www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гіпотеза розширення Землі англ expanding Earth theory нім Theorie gipoteza Expansion der Erde гіпотеза згідно з якою рух

Гіпотеза розширення Землі

Гіпотеза розширення Землі (англ. expanding Earth theory, нім. Theorie (gipoteza) Expansion der Erde) — гіпотеза, згідно з якою рух континентів зумовлений збільшенням діаметра Землі. Уперше ідею про розширення Землі висунув англійський астроном і генерал Альфред Вілкс Дрейсон у 1859 році. Як наукова гіпотеза розвивалася з XIX століття по 80-і роки XX століття і спростована подальшими дослідженнями.

Анімація розширення Землі
Рух континентів при гіпотетичному розширенні Землі (на базі ескізів Maxlow і Ніла Адамса). Ліворуч: центральна область — Атлантичний океан; Праворуч: центральна область — Тихий океан. Минуле — внизу, сучасне — вгорі.

Історія ред.

Передумови гіпотези склав той факт, що обриси континентів свідчать про їхнє віддалення з часом. Особливо це помітно з обрисів Південної Америки та Африки. Впродовж XVII—XIX ст. неодноразово висувалися ідеї, що якась сила розколола колишній єдиний континент на частини. Про це зокрема писали Франсуа Пласе, Авраам Ортеліус і Антоніо Снайдер-Пеллегріні.

Чарльз Дарвін під час його подорожі 1834 року на кораблі «Біґль», споглядаючи рельєф Патагонії, вирішив, що утворення височин зумовлене дією певної сили всередині планети, котра рівномірно відштовхує гірські породи. Водночас його наставник Чарльз Лаєлл вважав, що така сила діє локально. Невдовзі Дарвін відмовився від свого припущення на користь іншого — що утворення височин збалансовується рівномірним зниженням океанічного дна.

Уперше як наукову гіпотезу розширення Землі описав англійський астроном і генерал Альфред Вілкс Дрейсон у книзі «Земля, яку ми населяємо: її минуле, сьогодення та ймовірне майбутнє» 1859 року. Почасти до такої ідеї його спонукали повідомлення про розриви телеграфних кабелів, прокладених по дну Атлантичного океану. На його думку, діаметр Землі збільшується на ¾ дюйма (1,9 см) щороку. Дрейсон і його друг Вільям Торп виступили з лекцією на цю тему для Йоркширського геологічного товариства в 1859 році. Всупереч тодішньому інтересу, гіпотеза надовго була забута.

У 1888 році польсько-російський інженер Іван Ярковський припустив, що Земля поглинає ефір, що спричиняє утворення в ній нових хімічних елементів і розширення. В механічній теорії гравітації Ярковського такі процеси відбувалися з усіма небесними тілами.

У 1889 і 1909 роках італійський геолог Роберто Мантовані опублікував гіпотезу про розширення Землі та дрейф континентів. Він припустив, що спершу Земля мала менший діаметр і була цілком покрита єдиним континентом без океанів. Теплове розширення спричинило вулканічну активність, яка розколола сушу на менші континенти. Через подальше розширення планети континенти віддалилися один від одного. Мантовані намагався проілюструвати свої погляди картою, де зіставляв точки на узбережжях континентів, розділені океанами. Таким чином сучасні континенти мали б щільно прилягати один до іншого на Землі меншого розміру. Альфред Вегенер знав про цю гіпотезу, але не згадував її, описуючи в 1915 році власні погляди на дрейф континентів.

Ірландський фізик Джон Джолі пропонував гіпотезу «теплових циклів», згідно з якою розпад радіоактивних елементів усередині Землі спричиняє її розширення. Разом з британським геологом Артуром Голмсом, Джолі вважав, що це розширення відбувається циклічно. Розширення спричиняє тріщини та шви в надрах Землі, які заповнюються магмою і планета втрачає тепло. Після того як Земля остигає, магма твердне і починається наступний цикл розширення.

