Даркнет

Даркнет (від англ. dark net) — оверлейна мережа, доступ до якої можливий лише через певне програмне забезпечення, налаштування чи авторизацію, часто з використанням нестандартних комунікаційних протоколів та портів. Типовими мережами такого типу є friend-to-friend мережі (зазвичай використовуються для спільного користування файлами та peer-to-peer з'єднання) та приватних мереж на кшталт Tor.

Якщо розглядати це явище в контексті індексованості контенту пошуковими системами, то терміном, протилежним до зашифрованого даркнету, є чиста мережа (або клірнет, з англ. clearnet) або поверхнева мережа.

Анонімна мережа являє собою систему не пов'язаних між собою віртуальних тунелів, що дозволяє передавати дані в зашифрованому вигляді. Даркнет відрізняється від інших розподілених однорангових мереж, тим, що файлообмін відбувається анонімно (оскільки IP-адреси недоступні публічно), і, отже, користувачі можуть спілкуватися без особливих побоювань і державного втручання. Саме тому даркнет часто сприймають як інструмент для здійснення комунікації в різного роду підпіллях і незаконній діяльності. У загальнішому сенсі термін «даркнет» можна використати для опису некомерційних «вузлів» Інтернету або віднести до всіх «підпільних» інтернет-комунікацій і технологій, які переважно пов'язані з незаконною діяльністю або інакомисленням.

Походження

Початково термін було утворено у 1970-х роках для позначення мереж, ізольованих від ARPANET (що переросла в Інтернет) з метою безпеки. На той час даркнети могли отримувати дані з ARPANET, проте їхні адреси не з'являлись у списку мереж, та не відповідали на пінгування чи інші запити.

Термін став загальноприйнятним після публікації «Даркнет та майбутнє цифрової дистрибуції», роботи 2002 року Пітера Біддла, Пола Інґланда, Маркуса Пейнадо та Браяна Віллмана, чотирьох працівників Microsoft, які стверджували, що наявність даркнету було основною перешкодою розвитку робочих DRM-технологій та невідворотністю порушень авторських прав.

На їхню думку, ідея даркнету ґрунтується на трьох припущеннях:

1. Будь-який об'єкт, призначений для розповсюдження, буде доступним певній частині користувачів з дозволом на копіювання.
2. Користувачі копіюватимуть об'єкти, якщо це можливо і якщо вони цього захочуть.
3. Користувачі з'єднані каналами з високою пропускною здатністю.

DarkNet — це файлообмінна мережа, яка виникає за появи загальнодоступних даних, за припущенням 1, і за поширення цих даних, за припущеннями 2 і 3.

Дослідники Microsoft стверджують, що існування даркнету було основною перешкодою для розробки працездатних DRM-технологій.

Відтоді цей термін часто запозичували і, зокрема, використовували в таких великих ЗМІ, як Rolling Stone і Wired.

Даркнет можна використати для таких цілей, як:

• Забезпечення недоторканності приватного життя і захист від політичних репресій.
• Злочини у сфері інформаційних технологій.
• Поширення файлів, захищених авторськими правами.
• Тероризм.
• Кібершпигунство.

Субкультури

Журналіст Джозеф Лазіка^[en] у своїй книзі «Даркнет: війна Голівуду проти цифрового покоління» описує спробу даркнету охопити мережі спільного користування файлами. Згодом, у 2014 році, журналіст Джеймі Бартлет^[en] у своїй книзі «Даркнет» використовує його як термін для опису ряду підпільних та нових субкультур, включно з:

• расистами соціальних медіа
• «дівчатами з вебкамер»^[en]
• спільнотами зі самопошкодження
• ринками наркотиків даркнету
• криптоанархістами
• трансгуманістами

Станом на 2015 рік, «Даркнет» часто використовують як синонім темної мережі через кількість прихованих сервісів у даркнеті Tor'у. Термін часто використовують неточно та взаємозамінно до глибинної мережі через те, що Tor був відомий своєю стійкістю до індексації. Змішування цих двох термінів вважають неточним, деякі коментарі рекомендують використовувати їх для чітко відмінних понять.

Застосування

Загалом даркнети може бути використано з багатьох причин на кшталт:

• для кращого захисту права громадян на приватне життя від точкового та масового спостереження^[en]
• для захисту дисидентів від політичної розправи
• написання доносів та витік новин
• інформаційні злочини (хакерство, пошкодження файлів тощо)
• Продаж заборонених товарів на ринках даркнетів
• Спільне користування файлами (варез, особисті та конфіденційні файли, порнографія, нелегальне та контрабандне програмне забезпечення тощо).

Загальна інформація

Коли цей термін використовують для опису файлообмінної мережі, назву DarkNet часто вживають як синонім фрази «friend-to-friend» («від одного до одного») — ці два поняття описують мережі, в яких прямі з'єднання встановлюються тільки між двома пірами, які один одному довіряють. Такі мережі ще називають закритими p2p (англ. private peer-to-peer).

