www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гіла червоноголова Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Т

Гіла червоноголова

?
Гіла червоноголова

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Дятлові (Picidae)
Рід: Гіла (Melanerpes)
Вид: Гіла червоноголова
Біноміальна назва
Melanerpes erythrocephalus
(Linnaeus, 1758)

Поширення гіли червоноголової      Влітку     Круглий рік     Взимку
Синоніми
Picus erythrocephalus
Посилання
Вікісховище: Melanerpes erythrocephalus
Віківиди: Melanerpes erythrocephalus
МСОП: 22680810
Fossilworks: 129819

Гіла червоноголова (Melanerpes erythrocephalus) - невеликий або середнього розміру дятел із середніх широт Північної Америки. Сезон розмноження проводять на відкритих просторах на півдні Канади та центрально-східній частині США. Вид оцінюється Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП) як такий, що не перебуває під загрозою зникнення. Він був переміщений з червоного списку видів, що знаходяться під загрозою, у 2018 році.

Від гіли каролінської, яка також має виразну червону "шапку" на голові, вид доволі легко відрізнити за всіма іншими ознаками.

Таксономія ред.

На годівниці для птахів

Англійський натураліст Марк Кейтсбі описав і проілюстрував гілу червоноголову у своїй книзі "Природна історія Кароліни, Флориди та Багамських островів", яка вийшла в світ між 1729 і 1732 роками. Кейтсбі дав птахові англійську назву англ. «The Red-headed Wood-pecker» та латинську Picus capite toto rubro . Коли в 1758 р. шведський натураліст Карл Лінней оновив свою Systema Naturae для десятого видання, він включив цього «червоноголового дятла», давши йому біноміальну назву Picus erythrocephalus і процитував книгу Кейтсбі. Видовий епітет поєднує класичну грецьку ἐρυθρός, erythros, що означає «червоно-» і κεφαλή, kephalos, що означає «-головий». Місцевість, характерна для типу - Південна Кароліна. Гіла червоноголова - це один з 24 видів, який зараз входить до роду Melanerpes, що був запроваджений англійським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1832 році спеціально для надання відповідного систематичного положення цьому конкретно видові. Вид є монотипним: підвидів не відзначено.

Опис ред.

Дорослі особини дуже виразної триколірної масті, з чорною спиною та хвостом і червоною головою та шиєю. Їх нижня частина в основному біла. Крила чорні з білими вторинними маховими перами. Дорослі самці і самки однакові за оперенням. Молодняк має дуже подібні риси, але голова цілком сіра. У той час як гіла каролінська має трохи яскраво-червоного кольору на потилиці і на тім'ї, у червоноголових гіл пір'я набагато глибшої малинової барви, і покриває цілу голову та шию, а також різко контрастна загальна схема оперення .

Це дятли середнього розміру. Обидві статі мають розмір від 19 до 25 см в довжину, з розмахом крил 42.5 см. Вони важать від 56 до 97 г із середнім показником 76 г. Кожне крило має розміри 12.7 — 15 см, хвіст має розміри 6.6 — 8.5 см, дзьоб близько 2.1 — 3 см а цівка становить 1.9 — 2.5 см. Максимальна тривалість життя в дикій природі досягає 9,9 року.

Вони видають поклик "чур-чур" або дріб на своїй території.

Поведінка ред.

Гіли ловлять комах на льоту у повітрі або збирають на землі, добувають поживу на деревах або збирають та приховують про запас горіхи. Вони всеїдні, харчуються комахами, насінням, фруктами, ягодами, горіхами, зрідка дрібними гризунами і навіть яйцями інших птахів. Близько двох третин їх раціону складає рослинна пожива. Вони гніздяться у дуплах сухих дерев, стоячих старих стовбурах або у сухих частинах живих дерев. Дупла, як правило, між 2.45 і 8,0 м над землею. На початку травня вони відкладають від 4 до 7 яєць, які висиджують протягом двох тижнів. За один сезон гніздування у них може бути дві кладки яєць. Північні птахи мігрують до південних частин ареалу; більшість з них прибувають на гніздовий ареал до кінця квітня, а відлітають на зимівлю до кінця жовтня; південні птахи часто не мігрують нікуди.

Охорона ред.

