Я́ків Марти́нович Дзябенко (*6 жовтня 1892, Матяшівка — †1 березня 1959, Карлсруе) — військовий і громадський діяч, старшина охорони Головного отамана Армії УНР С. Петлюри, ад'ютант і старшина для доручень Президента УНР в екзилі А. Лівицького; адміністративний сотник Армії УНР, майор (на еміграції).
| Дзябенко Яків Мартинович | |
|---|---|
| Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 6 жовтня 1892 Матяшівка |
| Смерть | 1 березня 1959 (66 років) Карлсруе |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1917–1920 |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС | Армія УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Перший Зимовий похід |
| Нагороди та відзнаки | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї Мартина Семеновича та Марини Петрівни. Закінчив 6 класів гімназії. Був слухачем 2-гокурсу підготовчих курсів Київського університету Св. Володимира. Служив у російській армії рядовим (1912 -1917). Брав участь у скликанні 1-го Українського військового з'їзду (Київ, травень 1917) та формуванні українських частин. Співробітник Українського військового генерального комітету, Українського військового генерального секретаріату та Українського військового міністерства. Служив в Армії УНР (1917-1920). Інтернований до таборів Олександрова-Куявського і Каліша, де став активним учасником Братства Св. Кирила і Мефодія. Учасник Першого зимового походу. Лицар ордена Залізного хреста (1920).
Нелегально перейшов кордон із ЧСР. Дійсний слухач кооперативного відділу економічно-кооперативного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1925—1929). Лікар УГА Олександр Плітас зазначав, що Яків Дзябенко «в 1925 році хорів на активний процес в обох вершках легенів». Захистивши «з успіхом задовольняючим» дипломну роботу на тему «Центральний союз сільськогосподарських товариств у Чехах», здобув фах інженера-економіста. У розписці, поданій до ректорату УГА, Яків Дзябенко підтверджує, що «винний бувшому кооперативному товариству „Україна“ в Подєбрадах 1392 крони» і зобов'язується до 1 січня 1933 року повернути цю суму до скарбниці академії для сплати нею боргів товариства «Україна».
Пожертвував кошти на видання книжки Симона Наріжного «Українська еміграція» (Прага, 1942).
Софія Качор писала:
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Похований на Головному цвинтарі в місті Карлсруе.
Література ред.
- Качор С. Архів Українського Воєнно-Історичного Інституту. Археографічний щорічник: http://undiasd.archives[недоступне посилання з липня 2019]. gov.ua/doc/pamjatky/2007.pdf
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 5, 47.
- Свобода (Джерзі-Ситі і Ню Йорк, СІЛА). — 1959. — № 58. — 26 березня.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.