Maamme (укр. Наш край), (швед. Vårt land) — національний гімн Фінляндії. У Конституції країни нічого не сказано про гімн, тому він має неофіційний статус.
| Maamme | |
|---|---|
| | |
| Країна | Фінляндія |
| Слова | Юган Людвіґ Рунеберґ, 1846 |
| Мелодія | Фредрік Паціус, 1948 |
| Музичний приклад | |
| Maamme (інструментальна версія) noicon | |
| | |
| Maamme у Вікісховищі |
Оригінальний твір був написаний Юганом Людвіґом Рунеберґом у 1846 році, проте був надрукований тільки у 1848 році. Твір виступив прологом до циклу віршів «Розповіді прапорщика Стоя». Був написаний шведською мовою. Музику до майбутнього гімну написав Фредрік Паціус, емігрант з Німеччини. Вперше прозвучала в травні 1848 році у виконанні академічного хору шведською мовою. Переклад на фінську мову зроблений у 1889 році, проте перші варіанти з'явились ще в 1867 році.
У оригінальному варіанті на шведській мові не йшлося про Фінляндію (за винятком 4 та 10 віршів, які дуже рідко співаються), а співалось про невизначену північну країну. У фінському варіанті же йшлося саме про Фінляндію.
Мелодія фінського гімну є також мелодією до Естонського національного гімну.
Історія Редагувати
Національний гімн Фінляндії на слова Йохана Людвіга Рунеберга і музику Фредріка Паціуса був вперше виконаний в 1848 році студентами, які відзначали День Флори (13 травня) на лузі садиби Кумтяхті в Гельсінкі.
Й. Л. Рунеберг, директор ліцею Борго в Порвоо, склав справжній текст шведською мовою під назвою Vårt land («Наш край»), за два роки до цього. Вірш опублікували восени 1846 роки як пролог до твору Рунеберга «Розповіді прапорщика стіл», зборам 35 героїчних балад про Російсько-шведській війні 1808-09 років. В результаті цієї війни Швеція поступилася Фінляндію Росії по Фридрихсгамскому мирному договору 1809 року.
Рунеберг хотів своєї епікою сприяти піднесенню фінського патріотичного духу. Кажуть, він черпав натхнення для «Нашого краю» від «Заклику» Міхая Верешмарті, угорського національного гімну, опублікованого в 1836 році. До пізнього 20 століття, політичний ідеалізм «Рассказов прапорщика стіл» і «Нашого краю» користувався великою популярністю серед фінів. Після публікації тексту гімну Рунеберга скоро піднесли в статус національного поета.
Рунеберг був консервативним і помірним націоналістом, вірним влада тримає. Головною турботою органів влади було запобігти виникненню радикальних ідей; революційний дух «Марсельєза» знаходив в цей час певну підтримку в Фінляндії. «Наш край» допоміг вгамувати патріотичну спрагу студентів, завдяки чому Фінляндія уникнула кровопролиття, що мав місце в інших частинах Європи.
Кілька композиторів пробували покласти піднесені вірші Рунеберга на музику ще до Фредріка Паціуса, композитора німецького походження, лектора музики в Гельсінському університеті, але його версія здобула широку популярність. Сам композитор керував університетським хором при повільному, величному першому виконанні, Анданте маестозо, яке зворушило публіку до сліз. Твір Паціуса запозичили пізніше для пісні «Вітчизна моя», національного гімну Естонії від 1918 до 1940 року і знову з 1990 року.
Історики охоче називають День Флори, 13 травня 1848 року, днем народження Фінляндії. Фредрік Сігнеус, голова студентської корпорації, виступив з головною промовою на урочистостях і уклав її тостом «Фінляндії». Студентська корпорація мала свій прапор, який зображав коронованого лавровим вінком лева в білому полі, зроблений спеціально для даного торжества; його можна вважати першим фінським прапором. На закінчення публіка, сотні людей, з радістю приєдналася до «Нашому краю». Тоді ж вперше була висунута ідея про самосвідомість фінської нації.
«Наш край» швидко отримав загальне визнання як вираз патріотичного почуття, особливо після того, як Пааво Каяндер опублікував свій витончений фінський переклад (Maamme) в кінці 19 століття.
Текст гімну Редагувати
Maamme Редагувати
: Oi maamme, Suomi, synnyinmaa,
Vårt land Редагувати
Vers 11
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . thisisFINLAND (амер.). 29 березня 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 12 серпня 2021.