Гіла червоноголова оцінюється як вид у найменшій загрозі за Червоним списком зникаючих видів Міжнародної спілки охорони природи (МСОП). Раніше його стан оцінювали як близький до загрозливого, який був наданий у 2004 році, після того, як, за певними оцінками, відбулося зниження чисельності на 65,5% протягом 40 років; за 1966-2015 рр. Тоді було зареєстровано більше ніж 1,5% щорічного скорочення популяцій по долинах річок Міссісіпі та Огайо, а також у центральній Флориді. Однак посилені заходи покращення середовища існування призвели до стабілізації чисельності, що дозволило посунути вид назад на безпечну позицію в списку.

Гіла червоноголова була історично поширеним видом на півдні Канади та центрально-східній частині США. Послідовне тривале скорочення чисельності популяції призвело до загрози статусу гіли червоноголової в Канаді та ряді штатів США. Протягом більшої частини свого ареалу вона населяє райони, які були сильно змінені людиною. Фактори, що призводять для зниження чисельності гіли червоноголової, включають: втрату загального середовища існування і, в межах середовищ існування, відсутність відмерлих дерев, необхідних для місць гніздування, обмеження забезпечення поживою та можливу конкуренцію на місці гніздування з іншими мешканцями дупел, як шпак звичайний або гіла каролінська.

З 600 територій важливих для птахів Канади лише сім повідомляють про гілу червоноголову в їх районі: Кебот-Гед, Онтаріо, на узбережжі затоки Джорджен-Бей на верхівці півострова Брюс; Рівнини Карден, Онтаріо на схід від озера Сімко; півострів і болота Лонґ-Пойнт, Онтаріо вздовж озера Ері поблизу Лондона, Онтаріо; Пойнт-Абіно, Онтаріо на озері Ері біля Ніагарського водоспаду; зарослі дюни Порт-Франкс, Онтаріо на північний схід від Сарнії на озері Гурон; Кіносота/Лейфур, Манітоба на північно-західній стороні озера Манітоба на південь від Неровз і на схід від національного парку Райдінґ-Маунтін; і вздовж річки Південний Саскачеван від Емпресс в Альберті до Порому Лансер у Саскачевані.

У популярній культурі ред.

У 1996 році Поштова служба США випустила поштову марку вартістю 2 центи із зображенням гіли червоноголової. Випуск марки було припинено через деякий час, але потім було знов перевипущено в 1999 році і вона залишалась в обігу до 2006 року.

Список літератури ред.

  1. Інформація про гілу червоноголову на міжнародному сайті природоохоронного статусу видів BirdLife International
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ International, BirdLife. . BirdLife (en-us). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 23 листопада 2018. 
  4. Catesby, Mark (1729–1732). . Volume 1. London: W. Innys and R. Manby. с. 20, Plate 20. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  5. Linnaeus, Carl (1758). (Latin). Volume 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 113. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  6. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 149. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
  7. Peters, James Lee, ред. (1948). . Volume 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 158. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  8. Swainson, William John (1831). У Richardson, John. . с. 316. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 21 листопада 2020.  The title page gives the date as 1831 but the volume was not actually published until the following year.
  9. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). . IOC World Bird List Version 10.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 27 травня 2020. 
  10. ↑ Porter, Eloise F.; James F. Parnell; Robert P. Teulings; Ricky Davis (2006). Birds of the Carolinas (вид. Second). Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press. с. 220. ISBN 978-0-8078-5671-0. 
  11. Red-headed Woodpecker [ 1 квітня 2017 у Wayback Machine.]. All About Birds.
  12. Red-headed woodpecker [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]. biokids.umich.edu
  13. Winkler, Hans; Christie, David A. and Nurney, David (1995) Woodpeckers: An Identification Guide to the Woodpeckers of the World, Houghton Mifflin, ISBN 978-0-395-72043-1
  14. Wasser, D. E.; Sherman, P. W. (2010). Avian longevities and their interpretation under evolutionary theories of senescence. Journal of Zoology 280 (2): 103. doi:10.1111/j.1469-7998.2009.00671.x. 
  15. BirdLife International (2017). "Melanerpes erythrocephalus" [ 26 вересня 2018 у Wayback Machine.]. IUCN Red List of Threatened Species. 2017. Retrieved 30 January 2018.
  16. . Patuxent Wildlife Research Center. USGS. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 24 травня 2019. 
  17. Smith, K. G., J. H. Withgott, and P. G. Rodewald. (2000). Red-headed Woodpecker (Melanerpes erythrocephalus) [ 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]. The Birds of North America Online (A. Poole, Ed.). Cornell Lab of Ornithology; Retrieved from the Birds of North America Online, Ithaca.
  18. Ontario Partners in Flight. (2008). Ontario Landbird Conservation Plan: Lower Great Lakes/St. Lawrence Plain, North American Bird Conservation Region 13. Ontario Ministry of Natural Resources, Bird Studies Canada, Environmental Canada. Draft Version 2.0.
  19. Ingold, D. J. (1989). . Auk 106: 209–217. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  20. Ingold, D. J. (1994). . Wilson Bulletin 106: 227–241. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  21. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "ASP", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "henninger1906", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "OOS", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "phil", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Рекомендована література ред.