Німецький фізик Паскуаль Йордан запропонувати к 1964 році модифікацію загальної теорії відносності, згідно з якою всі планети повільно розширюються. Він спирався на припущення Поля Дірака 1938 року про те, що гравітаційна стала зменшувалася протягом існування Всесвіту.

Австралійський геолог Семюел Воррен Кері в 1950-і відстоював власну думку, що маса Землі збільшується в ході процесів, пов'язаних із розширенням Усесвіту. Наслідком цього є розширення планети і збільшення площі океанічного дна. Його підтримував Брюс Гізен, але потім відмовився від поглядів Кері через аргументи, надані його помічницею Марі Тарп.

З 1980-х років гіпотеза розширення Землі розвивається лише в псевдонауці. Серед сучасних відомих прихильників гіпотези розширення Землі — художник Ніл Адамс, чиє відео на YouTube 2007 року посприяло відродженню інтересу до гіпотези. На його думку, причиною розширення є утворення матерії всередині планети «на квантовому рівні».

Спростування ред.

Вимірювання високоточними інструментами супутникової геодезії (лазерне вимірювання дальності, інтерферометрія, GPS, доплерівське вимірювання), що проводиться з 1980-х років, засвідчує, що діаметр Землі не збільшується на величину, достатню, щоби це впливало на розташування континентів. Щодня на Землю падає близько 100 т метеороїдів, але більшість згорає в атмосфері. Ті, що досягають поверхні, додають невелику масу, але цього недостатньо, щоб розміри планети суттєво зростали. Середнє збільшення радіуса планети від надходження космічної речовини складає 0,2 мм на рік.

