Дараган Юхим Федорович Юхим Федорович Дараган 3 квітня 1762 київський полковник зять Розумовських Юхим ДараганЙмовірний

Юхим Федорович Дараган (? — 3 квітня 1762) — київський полковник, зять Розумовських.

Юхим Дараган
Ймовірний портрет
Народився	невідомо
Помер	3 квітня 1762(1762-04-03) ·самогубство
Посада	Київський полковник
Термін	21 січня 1751—3 квітня 1762
Попередник	Капніст Василь Петрович
Конфесія	православний
Рід	Дарагани
Батько	Федір Дараган
У шлюбі з	Віра Розумовська
Діти	Василь, Григорій, Іван, Катерина, Софія
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дараган.

Життєпис Редагувати

Походження та діяльність Редагувати

Вихідець із козацького старшинського роду Дараганів. Зять Наталії Розумовської (чоловік її доньки Віри). Значковий товариш (з 22 жовтня 1742 — бунчуковий товариш) Київського полку.

У листопаді 1747 року — один із трьох кандидатів на уряд київського полковника. З 21 січня 1751 року до смерті 3 квітня 1762 року — київський полковник. Бригадир (1762), бригадир у відставці.

Маєтки Редагувати

Села та містечка, де був власником або мав підданих:

Великі Піски Лохвицької сотні;
Глибоке Вороньківської сотні;
Перегуди Бориспільської сотні;
Михайлівці;
Бориспіль (з 1752 — власник всього містечка);
Семиполки;
Коломиці;
Мостище.

Йому належав шинок у Воронькові (1750). У 1751 році отримав універсал гетьмана Кирила Розумовського з підтвердженням прав на село Бошни. 1753 року придбав у значкового товариша Переяславського полку Михайла Мартоса та його брата сотенного отамана ічнянського Петра Мартоса хутір Мартусівка.

Судові справи Редагувати

У 1754 році звернувся до Генерального військового суду стосовно інтриг проти нього полкового судді Зіновія Борсука. В той самий час судився з військовим канцеляристом Іваном Шершановичем, який образив його дружину.

У 1755 році бунчуковий товариш Василь Полуботок звинуватив Юхима Дарагана у побитті його підданих, захопленні майна та привласненні сінокосу під селом Коломиці.

Будівнича діяльність Редагувати

Збудував для потреб Київського полку будинок полкової канцелярії у Козельці та так звану «кам'яницю Дараганів» (полкову скарбницю) у власній садибі Покорщина. Фундатор Георгіївського собору Георгіївського Козелецького монастиря у Данівці.

Смерть Редагувати

Покінчив життя самогубством за невідомих обставин. За однією версією, похований у Козельці, за іншою — у Трьохсвятительській церкві села Лемеші.

Галерея Редагувати

Див. також Редагувати

Покорщина

Примітки Редагувати

Купив у лохвицького сотника Івана Гамалії. Малоґрунтових 4 двори на 8 хат, убогих 66 дворів (в них 86 хат), 52 хати бездвірних, 4 ратушних служителя, приїзджий двір, 2 шинки, 9 дворів найманих людей (1747).
21 двір убогих посполитих та приїзджий двір.
«Сестре нашей Бере Григорьевне Дараган й мужу ее, бунчуковому товаришу Ефиму Дарагану надаем местечко Борисполь со всеми в том местечку жительствующими свободными посполитими людьми, й с принадлежащими к нему грунтами, пустовскими плецами, угодиями, и всеми приналежностями во вечное им й наследникам их владение, кроме живущих в том местечку козаков й их козачих грунтов й угодий, кой при своей волности й владения ненарушимо содержаны быть должны» (універсал гетьмана Кирила Розумовського, 1752).

Джерела Редагувати

Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К. : «Стилос», 2009. — 432 с.(укр.)
Юхим Дараган^{[недоступне посилання з липня 2019]}(укр.)
«Архіви України», № 3-4, 2008 [ 1 червня 2010 у Wayback Machine.](укр.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Купив у лохвицького сотника Івана Гамалії. Малоґрунтових 4 двори на 8 хат, убогих 66 дворів (в них 86 хат), 52 хати бездвірних, 4 ратушних служителя, приїзджий двір, 2 шинки, 9 дворів найманих людей (1747).

[2] 21 двір убогих посполитих та приїзджий двір.

[3] «Сестре нашей Бере Григорьевне Дараган й мужу ее, бунчуковому товаришу Ефиму Дарагану надаем местечко Борисполь со всеми в том местечку жительствующими свободными посполитими людьми, й с принадлежащими к нему грунтами, пустовскими плецами, угодиями, и всеми приналежностями во вечное им й наследникам их владение, кроме живущих в том местечку козаков й их козачих грунтов й угодий, кой при своей волности й владения ненарушимо содержаны быть должны» (універсал гетьмана Кирила Розумовського, 1752).