Зовнішні посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gila chervonogolovaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Dyatlopodibni Piciformes Rodina Dyatlovi Picidae Rid Gila Melanerpes Vid Gila chervonogolovaBinomialna nazvaMelanerpes erythrocephalus Linnaeus 1758 Poshirennya gili chervonogolovoyi Vlitku Kruglij rik VzimkuSinonimiPicus erythrocephalusPosilannyaVikishovishe Melanerpes erythrocephalusVikividi Melanerpes erythrocephalusMSOP 22680810Fossilworks 129819Gila chervonogolova 2 Melanerpes erythrocephalus nevelikij abo serednogo rozmiru dyatel iz serednih shirot Pivnichnoyi Ameriki Sezon rozmnozhennya provodyat na vidkritih prostorah na pivdni Kanadi ta centralno shidnij chastini SShA Vid ocinyuyetsya Mizhnarodnoyu spilkoyu ohoroni prirodi MSOP yak takij sho ne perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya Vin buv peremishenij z chervonogo spisku vidiv sho znahodyatsya pid zagrozoyu u 2018 roci 3 Vid gili karolinskoyi yaka takozh maye viraznu chervonu shapku na golovi vid dovoli legko vidrizniti za vsima inshimi oznakami Zmist 1 Taksonomiya 2 Opis 3 Povedinka 4 Ohorona 5 U populyarnij kulturi 6 Spisok literaturi 7 Rekomendovana literatura 8 Zovnishni posilannyaTaksonomiya red nbsp Na godivnici dlya ptahivAnglijskij naturalist Mark Kejtsbi opisav i proilyustruvav gilu chervonogolovu u svoyij knizi Prirodna istoriya Karolini Floridi ta Bagamskih ostroviv yaka vijshla v svit mizh 1729 i 1732 rokami Kejtsbi dav ptahovi anglijsku nazvu angl The Red headed Wood pecker ta latinsku Picus capite toto rubro 4 Koli v 1758 r shvedskij naturalist Karl Linnej onoviv svoyu Systema Naturae dlya desyatogo vidannya vin vklyuchiv cogo chervonogolovogo dyatla davshi jomu binomialnu nazvu Picus erythrocephalus i procituvav knigu Kejtsbi 5 Vidovij epitet poyednuye klasichnu grecku ἐry8ros erythros sho oznachaye chervono i kefalh kephalos sho oznachaye golovij 6 Miscevist harakterna dlya tipu Pivdenna Karolina 7 Gila chervonogolova ce odin z 24 vidiv yakij zaraz vhodit do rodu Melanerpes sho buv zaprovadzhenij anglijskim ornitologom Vilyamom Dzhonom Svensonom u 1832 roci specialno dlya nadannya vidpovidnogo sistematichnogo polozhennya comu konkretno vidovi 8 9 Vid ye monotipnim pidvidiv ne vidznacheno Opis red Dorosli osobini duzhe viraznoyi trikolirnoyi masti z chornoyu spinoyu ta hvostom i chervonoyu golovoyu ta shiyeyu Yih nizhnya chastina v osnovnomu bila Krila chorni z bilimi vtorinnimi mahovimi perami Dorosli samci i samki odnakovi za operennyam 10 Molodnyak maye duzhe podibni risi ale golova cilkom sira U toj chas yak gila karolinska maye trohi yaskravo chervonogo koloru na potilici i na tim yi u chervonogolovih gil pir ya nabagato glibshoyi malinovoyi barvi i pokrivaye cilu golovu ta shiyu a takozh rizko kontrastna zagalna shema operennya Ce dyatli serednogo rozmiru Obidvi stati mayut rozmir vid 19 do 25 sm v dovzhinu z rozmahom kril 42 5 sm 11 12 Voni vazhat vid 56 do 97 g iz serednim pokaznikom 76 g Kozhne krilo maye rozmiri 12 7 15 sm hvist maye rozmiri 6 6 8 5 sm dzob blizko 2 1 3 sm a civka stanovit 1 9 2 5 sm 13 Maksimalna trivalist zhittya v dikij prirodi dosyagaye 9 9 roku 14 Voni vidayut poklik chur chur abo drib na svoyij teritoriyi Povedinka red Gili lovlyat komah na lotu u povitri abo zbirayut na zemli dobuvayut pozhivu na derevah abo zbirayut ta prihovuyut pro zapas gorihi Voni vseyidni harchuyutsya komahami nasinnyam fruktami yagodami gorihami zridka dribnimi grizunami i navit yajcyami inshih ptahiv 10 Blizko dvoh tretin yih racionu skladaye roslinna pozhiva Voni gnizdyatsya u duplah suhih derev stoyachih starih stovburah abo u suhih chastinah zhivih derev Dupla yak pravilo mizh 2 45 i 8 0 m nad zemleyu Na pochatku travnya voni vidkladayut vid 4 do 7 yayec yaki visidzhuyut protyagom dvoh tizhniv Za odin sezon gnizduvannya u nih mozhe buti dvi kladki