www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жорж Жак Дантон фр Georges Jacques Danton 26 жовтня 1759 5 квітня 1794 один з батьків засновників Першої французької рес

Жорж Жак Дантон

Жорж Жак Дантон (фр. Georges Jacques Danton; 26 жовтня 1759 — 5 квітня 1794) — один з батьків-засновників Першої французької республіки, співголова клубу кордельєрів, міністр юстиції за часів Великої Французької революції, перший голова Комітету громадського порятунку.

Жорж Жак Дантон
Жорж Жак Дантон
міністр юстиції в Першій республіці
 — 31 березня 1794 року
Перший голова Комітету громадського порятунку
Народився 26 жовтня 1759(1759-10-26)
Арсі-сюр-Об, Королівство Франція
Помер 5 квітня 1794(1794-04-05) (34 роки)
Париж, Французька республіка
Похований Errancis Cemeteryd
Відомий як адвокат, революціонер, політик
Громадянство  Франція
Політична партія Кордельєри
У шлюбі з Antoinette Gabrielle Dantond і Louise Sébastienne Dantond
Професія Політик
Релігія Католицизм
Підпис

Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дантон (значення).

Біографія й політична діяльність Редагувати

Молодість. Адвокат Редагувати

Народився в родині прокурора бальяжа Арсі Жака Дантона (1722—1762), дитинство провів у селі, навчався в семінарії і в світському пансіоні в Труа, захоплювався культурою античності. Готуючись до адвокатського фаху в Парижі, Дантон ознайомився з літературою XVII і XVIII ст. і брав активну участь в масонському русі. В 1787 році він заплатив за місце адвоката при раді короля, вважаючи тоді ще можливим переворот зверху, та в 1791 році, при ліквідації старих судових посад, Дантон не прийняв в обмін жодної нової, бо хотів цілковито присвятити себе революційній діяльності.

Початковий етап революції Редагувати

Уже з 1789 року Дантон активно поширював крайні революційні й республіканські ідеї на різних зборах і клубах, відігравав примітну роль у подіях 14 липня і 5-6 жовтня в заснуванні клубу кордельєрів. Дантон завжди виступав проти двору, міністерств, національних зборів; 17 липня 1791 року він закликав народ на Марсовому полі підписувати петицію про позбавлення влади короля. Після придушення цього руху Дантон тижнів на шість сховався в Англії й повернувся лише перед виборами до законодавчих зборів. У депутати він не потрапив, але став у Парижі проводити підготовку до позбавлення влади короля, то як адміністратор департаменту, то як товариш прокурора Паризької комуни, то проводив роботу в клубах, то серед загонів народного війська — федератів Марселя та Бретані або Entants-Rouges із Сент-Антуанського передмістя.

Конвент Редагувати

У ніч з 9 на 10 серпня 1792 року Дантон дав поштовх до утворення нової, більш республіканської генеральної ради комуни, заарештував Манда, наступника Лафаєта в командуванні національною гвардією, й замінив його Сантерром. Після 10 серпня Дантон був призначений міністром юстиції; спираючись на Паризьку комуну, він став вождем у боротьбі проти роялістів всередині й оборони кордонів проти Австрійської монархії та Королівства Пруссія. Вороги Дантона звинувачували його в підкупності, розтратах, організації вересневих вбивств. Перші звинувачення не підтверджуються жодними документами;[джерело?] попередити або зупинити вересневі вбивства Дантон, за власним зізнанням, не відчував себе в силі й поставився до кровопролиття з такою самою байдужістю, як згодом до своєї власної загибелі. Дантон був обраний депутатом у конвент від Парижа і зазнавав різкої критики тут з боку Жиронда за свою попередню діяльність в міністерстві. Він виступав у конвенті за свободу друку, за закони проти емігрантів, за засудження короля, був у свій час головою клубу якобінців та членом першого комітету громадського порятунку.

Зовнішня політика Дантона Редагувати

Після перемоги під Жемапе Дантон був посланий національним конвентом до Бельгії для організації завойованої області. Пізніше, намагаючись применшити роздратування, спричинене політикою втручання в сусідні держави, Дантон наполіг в конвенті на рішенні не втручатися у внутрішні справи інших націй (13 квітня 1793 року), не робити ні наступальних воєн, ні завоювань (15 червня 1793 року). Метою подальших дипломатичних зносин і військових озброєнь він ставив мир і визнання республіки іншими державами. Дантон сприяв заміні парламентського правління Жиронди тимчасовою революційною диктатурою комітету громадського порятунку і став вести боротьбу з противниками революції всередині й поза Францією за допомогою революційних трибуналів і колосальних наборів. Період з квітня 1793 по вересень 1793 року — епоха найбільшого впливу Дантона. У зовнішніх зносинах він накреслив цілу систему політики для своїх наступників: у Королівстві Велика Британія підтримувати всі опозиційні елементи проти Пітта, домогтися нейтралітету дрібних держав — Данії-Норвегії, Швеції тощо, спробувати відокремити Королівство Пруссія та Королівство Баварія від коаліції, силою приборкати Сардинське королівство й Іспанську імперію, продовжувати боротьбу проти Австрійської монархії, створюючи їй труднощі на Сході агітацією в Речі Посполитій та Османській імперії.

