? Гіпеаструм | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Hippeastrum reginae | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Гіпеа́струм (Hippeástrum) — рід рослин родини амарилісові (Amaryllidaceae). Рід включає близько 90 видів.
Назва роду походить від дав.-гр. ἱππεύς — «вершник» і ἄστρον — «зірка». Нерідко гіпеаструм помилково називають амарилісом. Амариліс в дикому вигляді росте в Південній Африці й представлений всього одним видом — амариліс прекрасний (Amaryllis belladonna). Роди амариліс та гіпеаструм об'єднує лише родина.
Ботанічний опис ред.
Представники роду гіпеаструм є багаторічними цибулинними рослинами. За своєю будовою цибулина гіпеаструма відноситься до тунікатних, тобто складається з короткого, потовщеного стебла і зімкнутих замкнутих лусок. Цибулина округла або округло-конічна, іноді здавлена з боків дочірніми цибулинами. Розмір цибулини коливається залежно від виду від 5 до 10 см в діаметрі. У верхній частині цибулина звужується і переходить в шийку 2,5-3 см довжини. Основа цибулини — денце округле або овальне, плоске, вкрите бурою відмерлої тканиною, з пучком шнуровідних коренів. У молодих цибулин денце ледь помітне, але у старих цибулин воно видається на 1,5-2 см. Внаслідок руйнування нижніх лусок денце оголюється і збільшується його довжина. Одночасно з нижньої сторони денця відбувається злущування мертвих тканин, тому денце іноді не досягає надмірної довжини, за винятком великих цибулин, у яких передчасно зруйновані луски.
Коренева система складається з придаткових коренів, які формуються по краю денця кільцем, нижче місця прикріплення цибулинних лусок, залишаючи центральну частину денця вільною. Коріння численні, м'ясисті, слабо розгалужені, діаметром 0,5-0,6 см, довжиною до 35 см. Старі корені поступово відмирають, і кільце коренів пересувається вище по стеблу. Денце є основою вкороченого конусоподібного стебла, до якого прикріплюються м'ясисті луски цибулини. Зовнішні луски зазвичай мертві, сухі, легко злущуються. Під ними розташовані соковиті замкнуті луски, що чергуються з незамкненими, в основі яких знаходяться суцвіття.
Галерея ред.
Література ред.
- Воронцов В. В., Васюкова Т. В. Луковичные цветы. — М. : Фитон+, 2003. — С. 65. — ISBN 5-93457-043-09.
- Давыдова Р. А., Козлова А. Г. Красивоцветущие луковичные растения в комнатном озеленении. — Ашхабад : Ылым, 1976.
- Белявская Е. К. Луковичные и клубневые растения. — М. : ТД «Издательство Мир книги», 2006. — С. 130.
- Сааков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения и уход за ними. — Л. : Наука, 1985. — С. 112—117.
- Гиппеаструм и амариллис. — Цветоводство, 1976. — № 1. — С. 21.
- Школьная З. П. Сортоизучение гиппеаструма гибридного. — Цветоводство, 1982. — № 5. — С. 12.
Примітки ред.
- The Plant List: Hippeastrum [ 3 липня 2013 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Гіппеаструм // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 131. — 224 с.
- Гіпеаструм // Нова енциклопедія кімнатних рослин / М. Цвєткова. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 40-41. — ISBN 978-966-429-165-8.
- Гіпеаструм // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Гіпеаструм гібридний [ 5 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Догляд за гіпеаструмом. Сорти гіпеаструмів. [ 9 травня 2021 у Wayback Machine.]