Найпоширені файлообмінники, наприклад, BitTorrent, насправді не є даркнетами, оскільки користувачі можуть зв'язуватися з ким завгодно в мережі.

Майже всі відомі даркнети децентралізовані і, отже, вважаються одноранговими.

У даркнеті використовуються домени, на які неможливо зайти через звичайну мережу за допомогою стандартних браузерів. Найчастіше, це — псевдодомени в доменній зоні .onion або .i2p тощо. Для адреси сайту часто використовують випадковий набір символів або шифр, наприклад facebookcorewwwi.onion^[en] — дзеркало соціальної мережі Facebook у даркнеті, яке неможливо відкрити в звичайному браузері.

2016 року британські фахівці з кібербезпеки проаналізували вміст вибірки вебсайтів мереж даркнет за допомогою пошукової машини, налаштованої на відстеження і категоризацію знайденого контенту за низкою ключових слів (англ. Weapons — зброя, англ. Illegal Pornography — нелегальна порнографія, англ. Extremism тощо). Серед 5205 обстежених сайтів виявлено лише 2723 активних, а нелегальний контент вдалося відшукати на 1547 сайтах. Як видається авторам дослідження, найпоширенішими в мережах даркнет є віртуальні майданчики для торгівлі наркотичними речовинами і вчинення фінансових злочинів.

Програмне забезпечення

Усі даркнети вимагають для доступу встановлення певного програмного забезпечення або певних мережевих налаштувань. Це може бути Tor, до якого можна дістатись через спеціальний браузер Vidalia^[en], відомий ще як пакет браузера Tor; альтернативою може бути налаштований схожим чином проксі-сервер.

Активне

Картограма анонімності виходу в мережу

• Tor (The onion router) це анонімна мережа, що серед своїх прихованих послуг також має і даркнет. Найпопулярніша одиниця даркнету.
• I2P (Invisible Internet Project) – ще одна оверлейна мережа, що пропонує даркнет, вебсторінки якого називаються «іпсайтами» (англ. «Eepsites»).
• Freenet — популярний даркнет (friend-to-friend) за замовчуванням; починаючи від версії 0.7 його можна запускати як анонімну мережу (вузли peer'ів знаходяться автоматично).
• GNUnet є даркнетом, якщо увімкнути опцію «F2F топологія мереж».
• ZeroNet — відкрите програмне забезпечення, створене з метою побудови інтернетоподібної комп'ютерної мережі P2P користувачів Tor'у.
• Syndie — програма для розміщення розподілених форумів на анонімних мережах i2P, Tor та Freenet.
• OneSwarm може працювати як даркнет для спільного користування файлами через протокол F2F.
• RetroShare може працювати як даркнет (F2F) за замовчуванням для анонімного передавання файлів, якщо вимкнено функції DHT та Discovery.
• Tribler може працювати як даркнет для спільного користування файлами.

Вимерлі

• AllPeers^[en]
• anoNet^[en]
• Turtle_F2F^[en]
• WASTE^[en]

Див. також

• Криптоанархізм
• Приватна P2P^[en]
• Флоппінет
• Приватність в інтернеті
• Віртуальна приватна мережа (VPN)
• Темна мережа

