Джурадж IV (*Ђурађ Црноjeвић, д/н —1514) — князь Зети у 1490—1496 роках.
| Джурадж IV | |
|---|---|
| Народився | невідомо Зета, Сербія |
| Помер | 1514 Анатолія |
| Національність | чорногорець |
| Знання мов | сербська |
| Титул | князь |
| Термін | 1490—1496 роки |
| Попередник | Іван I |
| Наступник | Стефан II |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Црноєвичі |
| Батько | Іван I |
| Мати | Гойслава Аріаніт |
| Брати, сестри | Skenderbeg Crnojevićd |
| У шлюбі з | Олена Мусакія-Топі Елізабет Еріцо |
| Діти | 2 сина |
| | |
|
Життєпис Редагувати
Походив з династії Црноєвичів. Син Івана I, князя Зети, та албанської княгині Гойслави Аріаніт. Здобув гарну освіту, знання з астрономії, математики, геометрії. В останні роки (1480-ті) панування Івана I заміняв його в управлінні.
У 1490 році після смерті батька стає князем Зети, але прийняв титул герцога. Присягнув на вірність османському султану. Того ж року оженився на родичці венеційського намісника Котора. Основну увагу приділяв поширенню культурних знань, зокрема було засновано першу друкарню в Зеті. На ній між 1493 та 1496 роками було надруковано 5 церковних книг.
У 1496 році, коли почав формувати антиосманську коаліцію, османи вдерлися до князівства. Під тиском ворога Джурадж IV вимушений був залишити державу й перебратися до Венеції. Владу успадкував його брат Стефан. Звертався по допомогу до короля Франції, Папи Римського з проханням допомогти повернути трон, але марно. У 1497 році був заарештований в Венеції за звинуваченням у співпраці з османами. Лише у 1498 році вийшов на волю.
На початку 1500 року на запрошення Феріз-бея перебрався до Скутарі. Потім у Стамбулі від Баязида II отримав маєток (тімар) в Анатолії і став османським сипахом. Помер тут у 1514 році.
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела Редагувати
- Ердељановић Ј. (1978). Стара Црна Гора. Славољубље, Београд.
- Fine, John Van Antwerp (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. University of Michigan Press. p. 603.