Дансько-шведська війна 1643—1645, Війна Торстенсона (швед. Torstensons krig) або Ганнібалова війна (норв. Hannibalsfeiden) — війна між Данією та Швецією, названа кожною зі сторін на честь своїх полководців, відповідно Леннарта Торстенсона і Ганнібала Сехестеда. Війна була частиною Тридцятирічної війни. Завершилася вона перемогою Швеції і підписанням мирного договору в Бремсебру 13 серпня 1645 року. (Бремсебруський мир).
| Дансько-шведська війна 1643—1645 | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||||
| Сторони | ||||||||||
| Швеція Об'єднані провінції | Данія-Норвегія Священна Римська імперія | |||||||||
| Командувачі | ||||||||||
| Густав Горн (Сконе) Карл-Густав Врангель (флот) Леннарт Торстенссон (головна армія) Маертен Т'їссен (флот) | Кристіан IV Данський (капітан флоту) Ганнібал Сехестед (Ємтланд) Андерс Білле (головна армія) Еббе Ульфельдт Матіас Галлас (підкріплення) | |||||||||
| Військові сили | ||||||||||
| 24600 шведів (14000 в армії Торстенссон, 10600 в армії Горна) | 26000 данців 6000 німців (Усього: 32000 осіб) |
Історія Редагувати
- Аксель Оксеншерна, шведський канцлер виправдовував напад, заявивши, що «Данія є не менш ворожою до нас ніж Австрія і є більш небезпечною, тому що вона ближче». Але це навряд чи можна вважати оборонними позиціями Швеції. Після нищівного удару в Австрії в 1625 році Данія була сильно ослаблена. В той час як шведська армія, навпаки, продемонструвала блискучі успіхи на європейських полях битв. Швеція була активною й агресивною і скористатися слабкістю Данії. Такі як Оксеншерна зважуються на війну для використання ситуації на збільшення плати за прохід через данські протоки.
- Восени 1643 р. Торстенссон перебував у Німеччині і готувався до походу на Відень для того, щоб напасти і швидко рушити на північ. Хоча попереджав свого посла в Стокгольмі, а данський король Крістіан IV відмовлявся вірити інформації та не мобілізував військових. Тому шведи змогли безперешкодно зайняти півострів Ютландію в грудні. Після чого війна велася на морі, де з великою енергією і мужністю почав організовувати оборону король Крістіан.
- У червні 1644 року його кораблі виграли важливу битву у Кольберг, коротко блокувавши шведський флот у бухті Кілі. Тоді на допомогу шведам прийшли голландці. Вони допомогли встановити контроль над шведським морем і завоювати острів Борнхольм.
- На початку 1645 р. Данія не вбачала існування реальних шансів для погашення розвитку Тридцятилітньої війни, хоча Оксеншерна був до кінця кампанії. Він і підписав договір у Бремсебру, за яким отримував шведські та норвезькі провінції Ємтланд, Гердален, Готланд і (нинішня назва) «Сааремаа», і провінцію Галланд — тимчасово на 30 років. Данії також було відмовлено у праві на отримання податків зі шведів (наслідок Кальмарської унії, коли Данія правила Швецією), і шведські судна звільнені від усіх зборів в протоках. Цей договір закінчив період розвитку данської імперії на Балтійському морі та її провідної ролі в даному регіоні.
.
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дансько-шведська війна (1643—1645) |
Джерела Редагувати
- Munthe O., Hannibalsfejden 1644-45,den norske hærs blodsdåb // Norsk militært tidsskrift, 1900.
- Hiels Bache, Nordens Historie, Forslagsbureauet i Kjøbenhavn, 1884.
- Robert I. Frost, The Northern Wars 1558—1721", Longman, Harlow, England; 2000 ISBN 0-582-06429-5
- Knut Gjerset, History of the Norwegian People, The MacMillan Company, 1915, Tom II
- Jill Lisk, The Struggle for Supremacy in the Baltic: 1600—1725, Funk & Wagnalls, New York, 1967 (англ.)
- Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I (пол.)
- Andrina Stiles, Sweden and the Baltic, 1523—1721, Hodder & Stoughton, 1992 ISBN 0-340-54644-1 (англ.)