Джерела

1. Wood, Jessica (2010). . Richmond Journal of Law and Technology^[en] 16 (4): 15–17. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011. 
2. Mansfield-Devine, Steve (December 2009). Darknets. Computer Fraud & Security 2009 (12): 4–6. doi:10.1016/S1361-3723(09)70150-2. 
3. Barratt, Monica (15 січня 2015). . Drugs, Internet, Society. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 14 червня 2015. 
4. Miller, Tessa (10 січня 2014). . Life Hacker. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 7 червня 2015. 
5. Torpey, Kyle (2 грудня 2014). . Inside Bitcoins. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 9 червня 2015. 
6. Roger, Jolly. . Jolly Roger’s Security Guide for Beginners. DeepDotWeb. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015. 
7. . www.dgl.ru. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 20 травня 2018. 
8. J. D. Lasica. «Darknet: Hollywood's War Against the Digital Generation». — Університет Каліфорнії : Hoboken, N.J. : Wiley, 2005. — 320 с. — ISBN 978-0471683346.
9. . Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 2012-03-11.10.2023. 
10. Biddle, Peter; England, Paul; Peinado, Marcus; Willman, Bryan (18 листопада 2002). (PDF) ACM Workshop on Digital Rights Management. Washington, D.C.: Microsoft Corporation. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 10 жовтня 2012. 
11. Amita A. Dwivedy. «Secure File Sharing in Darknet» // International Journal of Engineering Research & Technology (IJERT). — Gujarat Technological University^[en] : S.L. : ESRSA Publ., 2014. — Vol. 3, iss. 1 (01). — P. 1978—1983. — ISSN 2278-0181. з джерела 19 березня 2020.
12. Alessandro Acquisti. «Darknets, DRM, and Trusted Computing: Economic Incentives for Platform Providers». — Університет Карнегі — Меллон, 2004. — 23 October. з джерела 21 березня 2020.
13. David Kushner. «The Darknet: Is the Government Destroying ‘the Wild West of the Internet?’» // Rolling Stone : журнал. — Нью-Йорк : Penske Media Corporation^[en], 2015. — . — 10. — ISSN 0035-791X. з джерела 31 січня 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
14. Andy Greenberg. «Feds Dismantled the Dark-Web Drug Trade—but It's Already Rebuilding» // Wired : журнал. — Сан-Франциско : Condé Nast, 2019. — . — 09. — ISSN 1078-3148. з джерела 26 жовтня 2019. Процитовано 9 лютого 2022.
15. Conor McManamon, Fredrick Mtenzi. «Defending privacy: The Development and Deployment of a Darknet» // Дублінський технологічний інститут. — 5th Internet Technology and Secured Transactions (ICITST) : Інститут інженерів з електротехніки та електроніки, 2010. — . — 12. — ISSN 978-0-9564263-6-9. з джерела 17 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
16. Cath Senker. [1] — Arcturus, 2016. — 194 с. — ISBN 9781784285555. з джерела 17 грудня 2021
17. Symon Aked. [https://ro.ecu.edu.au/cgi/viewcontent.cgi?referer=https://scholar.google.ru/&httpsredir=1&article=1105&context=ism «An investigation into darknets and the content available via anonymous peer-to-peer file sharing»] // Richmond Journal of Law & Technology^[en]. — 9th Australian Information Security Management Conference : Університет Едіт Ковен^[en], 2011. — . — 01. — DOI:10.4225/75/57b52857cd8b3. з джерела 18 березня 2012.
18. Gabriel Weimann. «Going Dark: Terrorism on the Dark Web» // Studies in Conflict and Terrorism^[en] : Academic journal^[en]. — Джорджтаунський університет : Taylor & Francis, 2015. — Vol. 39, iss. 3, (11). — P. 1—24. — ISSN 1521-0731. — DOI:10.1080/1057610X.2015.1119546. з джерела 17 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
19. Nikita Malik. «Terror in the Dark: How Terrorists use Encryption, the Darknet, and Cryptocurrencies». — Лондон : Товариство Генрі Джексона, 2018. — 61 с. — ISBN 978-1-909035-45-4. з джерела 19 березня 2020
20. Claude Fachkha, Mourad Debbabi. «Darknet as a Source of Cyber Intelligence: Survey, Taxonomy, and Characterization» // Інститут інженерів з електротехніки та електроніки. — Університет Конкордія : IEEE Communications Surveys and Tutorials^[en], 2015. — Vol. 18, iss. 2, (11). — P. 1197—1227. — ISSN 1553-877X. — DOI:10.1109/COMST.2015.2497690. з джерела 28 березня 2020.
21. Lasica, J. D. (2005). Darknets: Hollywood's War Against the Digital Generation. Hoboken, NJ: J. Wiley & Sons. ISBN 0-471-68334-5. 
22. Ian, Burrell (28 серпня 2014). . Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 3 червня 2015. 
23. . BrightPlanet. Архів оригіналу за 16 травня 2015. Процитовано 12 липня 2016. 
24. NPR Staff (25 травня 2014). . Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015. 
25. Greenberg, Andy (19 листопада 2014). . Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 6 червня 2015. 
26. Chao Zhang, Prithula Dhungel, Di Wu, Zhengye Liu, Keith W. Ross. «BitTorrent Darknets». — Інститут інженерів з електротехніки та електроніки : INFOCOM^[en], 2010. — . — 05. — P. 1—9. — ISSN 978-1-4244-5838-7. — DOI:10.1109/INFCOM.2010.5461962.
27. Xiaowei Chen, Xiaowen Chu, Zongpeng Li. «Improving sustainability of BitTorrent darknets» // Peer-to-Peer Networking and Applications. — Springer Science+Business Media, 2012. — . — 01. — DOI:10.1007/s12083-012-0149-3. з джерела 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
28. . Securitylab. www.securitylab.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 7 червня 2018. 
29. Laurent Gayard. Cybercrime, politics and subversion in the “half-world” // [2] — Лондон : ISTE Ltd ; Hoboken, NJ, USA : John Wiley & Sons, Inc., 2018. — Т. 2. — 196 с. — (Information Systems, Web and Pervasive Computing) — ISBN 978-1786302021. з джерела 9 лютого 2022
30. Daniel Moore, Thomas Rid. «Cryptopolitik and the Darknet» // Survival^[en] : Scholarly journal^[en]. — Міжнародний інститут стратегічних досліджень : Taylor & Francis, 2016. — Vol. 57, iss. 1, (02). — P. 7—38. — ISSN 1468-2699. — DOI:10.1080/00396338.2016.1142085.