Давньоче́ська мо́ва (чеськ. staročeština, stará čeština) — чеська мова ХІІ—XV століття. Тогочасна назва — чеська мова. Побутувала на чеських землях Богемського королівства. Постала на основі проточеської мови. Перші пам'ятки датуються першою половиною ХІІ ст. Наприкінці ХІІІ—початку XIV ст. оформилася як літературна мова. Справила великий вплив на сусідні слов'янські мови, насамперед старопольську та староукраїнські мови. Серед видатних пам'яток — Далімілова хроніка. У XV ст., в часи гуситського руху, витіснена старочеською (середньочеською) мовою.
| Давньочеська мова | |
|---|---|
| čeština, český jazyk | |
| Поширена в | Чехія |
| Регіон | Центральна Європа |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Королівство Богемія |
| Коди мови |
Словники Редагувати
- Slovník staročeský. Jan Gebauer.1903–1913.
- Staročeský slovník. 1968–2004.
- Malý staročeský slovník. Praha: Státní pedagogické nakladatelství, 1979.
Джерела Редагувати
- Šlosar, Dušan; Pleskalová, Jana. Nový encyklopedický slovník češtiny. Praha: NLN, 2017 (Raná stará čeština [1] [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.], Čeština 14. století [2] [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], Čeština doby husitské [3] [ 9 квітня 2020 у Wayback Machine.]).
- Скорвид С. С. Чешский язык // Языки мира: Славянские языки. — М., 2005. — 36 с.
Посилання Редагувати
- Old Czech [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.] // A Digital Library of Language Relationships.