Джорджо Торрічеллі (італ. Giorgio Torricelli; Георгій Іванович; 1796, Луґано — 1843, Одеса) — італо-швейцарський архітектор, проектувальник і організатор містобудування в Північному Причорномор'ї 1-ї половини 19 ст.
| Джорджо Торрічеллі | |
|---|---|
| Giorgio Torricelli | |
| Народження | 1800 |
| Смерть | 1843 |
| Національність | італієць |
| Країна (підданство) | Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Одеса, Керч, Ялта |
| Архітектурний стиль | класицизм, неоготика і еклектика (архітектура) |
| Найважливіші споруди | Будинок Навроцького, Одеська біржа, Сабанєїв міст, Храм Святого Іоана Златоуста, Церква святого Федора в Алуштіd і Тюремний замок (Кишинів) |
| Джорджо Торрічеллі у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в м. Луґано (Швейцарія). За походженням італієць. Його батько — Джованні Торрічеллі — один із перших живописців-монументалістів Одеси: від 1819 займався художнім розписом інтер'єрів у новобудовах. Того ж року Джорджо Торрічеллі розпочав працювати в Одеському будівельному комітеті.
У 1827 обійняв посаду міського архітектора. Склав генеральний план Одеси, за яким відбувався комплексний розвиток міста як економічного і культурного центру Півдня України.
У 1830-х за проектами Торрічеллі розгорнулися масове спорудження жител і приміщень для торгівлі та складування товарів, розбудова морського порту, зведення промислових об'єктів (канатна фабрика, млини та ін.), закладів громадського призначення. Забудова площ і вулиць здійснювалася за принципом формування цілісних архітектурних ансамблів. Визначними творами архітектурного мистецтва Торрічеллі стали Музей Одеського товариства історії та старожитностей (1836), сходи до моря — найбільші в Європі (пізніша назва «Потьомкінські», проект Ф. Боффо), Англійський клуб з анфіладою парадних залів (нині Музей морського флоту України; 1842), гостиний двір Пале-Рояль, Свято-Покровський собор (1836), Архангело-Михайлівський і Свято-Успенський монастирі.
У 1830-х за планами Торрічеллі в Керчі у співавторстві з архітектором О. Дігбі збудовано в античних традиціях величний ансамбль зі сходами на гору Мітрідат, археологічним музеєм та некрополем.
В Ялті зведено у формах неоготики церкву Святого Іоанна Златоуста.
У Кишиневі за його проєктом зведено тюремний замок.
У 1840 в с. Мошни (нині село Черкаського району Черкаської обл.) Торрічеллі збудував Спасо-Преображенську церкву — архітектура якої поєднує православні, католицькі та мусульманські риси.
Джерела та література Редагувати
- Варварцев М. М. Торрічеллі Джорджо [ 17 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 129. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Посилання Редагувати
- Торрічеллі Джорджо // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.256-257