Засудження і страта Редагувати

З часу заснування другого Комітету Громадського порятунку починається перехід влади, з одного боку, до ебертистів, з іншого — до Робесп'єра. Дантон недостатньо протидіяв цьому переходові, часто був відсутній в Парижі й занадто розраховував на свою популярність. Він не схвалював продовження страт, тож його почали звинувачувати в надмірній поблажливості.

Після падіння ебертистів, коли вплив Робесп'єра досяг апогею, 31 березня 1794, Дантона і його друзів було заарештовано за постановою об'єднаних комітетів громадського порятунку та загальної безпеки; це рішення було схвалене конвентом за доповіддю Луї Антуана Сен-Жюста, складеною за начерками Робесп'єра. Процес з самого початку проводився з порушенням всіх формальностей; новою постановою конвенту за пропозицією Луї Антуана Сен-Жюста обвинувачені були прямо поставлені поза звичайними законами. Дантоністи (Каміль Демулен, Еро де Сешель, Фабр д'Еглантін та ін.) звинувачувалася у змові з метою повалення національного представництва й республіки; їх було засуджено й страчено на гільйотині. По дорозі до місця страти Дантон підбадьорював себе словами: «Вперед, Дантон, ти не повинен знати слабкості!» А проїжджаючи повз будинок, де жив Робесп'єр, Дантон крикнув: «Максиміліан, я чекаю на тебе!»

Кат Дантона Шарль Анрі Сансон засвідчував: «Спочатку на ешафот зійшов Геро де Сешель, а з ним і Дантон, не чекаючи, щоб його покликали. Помічники вже схопили Геро й одягли йому на голову мішок, коли Дантон підійшов, щоб обійняти його, так як Геро вже не зміг попрощатися з ним. Тоді Дантон вигукнув: „Дурні! Хіба ви завадите головам поцілуватися в мішку?..“ Ще ніж гільйотини не був очищений, як Дантон вже наблизився; я тримав його і запропонував відвернутися, поки приберуть труп, але Дантон лише презирливо знизав плечима: „Трохи більше або менше крові на твоїй машині, що це важить; не забудь тільки показати мою голову народові; такі голови не кожний день вдається побачити“. Це були його останні слова».

