Джунгарський Алатау, Жетисуйський Алатау, Семиріченський Алатау — гірський масив в Азії, розташований на кордоні Казахстану та Китаю, між долиною річки Ілі на південному заході та озером Алаколь на північному сході. Названий за назвою навколишнього регіону.
| Джунгарський Алатау | |
| | |
| 45° пн. ш. 80° сх. д. / 45° пн. ш. 80° сх. д.Координати: 45° пн. ш. 80° сх. д. / 45° пн. ш. 80° сх. д. | |
| Країна | Казахстан і КНР |
|---|---|
| Тип | гірський хребет |
| матеріал | граніт |
| Висота | 4464 м |
| Джунгарський Алатау Джунгарський Алатау (Казахстан) | |
| Джунгарський Алатау у Вікісховищі |
Довжина масиву становить 450 км, ширина від 50 до 90 км, найбільша висота 4 622 м (пік Семенова-Тяньшаньського). У східній частині гір знаходиться Джунгарська брама — прохід, який протягом багатьох століть використовувався для вторгнення до Средної Азії. Вітри, що дмуть через Джунгарську браму, входять до числа найпотужніших вітрів Євразії. Сайкан — в перекладі з китайського «Володар Луків», або, згідно з іншим перекладом, «Кривавий вітер», вітер-руйнівник, дме з боку Казахстану до Китаю, і Ебі[kk] — дме з боку озера Ебі-Нур з території Китаю до Казахстану.
Масив має типову середньоазійську природу, але має і деякі риси переходу до природи гір Південного Сибіру.
Вершини гір вкриті льодовиками. В кінці XIX ст. вони досліджувались С. Є. Дмітрієвим та В. В. Сапожніковим. На початку XX ст. починається масове їхнє дослідження. У верхів'ях лівих витоків річки Лепси були описані льодовики Сатпаєва (на честь Сатпаєва К. І. — казахського геолога та академіка), Валіханова (на честь Валіханова Ч. Ч. — казахського вченого та мандрівника), а також вершини — піки Берга, Сатпаєва, Валіханова. Встановлено, що площа усіх 724 льодовиків становить 956 км², найбільший з яких льодовик Джамбула (інша назва — льодовик Абая) має довжину 8 км та площу 21 км².
Орографічний поділ Редагувати
Джунгарський Алатау поділяється на 2 основні частини: Північний Центральний хребет та Південний Центральний хребет, з'єднані між собою Коксу-Бороталинською перемичкою. Кожен з осьових хребтів утворений великою кількістю дрібних хребтів чи масивів, а також ще більшою кількістю відрогів, які відходять в різні боки від основного хребта.
Північний Центральний хребет Редагувати
За різними даними північний осьовий хребет починається або з хребта Каратау, що лежить по лівому березі річки Кора, або з гір Миншукир, що проходять уздовж правого берега річки Кора.
| Гірський масив | Довжина, км | Найвища точка, м | Схема |
|---|---|---|---|
| Актишкан, гори | 4 | 2512,4 | |
| Арасан, гори | 8 | 3569,6 | |
| Жаманколь, хребет | 13 | 3483,0 | |
| Каратау, гори | 14 | 3310,9 | |
| Каратау, хребет | 8 | 3587,0 гора Асилбай | |
| Каратау, хребет | 19 | 3000,1 | |
| Койтас, хребет | 15 | 3386,5 | |
| Коктобе, гори | 4 | 2638,4 | Файл:DjungarAlatau(Koktobe).PNG |
| Минжилга, гори | 6 | 3016,0 | |
| Миншукир, гори | 34 | 2841,5 | |
| Сандик, гори | 6 | 2614,9 | Файл:DjungarAlatau(Sandyk).PNG |
| Суик-Тобе, хребет | 11 | 3223,0 | Файл:DjungarAlatau(Suyk-Tobe).PNG |
| Тіліктор, гори | 4 | 2532,5 | Файл:DjungarAlatau(Tiliktor).PNG |
| Шопабай, гори | 7 | 2426,6 | Файл:DjungarAlatau(Shopabai).PNG |
Південний Центральний хребет Редагувати
Коксу-Бороталинська перемичка Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 27 червня 2013.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 червня 2013.
- Топографічні мапи l-44-25 [ 1 травня 2013 у Wayback Machine.] та l-44-26 [ 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