Палеомагнетичні дані вказують, що впродовж минулих 400 млн років діаметр Землі не змінювався достатньою мірою, щоб спричинити рух континентів. У девонський період він складав 102 ± 2,8 % від сучасного. Дослідження інерції Землі свідчать про те, що протягом останніх 620 млн років не було істотних змін діаметра Землі.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ We’ve Been Wrong Before: The Expanding Earth Theory. Popular Mechanics (амер.). 3 серпня 2018. Процитовано 10 червня 2023. 
  2. Herbert, Sandra (1991-06). Charles Darwin as a prospective geological author. The British Journal for the History of Science (англ.) 24 (2). с. 159–192. ISSN 0007-0874. doi:10.1017/S0007087400027060. Процитовано 10 червня 2023. 
  3. Carey, Samuel Warren (1988). Theories of the Earth and Universe: A History of Dogma in the Earth Sciences (англ.). Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-1364-1. 
  4. Drayson, Alfred Wilks (1859). The Earth We Inhabit: Its Past, Present, and Probable Future (англ.). A. W. Bennett. 
  5. Morgan, Augustus De (1915). A Budget of Paradoxes (англ.). Open Court Publishing Company. с. 132. 
  6. Early speculations about Earth expansion by Alfred Wilks Drayson (1827-1901) and William Thorp (1804-1860) | Stephen W. Hurrell (амер.). Процитовано 10 червня 2023. 
  7. The nearly forgotten scientist Ivan Osipovich Yarkovsky. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 10 червня 2023. 
  8. Mantovani, R. (1889). Les fractures de l'écorce terrestre et la théorie de Laplace. Bulletin de la Société des Sciences et Arts de l'Île de la Réunion: 41–53. 
  9. Mantovani, R. (1909). L'Antarctide. Je M'instruis. La Science Pour Tous 38: 595–597. 
  10. Giancarlo Scalera (26 лютого 2010). Roberto Mantovani (1854-1933) and his ideas on the expanding Earth, as revealed by his correspondence and manuscripts. Annals of Geophysics 52 (6). doi:10.4401/ag-4622. Процитовано 11 червня 2023. 
  11. Wegener, Alfred (1 січня 1966). The Origin of Continents and Oceans (англ.). Courier Corporation. ISBN 978-0-486-61708-4. 
  12. Hohl, R. (1970). Geotektonische Hypothesen. Die Entwicklungsgeschichte der Erde. Brockhaus Nachschlagewerk Geologie mit Einem ABC der Geologie (вид. 4.). Bd. 1: 279–321. 
  13. Jordan, P. (1971) The Expanding Earth Some Consequences of Dirac’s Gravitation Hypothesis. Pergamon, Oxford, 202. - References - Scientific Research Publishing. scirp.org. Процитовано 10 червня 2023. 
  14. Ogrisseg, Jeff (22 листопада 2009). . The Japan Times. Архів оригіналу за 3 березня 2015. 
  15. Samuel Warren Carey (1988). Theories of the earth and universe: a history of dogma in the earth sciences (вид. illustrated). Stanford University Press. с. 347–350. ISBN 978-0-8047-1364-1. 
  16. Oreskes, Naomi, 2003, Plate Tectonics: An Insider's History of the Modern Theory of the Earth, Westview Press, p. 23, ISBN 0813341329
  17. Frankel, Henry, The Continental Drift Debate, Ch. 7 in Scientific controversies, p. 226, 1987, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-27560-6
  18. Sudiro, P. (20 червня 2014). The Earth expansion theory and its transition from scientific hypothesis to pseudoscientific belief. History of Geo- and Space Sciences (англ.) 5 (1). с. 135–148. ISSN 2190-5029. doi:10.5194/hgss-5-135-2014. Процитовано 10 червня 2023. 
  19. Reining In the Expanding Earth. Skeptoid. Процитовано 11 червня 2023. 
  20. Wu, X.; X. Collilieux; Z. Altamimi; B. L. A. Vermeersen; R. S. Gross; I. Fukumori (8 липня 2011). Accuracy of the International Terrestrial Reference Frame origin and Earth expansion. Geophysical Research Letters 38 (13): 5 PP. Bibcode:2011GeoRL..3813304W. doi:10.1029/2011GL047450. 
  21. McElhinney, M. W.; Taylor, S. R.; Stevenson, D. J. (1978). Limits to the expansion of Earth, Moon, Mars, and Mercury and to changes in the gravitational constant. Nature 271 (5643): 316–321. Bibcode:1978Natur.271..316M. doi:10.1038/271316a0. 
  22. Schmidt, P. W.; Clark, D. A. (1980). The response of palaeomagnetic data to Earth expansion. Geophysical Journal of the Royal Astronomical Society 61: 95–100. Bibcode:1980GeoJ...61...95S. doi:10.1111/j.1365-246X.1980.tb04306.x. 
  23. Williams, G.E. (2000). . Reviews of Geophysics 38 (1): 37–59. Bibcode:2000RvGeo..38...37W. doi:10.1029/1999RG900016. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 10 червня 2023. 

Література ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гіпотеза розширення Землі
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Duff, D.; 1993: Holmes' principles of physical geology, Chapman & Hall (4th ed.), ISBN 0-412-40320-X.
  • Fowler, C.M.R.; 1990: The Solid Earth, an introduction to Global Geophysics, Cambridge University Press, ISBN 0-521-38590-3.
  • Stanley, S.M.; 1999: Earth System History, W.H. Freeman & Co, ISBN 0-7167-2882-6.

