Гречуха Михайло Сергійович Гречу ха Миха йло Сергі йович 6 19 вересня 1902 Мошни Черкаський повіт Київська губернія Росі

Народився 6 (19) вересня 1902(19020919) року в селі Мошнах, тепер Черкаського району Черкаської області) у родині селянина-бідняка. Навчався в сільській школі, працював у поміщицькій економії. З вересня 1916 року — чорнороб Черкаського цукрового заводу Київської губернії, у квітні 1917 — лютому 1922 року — робітник-будівельник, каменяр Маловисківського цукрового заводу Єлисаветградського повіту.

У комсомолі — з 1922 року, секретар комсомольської ланки в Мошнах. Один із активних учасників створення комітетів незаможних селян в українських селах. У березні 1922 — лютому 1925 року — політичний інспектор Мошенського (Мошнівського) райвиконкому, голова Мошенського районного комітету незаможних селян. У лютому 1925 — березні 1927 року — голова Мошенської районної ради професійних спілок Черкаського округу.

Член ВКП(б) з липня 1926 року.

У березні 1927 — вересні 1929 року — секретар Мошенського районного виконавчого комітету Шевченківського округу. У вересні 1929 — серпні 1930 року — інструктор, завідувач Організаційно-інструкторського відділу Шевченківського окружного виконавчого комітету в місті Черкасах.

У серпні 1930 — лютому 1931 року — голова Стеблівського районного виконавчого комітету Шевченківського округу.

З лютого 1931 року працював начальником планового сектору «Укршляхбудтресту» в Харкові. У лютому 1932 — вересні 1936 навчався в Харківському автодорожньому інституті. У вересні 1936 — січні 1938 року працював інженером-механіком в Управлінні Південної залізниці. У січні — травні 1938 році — виконувач обов'язків секретаря виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.

У травні — грудні 1938 року — 2-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, у грудні 1938 — липні 1939 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, член ЦК КП(б)У.

Від 28 липня 1939 року до 15 січня 1954 року — голова Президії Верховної Ради УРСР. Від липня 1939 року до травня 1961 року — член Політбюро (від 1953 року — Президії) ЦК КП(б)У. Під час німецько-радянської війни був головою Республіканського комітету допомоги пораненим і хворим воїнам. У 1950 році пропонував Сталіну перейменувати Херсон в Сталінодніпровськ.

15 січня 1954–1959 роках — 1-й заступник, у 1959–1961 роках — заступник Голови Ради Міністрів УРСР. У 1962–1966 роках — радник при Раді Міністрів УРСР.

Від 1966 року — персональний пенсіонер у місті Києві.

Могила Михайла Гречухи на Байковому кладовищі

Помер у Києві 15 травня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Нагороди Редагувати

Нагороджений трьома орденами Леніна (07.02.1939, 23.01.1948, 26.02.1958), орденом Жовтневої Революції (18.09.1972), орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня (2.05.1945), медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (4.08.1964).

Посилання Редагувати

Гречуха Михайло (1902–1976). [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991. [ 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела Редагувати

Катаргіна Т. І. Гречуха Михайло Сергійович [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 194. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Лозицький В. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки. 1918–1991 — К. : Генеза, 2005.
Гречуха Михайло Сергійович : облікова картка Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 163.
Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 38.
Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.