Дзюбенко Роман Васильович Рома н Васи льович Дзюбе нко нар 13 жовтня 1994 19941013 року сел Вільхове Станично Луганський

Рома́н Васи́льович Дзюбе́нко (нар. 13 жовтня 1994(19941013) року, сел. Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область — 30 січня 2021 року, м. Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область) — молодший сержант, головний сержант — командир 1-го відділення 2-го взводу 2-ї мотопіхотної роти 22-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Роман Дзюбенко
Молодший сержант

Загальна інформація
Народження	13 жовтня 1994(1994-10-13) Вільхове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна
Смерть	30 січня 2021(2021-01-30) (26 років) Часів Яр (вогнепальне поранення)
Поховання	Вільхове
Військова служба
Роки служби	2018—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	92 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзюбенко.

Із життєпису ред.

Середню освіту здобув у м. Станиця Луганська. Строкову військову службу проходив в одному з підрозділів МВС України.

30 серпня 2018 року призваний на військову службу за контрактом. Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2019 року.

26 січня близько 19-ї години окупантами були обстріляні позиції українських військових біля с. Новоолександрівка. Перебуваючи на бойовому посту, Роман Дзюбенко отримав смертельне наскрізне поранення голови: куля снайпера прошила навиліт захисну каску. У вкрай важкому стані був терміново евакуйований до Попасної, звідки — до військово-медичного шпиталю в м. Часів Яр. Був визнаний неоперабельним через критичний стан.

Помер 30 січня 2021 року о 8:46: зупинилось серце, реанімаційні заходи не принесли бажаного результату.

Похований 2 лютого 2021 року на цвинтарі селища Вільхового. Залишились мати, брат, дружина та піврічний син.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 149/2021 від 07 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Знак пошани «Захисник Луганщини» (посмертно).
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 30 січня.

Див. також ред.

Примітки ред.

. https://censor.net/. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
. https://suspilne.media/. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
Роман Дзюбенко помер після важкого поранення снайпером. https://umoloda.kyiv.ua/. Процитовано 4 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube

Посилання ред.

На Луганщині поховали Романа Дзюбенка

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . https://censor.net/. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.

[2] . https://suspilne.media/. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.

[3] Роман Дзюбенко помер після важкого поранення снайпером. https://umoloda.kyiv.ua/. Процитовано 4 лютого 2021.

[4] . Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.

[5] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 січня 2022.

[6] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 30 січня на YouTube