Вшанування Редагувати

Література Редагувати

Дантон виступає з промовою, гравюра, 1849
  • Jean François Eugène Robinet:
    • Danton, Mémoire sur sa vie privée, Paris, 1865.
    • Danton émigré. Recherche sur la diplomatie de la première république (1793), Paris, 1887.
    • Danton homme d'État, Paris, 1889.
  • Alphonse Aulard:
    • La société des Jacobins, Paris, 1889—1897, 6 volumes.
    • Danton, Paris, Picard-Bernheim, 1887.
    • La diplomatie au premier Comité de salut public, Etudes et leçons, III.
  • Albert Mathiez:
    • L'affaire de la Compagnie des Indes, Paris, 1926.
    • Étude critique sur les journées des 5 et 6 octobre 1789, Paris, 1899, 104 p.
    • Danton et la paix, Paris, La Renaissance du livre, 1919, 262 p.
    • La Révolution française, Paris, A. Colin, 1922—1927, 3 vol.
    • Autour de Danton, Paris, Payot, 1926.
    • Etudes robespierristes. La corruptions parlementaire sous la Terreur, Paris, 1926.
    • Le Dix août, Paris, Hachette, 1931, 127 p.
    • Girondins et Montagnards, Paris, Firmin-Didot, 1930, 305 p.
  • Louis Madelin, Danton, Paris, Hachette, 1924.
  • Louis Barthou, Danton, Paris, 1932.
  • Olivier Blanc, La corruption sous la terreur, (les Hommes et l'Histoire, coll. dirigée par Claude Quétel), Paris, Laffont, 1992.
    • Les espions de la Révolution et de l'Empire, Paris, Perrin, 1995.
  • Frédéric Bluche, Danton, Paris, Perrin, 1984, 493 p.
  • Jean Tulard, Alfred Fierro et Jean-François Fayard, Histoire et dictionnaire de la Révolution française, Laffont, 1987.
  • Arnaud de Lestapis, La «conspiration de Batz» (1793—1794), avant-propos par Albert Soboul, Paris, Société des Etudes robespierristes, Paris, 1969.
  • Georges Lefebvre, Sur Danton, dans Études sur la Révolution française, PUF, 1963
  • Mona Ozouf, article Danton, dans Dictionnaire critique de la Révolution française, Flammarion, 1988
  • Дантон Ж.-Ж. Избранные речи. Харьков. 1924.
  • Левандовский А. Дантон. М., Молодая гвардия, 1964. (ЖЗЛ)
  • Фридлянд Г. С. Дантон. М. 1965.
  • Молчанов Н. Монтаньяры. М., Молодая гвардия, 1989. (ЖЗЛ)
  • Дерзновение / Д. Валовой, М. Валовая, Г. Лапшина. — М.: Мол. гвардия, 1989. — 314[6] c., ил. C.96-112.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жорж Жак Дантон
    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
    Дата публікації:
    Zhorzh Zhak Danton fr Georges Jacques Danton 26 zhovtnya 1759 5 kvitnya 1794 odin z batkiv zasnovnikiv Pershoyi francuzkoyi respubliki spivgolova klubu kordelyeriv ministr yusticiyi za chasiv Velikoyi Francuzkoyi revolyuciyi pershij golova Komitetu gromadskogo poryatunku Zhorzh Zhak DantonZhorzh Zhak Dantonministr yusticiyi v Pershij respublici 31 bereznya 1794 rokuPershij golova Komitetu gromadskogo poryatunkuNarodivsya 26 zhovtnya 1759 1759 10 26 Arsi syur Ob Korolivstvo FranciyaPomer 5 kvitnya 1794 1794 04 05 34 roki Parizh Francuzka respublikaPohovanij Errancis CemeterydVidomij yak advokat revolyucioner politikGromadyanstvo FranciyaPolitichna partiya KordelyeriU shlyubi z Antoinette Gabrielle Dantond i Louise Sebastienne DantondProfesiya PolitikReligiya KatolicizmPidpisMediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Danton znachennya Zmist 1 Biografiya j politichna diyalnist 1 1 Molodist Advokat 1 2 Pochatkovij etap revolyuciyi 1 3 Konvent 1 4 Zovnishnya politika Dantona 1 5 Zasudzhennya i strata 2 Vshanuvannya 3 Literatura 4 PosilannyaBiografiya j politichna diyalnist RedaguvatiMolodist Advokat Redaguvati Narodivsya v rodini prokurora balyazha Arsi Zhaka Dantona 1722 1762 ditinstvo proviv u seli navchavsya v seminariyi i v svitskomu pansioni v Trua zahoplyuvavsya kulturoyu antichnosti Gotuyuchis do advokatskogo fahu v Parizhi Danton oznajomivsya z literaturoyu XVII i XVIII st i brav aktivnu uchast v masonskomu rusi V 1787 roci vin zaplativ za misce advokata pri radi korolya vvazhayuchi todi she mozhlivim perevorot zverhu ta v 1791 roci pri likvidaciyi starih sudovih posad Danton ne prijnyav v obmin zhodnoyi novoyi bo hotiv cilkovito prisvyatiti sebe revolyucijnij diyalnosti Pochatkovij etap revolyuciyi Redaguvati Uzhe z 