yayec Pivnichni ptahi migruyut do pivdennih chastin arealu bilshist z nih pribuvayut na gnizdovij areal do kincya kvitnya a vidlitayut na zimivlyu do kincya zhovtnya pivdenni ptahi chasto ne migruyut nikudi Ohorona red Gila chervonogolova ocinyuyetsya yak vid u najmenshij zagrozi za Chervonim spiskom znikayuchih vidiv Mizhnarodnoyi spilki ohoroni prirodi MSOP Ranishe jogo stan ocinyuvali yak blizkij do zagrozlivogo yakij buv nadanij u 2004 roci pislya togo yak za pevnimi ocinkami vidbulosya znizhennya chiselnosti na 65 5 protyagom 40 rokiv 15 za 1966 2015 rr Todi bulo zareyestrovano bilshe nizh 1 5 shorichnogo skorochennya populyacij po dolinah richok Missisipi ta Ogajo a takozh u centralnij Floridi 16 Odnak posileni zahodi pokrashennya seredovisha isnuvannya prizveli do stabilizaciyi chiselnosti sho dozvolilo posunuti vid nazad na bezpechnu poziciyu v spisku 3 Gila chervonogolova bula istorichno poshirenim vidom na pivdni Kanadi ta centralno shidnij chastini SShA Poslidovne trivale skorochennya chiselnosti populyaciyi prizvelo do zagrozi statusu gili chervonogolovoyi v Kanadi ta ryadi shtativ SShA Protyagom bilshoyi chastini svogo arealu vona naselyaye rajoni yaki buli silno zmineni lyudinoyu Faktori sho prizvodyat dlya znizhennya chiselnosti gili chervonogolovoyi vklyuchayut vtratu zagalnogo seredovisha isnuvannya i v mezhah seredovish isnuvannya vidsutnist vidmerlih derev neobhidnih dlya misc gnizduvannya 17 obmezhennya zabezpechennya pozhivoyu 18 ta mozhlivu konkurenciyu na misci gnizduvannya z inshimi meshkancyami dupel yak shpak zvichajnij abo gila karolinska 19 20 Z 600 teritorij vazhlivih dlya ptahiv Kanadi lishe sim povidomlyayut pro gilu chervonogolovu v yih rajoni Kebot Ged Ontario na uzberezhzhi zatoki Dzhordzhen Bej na verhivci pivostrova Bryus Rivnini Karden Ontario na shid vid ozera Simko pivostriv i bolota Long Pojnt Ontario vzdovzh ozera Eri poblizu Londona Ontario Pojnt Abino Ontario na ozeri Eri bilya Niagarskogo vodospadu zarosli dyuni Port Franks Ontario na pivnichnij shid vid Sarniyi na ozeri Guron Kinosota Lejfur Manitoba na pivnichno zahidnij storoni ozera Manitoba na pivden vid Nerovz i na shid vid nacionalnogo parku Rajding Mauntin i vzdovzh richki Pivdennij Saskachevan vid Empress v Alberti do Poromu Lanser u Saskachevani 21 U populyarnij kulturi red U 1996 roci Poshtova sluzhba SShA vipustila poshtovu marku vartistyu 2 centi iz zobrazhennyam gili chervonogolovoyi Vipusk marki bulo pripineno cherez deyakij chas ale potim bulo znov perevipusheno v 1999 roci i vona zalishalas v obigu do 2006 roku Spisok literaturi red Informaciya pro gilu chervonogolovu na mizhnarodnomu sajti prirodoohoronnogo statusu vidiv BirdLife International Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 a b International BirdLife Red List Northern Bald Ibis Pink Pigeon making a comeback BirdLife en us Arhiv originalu za 13 travnya 2021 Procitovano 23 listopada 2018 Catesby Mark 1729 1732 The Natural History of Carolina Florida and the Bahama Islands Volume 1 London W Innys and R Manby s 20 Plate 20 Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Linnaeus Carl 1758 Systema Naturae per regna tria naturae secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin Volume 1 vid 10th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 113 Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Jobling James A 2010 The Helm Dictionary of Scientific Bird Names London Christopher Helm s 149 ISBN 978 1 4081 2501 4 Peters James Lee red 1948 Check List of Birds of the World Volume 6 Cambridge Massachusetts Harvard University Press s 158 Arhiv originalu za 22 veresnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Swainson William John 1831 U Richardson John Fauna boreali americana or The zoology of the northern parts of British America containing descriptions of the objects of natural history