Інтернет-ресурси ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gipoteza rozshirennya Zemli angl expanding Earth theory nim Theorie gipoteza Expansion der Erde gipoteza zgidno z yakoyu ruh kontinentiv zumovlenij zbilshennyam diametra Zemli Upershe ideyu pro rozshirennya Zemli visunuv anglijskij astronom i general Alfred Vilks Drejson u 1859 roci Yak naukova gipoteza rozvivalasya z XIX stolittya po 80 i roki XX stolittya i sprostovana podalshimi doslidzhennyami Animaciya rozshirennya ZemliRuh kontinentiv pri gipotetichnomu rozshirenni Zemli na bazi eskiziv Maxlow i Nila Adamsa Livoruch centralna oblast Atlantichnij okean Pravoruch centralna oblast Tihij okean Minule vnizu suchasne vgori Zmist 1 Istoriya 2 Sprostuvannya 3 Div takozh 4 Primitki 5 Literatura 6 Internet resursiIstoriya red Peredumovi gipotezi sklav toj fakt sho obrisi kontinentiv svidchat pro yihnye viddalennya z chasom Osoblivo ce pomitno z obrisiv Pivdennoyi Ameriki ta Afriki Vprodovzh XVII XIX st neodnorazovo visuvalisya ideyi sho yakas sila rozkolola kolishnij yedinij kontinent na chastini Pro ce zokrema pisali Fransua Plase Avraam Ortelius i Antonio Snajder Pellegrini 1 Charlz Darvin pid chas jogo podorozhi 1834 roku na korabli Bigl spoglyadayuchi relyef Patagoniyi virishiv sho utvorennya visochin zumovlene diyeyu pevnoyi sili vseredini planeti kotra rivnomirno vidshtovhuye girski porodi Vodnochas jogo nastavnik Charlz Layell vvazhav sho taka sila diye lokalno Nevdovzi Darvin vidmovivsya vid svogo pripushennya na korist inshogo sho utvorennya visochin zbalansovuyetsya rivnomirnim znizhennyam okeanichnogo dna 2 Upershe yak naukovu gipotezu rozshirennya Zemli opisav anglijskij astronom i general Alfred Vilks Drejson u knizi Zemlya yaku mi naselyayemo yiyi minule sogodennya ta jmovirne majbutnye 1859 roku Pochasti do takoyi ideyi jogo sponukali povidomlennya pro rozrivi telegrafnih kabeliv prokladenih po dnu Atlantichnogo okeanu 3 4 Na jogo dumku diametr Zemli zbilshuyetsya na dyujma 1 9 sm shoroku 5 Drejson i jogo drug Vilyam Torp vistupili z lekciyeyu na cyu temu dlya Jorkshirskogo geologichnogo tovaristva v 1859 roci Vsuperech todishnomu interesu gipoteza nadovgo bula zabuta 6 U 1888 roci polsko rosijskij inzhener Ivan Yarkovskij pripustiv sho Zemlya poglinaye efir sho sprichinyaye utvorennya v nij novih himichnih elementiv i rozshirennya V mehanichnij teoriyi gravitaciyi Yarkovskogo taki procesi vidbuvalisya z usima nebesnimi tilami 7 U 1889 i 1909 rokah italijskij geolog Roberto Mantovani opublikuvav gipotezu pro rozshirennya Zemli ta drejf kontinentiv Vin pripustiv sho spershu Zemlya mala menshij diametr i bula cilkom pokrita yedinim kontinentom bez okeaniv Teplove rozshirennya sprichinilo vulkanichnu aktivnist yaka rozkolola sushu na menshi kontinenti Cherez podalshe rozshirennya planeti kontinenti viddalilisya odin vid odnogo 8 9 Mantovani namagavsya proilyustruvati svoyi poglyadi kartoyu de zistavlyav tochki na uzberezhzhyah kontinentiv rozdileni okeanami Takim chinom suchasni kontinenti mali b shilno prilyagati odin do inshogo na Zemli menshogo rozmiru 10 Alfred Vegener znav pro cyu gipotezu ale ne zgaduvav yiyi opisuyuchi v 1915 roci vlasni poglyadi na drejf kontinentiv 11 Irlandskij fizik Dzhon Dzholi proponuvav gipotezu teplovih cikliv zgidno z yakoyu rozpad radioaktivnih elementiv useredini Zemli sprichinyaye yiyi rozshirennya