1789 roku Danton aktivno poshiryuvav krajni revolyucijni j respublikanski ideyi na riznih zborah i klubah vidigravav primitnu rol u podiyah 14 lipnya i 5 6 zhovtnya v zasnuvanni klubu kordelyeriv Danton zavzhdi vistupav proti dvoru ministerstv nacionalnih zboriv 17 lipnya 1791 roku vin zaklikav narod na Marsovomu poli pidpisuvati peticiyu pro pozbavlennya vladi korolya Pislya pridushennya cogo ruhu Danton tizhniv na shist shovavsya v Angliyi j povernuvsya lishe pered viborami do zakonodavchih zboriv U deputati vin ne potrapiv ale stav u Parizhi provoditi pidgotovku do pozbavlennya vladi korolya to yak administrator departamentu to yak tovarish prokurora Parizkoyi komuni to provodiv robotu v klubah to sered zagoniv narodnogo vijska federativ Marselya ta Bretani abo Entants Rouges iz Sent Antuanskogo peredmistya Konvent Redaguvati U nich z 9 na 10 serpnya 1792 roku Danton dav poshtovh do utvorennya novoyi bilsh respublikanskoyi generalnoyi radi komuni zaareshtuvav Manda nastupnika Lafayeta v komanduvanni nacionalnoyu gvardiyeyu j zaminiv jogo Santerrom Pislya 10 serpnya Danton buv priznachenij ministrom yusticiyi spirayuchis na Parizku komunu vin stav vozhdem u borotbi proti royalistiv vseredini j oboroni kordoniv proti Avstrijskoyi monarhiyi ta Korolivstva Prussiya Vorogi Dantona zvinuvachuvali jogo v pidkupnosti roztratah organizaciyi veresnevih vbivstv Pershi zvinuvachennya ne pidtverdzhuyutsya zhodnimi dokumentami dzherelo poperediti abo zupiniti veresnevi vbivstva Danton za vlasnim ziznannyam ne vidchuvav sebe v sili j postavivsya do krovoprolittya z takoyu samoyu bajduzhistyu yak zgodom do svoyeyi vlasnoyi zagibeli Danton buv obranij deputatom u konvent vid Parizha i zaznavav rizkoyi kritiki tut z boku Zhironda za svoyu poperednyu diyalnist v ministerstvi Vin vistupav u konventi za svobodu druku za zakoni proti emigrantiv za zasudzhennya korolya buv u svij chas golovoyu klubu yakobinciv ta chlenom pershogo komitetu gromadskogo poryatunku Zovnishnya politika Dantona Redaguvati Pislya peremogi pid Zhemape Danton buv poslanij nacionalnim konventom do Belgiyi dlya organizaciyi zavojovanoyi oblasti Piznishe namagayuchis primenshiti rozdratuvannya sprichinene politikoyu vtruchannya v susidni derzhavi Danton napolig v konventi na rishenni ne vtruchatisya u vnutrishni spravi inshih nacij 13 kvitnya 1793 roku ne robiti ni nastupalnih voyen ni zavoyuvan 15 chervnya 1793 roku Metoyu podalshih diplomatichnih znosin i vijskovih ozbroyen vin staviv mir i viznannya respubliki inshimi derzhavami Danton spriyav zamini parlamentskogo pravlinnya Zhirondi timchasovoyu revolyucijnoyu diktaturoyu komitetu gromadskogo poryatunku i stav vesti borotbu z protivnikami revolyuciyi vseredini j poza Franciyeyu za dopomogoyu revolyucijnih tribunaliv i kolosalnih naboriv Period z kvitnya 1793 po veresen 1793 roku epoha najbilshogo vplivu Dantona U zovnishnih znosinah vin nakresliv cilu sistemu politiki dlya svoyih nastupnikiv u Korolivstvi Velika Britaniya pidtrimuvati vsi opozicijni elementi proti Pitta domogtisya nejtralitetu dribnih derzhav Daniyi Norvegiyi Shveciyi tosho sprobuvati vidokremiti Korolivstvo Prussiya ta Korolivstvo Bavariya vid koaliciyi siloyu priborkati Sardinske korolivstvo j Ispansku imperiyu prodovzhuvati borotbu proti Avstrijskoyi monarhiyi stvoryuyuchi yij trudnoshi na Shodi agitaciyeyu v Rechi Pospolitij ta Osmanskij imperiyi Zasudzhennya i strata Redaguvati Z chasu zasnuvannya drugogo Komitetu Gromadskogo poryatunku pochinayetsya perehid vladi z odnogo boku do ebertistiv z inshogo do Robesp yera Danton nedostatno protidiyav comu perehodovi chasto buv vidsutnij v Parizhi j zanadto rozrahovuvav na svoyu populyarnist Vin ne shvalyuvav prodovzhennya strat tozh jogo pochali zvinuvachuvati v nadmirnij poblazhlivosti Pislya padinnya ebertistiv koli vpliv Robesp yera dosyag apogeyu 31 bereznya 1794 Dantona i jogo druziv bulo zaareshtovano za postanovoyu ob yednanih komitetiv gromadskogo poryatunku ta zagalnoyi bezpeki ce rishennya bulo shvalene konventom za dopoviddyu Luyi Antuana Sen Zhyusta skladenoyu za nacherkami Robesp yera Proces