Гуцульський полк Морської піхоти ― українське військове формування Армії УНР, що діяло у 1919—1921 роках в часи Директорії.
| Гуцульський полк морської піхоти | |
|---|---|
| Країна | УНР |
| Вид | Військово-морські сили УНР |
| Тип | Морська піхота УНР |
| Роль | морська піхота |
Історія Редагувати
І-й Гуцульський полк Морської піхоти Редагувати
Морський міністр Михайло Білинський в травні 1918 року розпочав процес створення підрозділу морської піхоти. 3 лютого 1919 року Директорія перенесла відділ командування морським полком до Вінниці, а згодом, за погодженням з Військовим Секретаріатом ЗУНР до Коломиї.
24 березня 1919 року було затверджено штат 1-го Гуцульського полку Морської піхоти та призначено його командиром сотника Володимира Гемпеля. Полк сформували у 20-х числах березня 1919 року в Бродах. В складі полку числилося 2374 особи, з них старшин — 63, лікарів — 5, урядовців — 9, козаків — 2297, коней — 415, з них верхових — 142, обозних — 273.
Після чого полк прибув до Рівного, отримав зброю та технічні засоби й вирушив на фронт під Київ. 25 травня 1919 року полк прибув на ст. Богданівка, звідки перейшов маршем на Чернилівку. Відтак 2 червня було організовано переправу через Збруч за 200 м південніше Оріхівця. 3 червня полкова розвідка вела бої в районі Волочиська. Того ж дня полк оволодів містечком Волочиськ та ст. Волочиськ. Було захоплено кулемет, набої для гармат і рушниці. Полк втрат не зазнав, було убито 7 більшовиків. Командиром полку спочатку був полковник морської піхоти Гаврило Никогда, а згодом лейтенант Кость Мандрика.
Невдовзі після того полк захопив Жмеринку, а далі вступив у перестрілку з махновцями. Далі воював у районі Одеси — ст. Роздільня. Частини морської піхоти стали елітарною частиною Дієвої Армії УНР, залишивши після себе добрі спогади українських воєначальників, зокрема генерал-хорунжого Омеляновича-Павленка. Лейтенант Святослав Шрамченко, будучи одним із співзасновників української морської піхоти згадував:
Пригадую собі, яке гарне вражіння робила запасово-учбова сотня 2-го полку, коли добре одягнена і вимуштрована, вона з піснями проходила по Кам'янці. 29 липня 1919 р. відбувся її інспекторський перегляд морським міністром на площі біля кам'янецького залізничного двірця. Був гарний день. Тільки що одержано відомості про успіх наших з'єднаних армій проти більшовиків. Уже звільнені від ворога були і Проскурів, і Жмеринка, і Вапнярка. Під команду «струнко!» морський міністр прийняв рапорт коменданта 2-го полку, який приїхав з фронту і в супроводі автора цих рядків і сотенного коменданта обійшов фронт сотні. Потім морський міністр у короткій промові поздоровив сотню з нашими успіхами на фронті і побажав їй того ж, що сотня зустрінула «славою». Сотня в той же день вирушила на фронт до місця перебування штабу дивізії морської піхоти.
— Лейтенант Святослав Шрамченко
Українська морська піхота взяла активну участь у війні за державність. У квітні 1919 року, після чергової зміни Уряду УНР, Білинський подає у відставку з посади морського міністра та очолює Дивізію Морської Піхоти, яка в цей час перебувала на фронті. Її частини в складі 5 збірного полку київської дивізії брали участь у Першому Зимовому Поході армії УНР.
Військовики Редагувати
- Ісаєвич Іларіон Петрович - комендант
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Шрамченко С. Свято Українського Моря// Свобода, Джерсі Сіті, 1956. — Ч. 80.
Посилання Редагувати
- ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ ПОЛК МОРСЬКО́Ї ПІХО́ТИ УНР
- Гуцульський полк морської піхоти [ 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- УКРАЇНСЬКА МОРСЬКА ПІХОТА 1917-1920 рр. [ 9 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Петренко І. Дещо з історії «1-го Гуцульського полку морської піхоти»//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1934. — Ч. 2. — С. 3~5. [ 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]