Іван I Чорний (серб. Иван Црнојевић; *д/н — †1490) — князь Зети у 1465—1490 роках.
| Іван I | |
|---|---|
| | |
| Князь Зети | |
| Правління | 1465—1490 |
| Попередник | Стефан I |
| Наступник | Джурадж IV |
| Біографічні дані | |
| Народження | 15 століття |
| Смерть | 1490 Цетинє |
| Дружина | Гойслава Аріаніт Мара Вукчич-Косача |
| Діти | 3 сини та 2 доньки |
| Династія | Црноєвичі |
| Батько | Стефан I |
| Мати | Мара Кастріоті |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Походив з династії Црноєвичів. Син Стефана I, князя Зети, та Мари Кастріоті. Про дату народження відсутні відомості. Замолоду брав участь у війнах проти Стефана Вукчика Косача, герцога Святого Сави, але між 1441 та 1444 роками потрапив у полон. Батькові зрештою за допомогою венеційців вдалося викупити Івана з полону.
У 1465 році після смерті батька стає князем Зети. Втім, проти Івана Црноєвича виступили венеційці, оскільки побоювалися намірів останнього повернути прибережній землі Землі. Зрештою завдяки Стефану Вукчичу Косачу та Скандербегу у 1466 році вдалося владнати конфлікти, за яким Венеція визнана Црноєвича новим князем, а останній сплатив республіці 1200 дукатів. Того ж року переніс свою резиденцію до міста Жабляк на березі Скадарського озера.
Слідом за цим розпочав боротьбу проти Османської імперії (за підтримки венеційців). У 1473 році його було зараховано до складу венеційських нобілів. 1474 року зумів відвоювати в османів узбережжя Скадарського озера, де мав невеличку флотилію.
У 1477 році намагався підтримати Владислава Вукчича, нового герцога Св. Сави, але зазнав невдачі. Цим скористався султан Мехмед II, який того ж року вдерся до Зети. На початку 1478 року війська Івана Црноєвича зазнали поразки, було втрачено столицю в Жабляку. Після цього Іван I переніс до Рієкі Црноєвичу, яку ще 1475 року суттєво зміцнив. У травні того ж року за допомогою венеційців князь Зети відбив напад османів на свою столицю
Проте після укладання Венеційською республікою в 1479 році Константинопольського мирного договору з Османською імперією, Іван Црноєвич опинився в складному становищі, оскільки інтереси Зети не були враховані в угоді. Тому вимушений був тікати до Італії.
У 1481 році Іван Црноєвич скористався боротьбою між синами померлого султана Мехмеда II для відновлення влади. Він висадився у Дубровнику, потім відвоював Зету. Підтримку отримав від албанського князя Гьона II Кастріоті (сина Скандербега).
У 1482 році Іван I вимушений був визнати зверхність нового султана Баязида II, відіславши сина Станішу до Стамбула як заручника. В цей час запровадив закони, відомі як Іванов судебник, що було засновано на Душановому судебнику.
Намагаючись забезпечити захист своєї резиденції, переніс столицю з м. Обід вглиб гір, де протягом 1482—1484 років звів нову столицю Цетинє. За його наполягання 1483 року перенесено місце перебування митрополита до монастиря Різдва Богородиці в Цетинє. Тут він й помер у 1490 році. Владу успадкував старший син Джурадж.
Родина Редагувати
1. Дружина — Гоїслава, донька албанського князя Георгія Аріаніт.
Діти:
- Джурадж (д/н-1514), князь у 1490—1496 роках
- Стефан (1469—1499), князь у 1496—1499 роках
- Станіша (д/н-1530), князь у 1513—1530 роках
2. Дружина — Мара, донька Стефана Вукчич-Косач, герцога Святого Сави.
2 доньки
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Srejović, Dragoslav (1981), Istorija srpskog naroda. Knj. 1, Od najstarijih vremena do maričke bitke (1371) [History of Serbs, Book 1, From earliest times to Battle of Marica (1371)], Belgrade: Srpska književna zadruga, OCLC 456125379
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван I Црноєвич |