collected on the late northern land expeditions under command of Captain Sir John Franklin R N Part 2 The Birds s 316 Arhiv originalu za 6 serpnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 The title page gives the date as 1831 but the volume was not actually published until the following year Gill Frank Donsker David Rasmussen Pamela red 2020 Woodpeckers IOC World Bird List Version 10 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 26 sichnya 2017 Procitovano 27 travnya 2020 a b Porter Eloise F James F Parnell Robert P Teulings Ricky Davis 2006 Birds of the Carolinas vid Second Chapel Hill NC University of North Carolina Press s 220 ISBN 978 0 8078 5671 0 Red headed Woodpecker Arhivovano 1 kvitnya 2017 u Wayback Machine All About Birds Red headed woodpecker Arhivovano 26 veresnya 2020 u Wayback Machine biokids umich edu Winkler Hans Christie David A and Nurney David 1995 Woodpeckers An Identification Guide to the Woodpeckers of the World Houghton Mifflin ISBN 978 0 395 72043 1 Wasser D E Sherman P W 2010 Avian longevities and their interpretation under evolutionary theories of senescence Journal of Zoology 280 2 103 doi 10 1111 j 1469 7998 2009 00671 x BirdLife International 2017 Melanerpes erythrocephalus Arhivovano 26 veresnya 2018 u Wayback Machine IUCN Red List of Threatened Species 2017 Retrieved 30 January 2018 Red headed Woodpecker Melanerpes erythrocephalus BBS Trend Map 1966 2015 Patuxent Wildlife Research Center USGS Arhiv originalu za 30 serpnya 2019 Procitovano 24 travnya 2019 Smith K G J H Withgott and P G Rodewald 2000 Red headed Woodpecker Melanerpes erythrocephalus Arhivovano 11 serpnya 2016 u Wayback Machine The Birds of North America Online A Poole Ed Cornell Lab of Ornithology Retrieved from the Birds of North America Online Ithaca Ontario Partners in Flight 2008 Ontario Landbird Conservation Plan Lower Great Lakes St Lawrence Plain North American Bird Conservation Region 13 Ontario Ministry of Natural Resources Bird Studies Canada Environmental Canada Draft Version 2 0 Ingold D J 1989 Nesting phenology and competition for nest sites among Red headed and Red bellied Woodpeckers and European Starlings Auk 106 209 217 Arhiv originalu za 28 veresnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Ingold D J 1994 Influence of nest site competition between European Starlings and woodpeckers Wilson Bulletin 106 227 241 Arhiv originalu za 28 veresnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Important Bird Area Canada Site Catalogue Query Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2020 Procitovano 21 listopada 2020 Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu ASP viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu henninger1906 viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu OOS viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu phil viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Rekomendovana literatura red BirdHouses101 com 2007 Gila chervonogolova Arhivovano 21 kvitnya 2021 u Wayback Machine Versiya 2007 SEP 30 Procitovano 2008 FEB 14 Zovnishni posilannya red Gila chervonogolova Arhivovano 2 bereznya 2008 u Wayback Machine Melanerpes erythrocephalus Arhivovano 2 bereznya 2008 u Wayback Machine USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter The Nature Conservancy s Species Profile Red headed Woodpecker Arhivovano 12 chervnya 2018 u Wayback Machine Red headed Woodpecker Species Account Arhivovano 15 kvitnya 2008 u Wayback Machine laboratoriya ornitologiyi Kornella 1 Arhivovano 23 lipnya 2020 u Wayback Machine Red headed Woodpecker Recovery Arhivovano 23 lipnya 2020 u Wayback Machine Enature com Gila chervonogolova A video of the Red Headed Woodpecker Arhivovano 23 travnya 2014 u Wayback Machine YouTube Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gila chervonogolova amp oldid 39645652