Razom z britanskim geologom Arturom Golmsom Dzholi vvazhav sho ce rozshirennya vidbuvayetsya ciklichno Rozshirennya sprichinyaye trishini ta shvi v nadrah Zemli yaki zapovnyuyutsya magmoyu i planeta vtrachaye teplo Pislya togo yak Zemlya ostigaye magma tverdne i pochinayetsya nastupnij cikl rozshirennya 12 Nimeckij fizik Paskual Jordan zaproponuvati k 1964 roci modifikaciyu zagalnoyi teoriyi vidnosnosti zgidno z yakoyu vsi planeti povilno rozshiryuyutsya Vin spiravsya na pripushennya Polya Diraka 1938 roku pro te sho gravitacijna stala zmenshuvalasya protyagom isnuvannya Vsesvitu 13 Avstralijskij geolog Semyuel Vorren Keri v 1950 i vidstoyuvav vlasnu dumku sho masa Zemli zbilshuyetsya v hodi procesiv pov yazanih iz rozshirennyam Usesvitu Naslidkom cogo ye rozshirennya planeti i zbilshennya ploshi okeanichnogo dna 14 15 Jogo pidtrimuvav Bryus Gizen ale potim vidmovivsya vid poglyadiv Keri cherez argumenti nadani jogo pomichniceyu Mari Tarp 16 17 Z 1980 h rokiv gipoteza rozshirennya Zemli rozvivayetsya lishe v psevdonauci 1 18 Sered suchasnih vidomih prihilnikiv gipotezi rozshirennya Zemli hudozhnik Nil Adams chiye video na YouTube 2007 roku pospriyalo vidrodzhennyu interesu do gipotezi Na jogo dumku prichinoyu rozshirennya ye utvorennya materiyi vseredini planeti na kvantovomu rivni 19 Sprostuvannya red Vimiryuvannya visokotochnimi instrumentami suputnikovoyi geodeziyi lazerne vimiryuvannya dalnosti interferometriya GPS doplerivske vimiryuvannya sho provoditsya z 1980 h rokiv zasvidchuye sho diametr Zemli ne zbilshuyetsya na velichinu dostatnyu shobi ce vplivalo na roztashuvannya kontinentiv Shodnya na Zemlyu padaye blizko 100 t meteoroyidiv ale bilshist zgoraye v atmosferi Ti sho dosyagayut poverhni dodayut neveliku masu ale cogo nedostatno shob rozmiri planeti suttyevo zrostali 1 Serednye zbilshennya radiusa planeti vid nadhodzhennya kosmichnoyi rechovini skladaye 0 2 mm na rik 20 Paleomagnetichni dani vkazuyut sho vprodovzh minulih 400 mln rokiv diametr Zemli ne zminyuvavsya dostatnoyu miroyu shob sprichiniti ruh kontinentiv U devonskij period vin skladav 102 2 8 vid suchasnogo 21 22 Doslidzhennya inerciyi Zemli svidchat pro te sho protyagom ostannih 620 mln rokiv ne bulo istotnih zmin diametra Zemli 23 Div takozh red Tektonika plit Mobilizm FiksizmPrimitki red a b v We ve Been Wrong Before The Expanding Earth Theory Popular Mechanics amer 3 serpnya 2018 Procitovano 10 chervnya 2023 Herbert Sandra 1991 06 Charles Darwin as a prospective geological author The British Journal for the History of Science angl 24 2 s 159 192 ISSN 0007 0874 doi 10 1017 S0007087400027060 Procitovano 10 chervnya 2023 Carey Samuel Warren 1988 Theories of the Earth and Universe A History of Dogma in the Earth Sciences angl Stanford University Press ISBN 978 0 8047 1364 1 Drayson Alfred Wilks 1859 The Earth We Inhabit Its Past Present and Probable Future angl A W Bennett Morgan Augustus De 1915 A Budget of Paradoxes angl Open Court Publishing Company s 132 Early speculations about Earth expansion by Alfred Wilks Drayson 1827 1901 and William Thorp 1804 1860 Stephen W Hurrell amer Procitovano 10 chervnya 2023 The nearly forgotten scientist Ivan Osipovich Yarkovsky articles adsabs harvard edu Procitovano 10 chervnya 2023 Mantovani R 1889 Les fractures de l ecorce terrestre et la theorie de Laplace Bulletin de la Societe des Sciences