandr Pavlovich Arhivovano 24 chervnya 2016 u Wayback Machine G G Yefimenko Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 421 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Kosik V I Russkaya cerkov v Yugoslavii 1921 1939 gg V I Kosik Slavyanovedenie 1996 6 S 66 76 Ruska emigracija u srpskoj kulturi HH veka Beograd 1994 T 1 C 61 62 69 Ruska emigracija u srpskoj kulturi HH veka Beograd 1994 T 2 S 252 Dobroklonskij Aleksandr Pavlovich Polnyj pravoslavnyj enciklopedicheskij slovar M 1992 T 1 S 749 Kosik V I Russkaya Yugoslaviya fragmenty istorii 1919 1944 V I Kosik Slavyanovedenie 1992 4 S 20 32 Spasov L Russkie uchenye beloemigranty v Bolgarii 1920 1930 gody L Spasov Bulgarian Historical Review 1992 4 S 107 112 Allenov S G K voprosu o prepodavanii istoriografii v universitetah dorevolyucionnoj Rossii S G Allenov M S Matveeva V I Chesnokov Problemy istorii otechestvennoj istoricheskoj nauki Voronezh 1981 S 117 135 Dobroklonskij Aleksandr Pavlovich Vengerov Istochniki slovarya russkih pisatelej SPb 1910 T 2 S 274 Dobroklonskij Aleksandr Pavlovich Novyj enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona SPb 1914 T 16 S 438 439 Posilannya red Dobroklonskij Oleksandr Pavlovich Arhivovano 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine Dobroklonskij Aleksandr Pavlovich Arhivovano 7 lyutogo 2017 u Wayback Machine Pravoslavnaya enciklopediya Arhivovano 8 bereznya 2017 u Wayback Machine Pravoslavnaya biblioteka Arhivovano 7 lyutogo 2017 u Wayback Machine nbsp Ce nezavershena stattya pro istorika Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi a b Czech National Authority Database d Track Q13550863 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dobroklonskij Oleksandr Pavlovich amp oldid 38178202