z samogo pochatku provodivsya z porushennyam vsih formalnostej novoyu postanovoyu konventu za propoziciyeyu Luyi Antuana Sen Zhyusta obvinuvacheni buli pryamo postavleni poza zvichajnimi zakonami Dantonisti Kamil Demulen Ero de Seshel Fabr d Eglantin ta in zvinuvachuvalasya u zmovi z metoyu povalennya nacionalnogo predstavnictva j respubliki yih bulo zasudzheno j stracheno na giljotini Po dorozi do miscya strati Danton pidbadoryuvav sebe slovami Vpered Danton ti ne povinen znati slabkosti A proyizhdzhayuchi povz budinok de zhiv Robesp yer Danton kriknuv Maksimilian ya chekayu na tebe Kat Dantona Sharl Anri Sanson zasvidchuvav Spochatku na eshafot zijshov Gero de Seshel a z nim i Danton ne chekayuchi shob jogo poklikali Pomichniki vzhe shopili Gero j odyagli jomu na golovu mishok koli Danton pidijshov shob obijnyati jogo tak yak Gero vzhe ne zmig poproshatisya z nim Todi Danton viguknuv Durni Hiba vi zavadite golovam pociluvatisya v mishku She nizh giljotini ne buv ochishenij yak Danton vzhe nablizivsya ya trimav jogo i zaproponuvav vidvernutisya poki priberut trup ale Danton lishe prezirlivo znizav plechima Trohi bilshe abo menshe krovi na tvoyij mashini sho ce vazhit ne zabud tilki pokazati moyu golovu narodovi taki golovi ne kozhnij den vdayetsya pobachiti Ce buli jogo ostanni slova Vshanuvannya RedaguvatiU 1891 roci parizka miska rada vstanovila pam yatnik Dantonu Drama Georga Byuhnera Smert Dantona Andzhej Vajda znyav u Franciyi film Danton golovnu rol v yakomu zigrav Zherar Depardye Literatura Redaguvati nbsp Danton vistupaye z promovoyu gravyura 1849Jean Francois Eugene Robinet Danton Memoire sur sa vie privee Paris 1865 Danton emigre Recherche sur la diplomatie de la premiere republique 1793 Paris 1887 Danton homme d Etat Paris 1889 Alphonse Aulard La societe des Jacobins Paris 1889 1897 6 volumes Danton Paris Picard Bernheim 1887 La diplomatie au premier Comite de salut public Etudes et lecons III Albert Mathiez L affaire de la Compagnie des Indes Paris 1926 Etude critique sur les journees des 5 et 6 octobre 1789 Paris 1899 104 p Danton et la paix Paris La Renaissance du livre 1919 262 p La Revolution francaise Paris A Colin 1922 1927 3 vol Autour de Danton Paris Payot 1926 Etudes robespierristes La corruptions parlementaire sous la Terreur Paris 1926 Le Dix aout Paris Hachette 1931 127 p Girondins et Montagnards Paris Firmin Didot 1930 305 p Louis Madelin Danton Paris Hachette 1924 Louis Barthou Danton Paris 1932 Olivier Blanc La corruption sous la terreur les Hommes et l Histoire coll dirigee par Claude Quetel Paris Laffont 1992 Les espions de la Revolution et de l Empire Paris Perrin 1995 Frederic Bluche Danton Paris Perrin 1984 493 p Jean Tulard Alfred Fierro et Jean Francois Fayard Histoire et dictionnaire de la Revolution francaise Laffont 1987 Arnaud de Lestapis La conspiration de Batz 1793 1794 avant propos par Albert Soboul Paris Societe des Etudes robespierristes Paris 1969 Georges Lefebvre Sur Danton dans Etudes sur la Revolution francaise PUF 1963 Mona Ozouf article Danton dans Dictionnaire critique de la Revolution francaise Flammarion 1988 Danton Zh Zh Izbrannye rechi Harkov 1924 Levandovskij A Danton M Molodaya gvardiya 1964 ZhZL Fridlyand G S Danton M 1965 Molchanov N Montanyary M Molodaya gvardiya 1989 ZhZL Derznovenie D Valovoj M Valovaya G Lapshina M Mol gvardiya 1989 314 6 c il C 96 112 Posilannya RedaguvatiDanton Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 nbsp Cya stattya vklyuchaye tekst z publikaciyi yaka teper perebuvaye v suspilnomu nadbanni Hugh Chisholm red 1911 Danton George Jacques Encyclopaedia Britannica 11th ed V Cambridge University Press angl Bibliografiya Zhorzh Zhak Danton Nimecka nacionalna bibliotekaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zhorzh Zhak DantonLire le compte rendu du proces de Danton et des dantonistes devant le Tribunal revolutionnaire dans le Journal des Proces zvit pro proces Dentona pered Revolyucijnim tribunalom opublikovanij v gazeti Journal des Proces Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zhorzh Zhak Danton amp oldid 37251956