Гіперальдостеронізм

Гіперальдостеронізм — патологічний стан, при якому визначається підвищена секреція альдостерону наднирниковими залозами.

Гіперальдостеронізм
Аденома наднирника Аденома наднирника
Спеціальність	ендокринологія
Препарати	Спіронолактон
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	5A72
МКХ-10	E26
OMIM	605635 і 613677
DiseasesDB	6187
MedlinePlus	000330
eMedicine	radio/354
MeSH	D006929
Hyperaldosteronism у Вікісховищі

Етіологія

У основі захворювання лежить надмірне виділення альдостерона корою наднирникової залози внаслідок наявності пухлини (первинний гіперальдостеронізм — синдром Кона) або внаслідок порушень ренін-ангіотензинової системи (вторинний гіперальдостеронізм).

Первинний гіперальдостеронізм

Альдостерома належить до адренокортикальних аденом, тобто є доброякісною пухлиною, проте може зазнавати злоякісної трансформації. В більшості випадків захворюють молоді жінки, описані випадки альдостеронізма у дітей. Клінічні прояви визначаються дією альдостерона.

Клінічна картина

При гіперальдостеронізмі характерний гіпокаліємічний алкалоз внаслідок зниження концентрації (гіпокаліємії) калію з внутрішньоклітинною затримкою натрію і (часто) гіпергідратацією кліти, але без периферичних набряків; часто виявляється гіпохлоремія. Звичайна стійка артеріальна гіпертензія, можливі гіпертонічний криз і зміни очного. Ниркові прояви зводяться до значної (до 10-12 л в добу) поліурії, що не зменшується при обмеженні рідини, ізостенурії. Реакція сечі, як правило, лужна. Буває м'язова слабкість, парестезія, іноді судоми і мляві паралічі.
Добова екскреція альдостерона з сечею (норма 3,2 — 18,9 міліграм) підвищена в 3 — 5 разів, але вміст реніна і катехоламінів в крові низький, що відрізняє альдостеронізм від нефрогенної гіпертонії і феохромоцитоми.

Посилання

1. NDF-RT
   d:Track:Q21008030
2. Струков А.И.; Серов В.В. (2010). Патологическая анатомия (русский) (вид. 5). РФ: Литтерра. с. 880.