et Arts de l Ile de la Reunion 41 53 Mantovani R 1909 L Antarctide Je M instruis La Science Pour Tous 38 595 597 Giancarlo Scalera 26 lyutogo 2010 Roberto Mantovani 1854 1933 and his ideas on the expanding Earth as revealed by his correspondence and manuscripts Annals of Geophysics 52 6 doi 10 4401 ag 4622 Procitovano 11 chervnya 2023 Wegener Alfred 1 sichnya 1966 The Origin of Continents and Oceans angl Courier Corporation ISBN 978 0 486 61708 4 Hohl R 1970 Geotektonische Hypothesen Die Entwicklungsgeschichte der Erde Brockhaus Nachschlagewerk Geologie mit Einem ABC der Geologie vid 4 Bd 1 279 321 Jordan P 1971 The Expanding Earth Some Consequences of Dirac s Gravitation Hypothesis Pergamon Oxford 202 References Scientific Research Publishing scirp org Procitovano 10 chervnya 2023 Ogrisseg Jeff 22 listopada 2009 Dogmas may blinker mainstream scientific thinking The Japan Times Arhiv originalu za 3 bereznya 2015 Samuel Warren Carey 1988 Theories of the earth and universe a history of dogma in the earth sciences vid illustrated Stanford University Press s 347 350 ISBN 978 0 8047 1364 1 Oreskes Naomi 2003 Plate Tectonics An Insider s History of the Modern Theory of the Earth Westview Press p 23 ISBN 0813341329 Frankel Henry The Continental Drift Debate Ch 7 in Scientific controversies p 226 1987 Cambridge University Press ISBN 978 0 521 27560 6 Sudiro P 20 chervnya 2014 The Earth expansion theory and its transition from scientific hypothesis to pseudoscientific belief History of Geo and Space Sciences angl 5 1 s 135 148 ISSN 2190 5029 doi 10 5194 hgss 5 135 2014 Procitovano 10 chervnya 2023 Reining In the Expanding Earth Skeptoid Procitovano 11 chervnya 2023 Wu X X Collilieux Z Altamimi B L A Vermeersen R S Gross I Fukumori 8 lipnya 2011 Accuracy of the International Terrestrial Reference Frame origin and Earth expansion Geophysical Research Letters 38 13 5 PP Bibcode 2011GeoRL 3813304W doi 10 1029 2011GL047450 McElhinney M W Taylor S R Stevenson D J 1978 Limits to the expansion of Earth Moon Mars and Mercury and to changes in the gravitational constant Nature 271 5643 316 321 Bibcode 1978Natur 271 316M doi 10 1038 271316a0 Schmidt P W Clark D A 1980 The response of palaeomagnetic data to Earth expansion Geophysical Journal of the Royal Astronomical Society 61 95 100 Bibcode 1980GeoJ 61 95S doi 10 1111 j 1365 246X 1980 tb04306 x Williams G E 2000 Geological constraints on the Precambrian history of Earth s rotation and the moon s orbit Reviews of Geophysics 38 1 37 59 Bibcode 2000RvGeo 38 37W doi 10 1029 1999RG900016 Arhiv originalu za 24 grudnya 2015 Procitovano 10 chervnya 2023 Literatura red Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gipoteza rozshirennya ZemliMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Duff D 1993 Holmes principles of physical geology Chapman amp Hall 4th ed ISBN 0 412 40320 X Fowler C M R 1990 The Solid Earth an introduction to Global Geophysics Cambridge University Press ISBN 0 521 38590 3 Stanley S M 1999 Earth System History W H Freeman amp Co ISBN 0 7167 2882 6 Internet resursi red Popular Mechanics We ve Been Wrong Before The Expanding Earth Theory New Concepts in Global Tectonics Database of Expansion Tectonic Scientists living and deceased Arhivovano 6 sichnya 2017 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gipoteza rozshirennya Zemli amp oldid 40936492