Володи́мир Васи́льович Грабове́цький (24 липня 1928, Печеніжин — 4 грудня 2015, Івано-Франківськ) — український вчений, історик. Доктор історичних наук (1968), професор (1980). Заслужений діяч науки і техніки України (1995), двічі відмінник освіти України (1997, 2000), почесний професор кафедри українознавства Українського державного університету (м. Москва, 2003), почесний доктор Ужгородського національного університету (2005), почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007), почесний завідувач кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, почесний член 12 наукових і освітньо-громадських товариств, нагороджений 35 урядовими та громадськими і вузівськими почесними грамотами і дипломами.
| Володимир Васильович Грабовецький | |
|---|---|
| | |
| Народився | 24 липня 1928 смт Печеніжин, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл. |
| Помер | 4 грудня 2015 (87 років) Івано-Франківськ |
| Країна | Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, викладач університету |
| Alma mater | Львівський державний університет імені Івана Франка |
| Галузь | історія |
| Заклад | Прикарпатський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Батько | Грабовецький Василь Дмитрович |
| Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис Редагувати
Народився 24 липня 1928 року у селищі Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області в сім'ї селянина-ткача, учасника національно-визвольних змагань 1918–1920 років.
Початкову освіту здобув у рідному селі, навчався у Коломийській українській гімназії (1939), малій Духовній семінарії у Львові (1942–1944), у Винниківській середній школі робітничої молоді (1946–1947), закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1952), після чого вчителював у Винниках.
У Винниках академік Володимир Грабовецький провів найкращі роки життя — юність (1942–1956). Відомий вчений мешкав і навчався тут, а потім працював учителем, завучем, директором Винниківської середньої школи робітничої молоді, вивчав історію Винник, брав участь у місцевих шевченківських вечорах.
З нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею і вагомий внесок в дослідження історії Винник, 7 липня 2011 року В. Грабовецькому було присвоєно звання Почесний громадянин Винників.
Про перебування В. Грабовецького у Винниках згадує відомий винниківчанин пан Ярослав Шпаківський: «Я ж пригадую, коли Грабовецький вперше приїхав у Винники, то привертав увагу своєю колоритністю. Адже він мав вбрання справжнього гуцула, топірець і капелюх із пір'ям. Тому люди відразу ж звертали на нього увагу, а діти репетували із захопленням „Гуцул“! А ще пан Грабовецький мав велике бажання співати у церкві, тому приходив до мого батька додому, щоб опанувати знання дяківства, церковного співу, тощо. Батько терпляче передавав йому своє вміння. Був певний період, коли майбутній академік, заробляючи на кусень хліба, торгував у нашому місті газованою водою. А я, малий хлопчина, допомагав йому в цьому».
Від 1953 року працював старшим науковим співробітником відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.
Наукова діяльність Редагувати
Науково-педагогічна діяльність Грабовецького поділяється на два періоди — львівський та івано-франківський.
22 роки працював у Львові (1953–1975). З 1975 року працює в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, з 1990 сімнадцять років очолював кафедру історії України.
1958 року захистив кандидатську, а 1968 — докторську дисертації. Отримав наукове звання старшого наукового співробітника (1962).
Опублікував понад 1000 наукових і науково-популярних праць, серед яких 45 монографій (зокрема, «Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр.» [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] — К.: Наукова думка, 1972. — 194 с.), 75 окремих видань, 900 статей з історії України, в тому числі і Прикарпаття, автор шести опублікованих «Нарисів історії Прикарпаття» (1992–1995) та трилогії «Ілюстрована історія Прикарпаття» (2002–2004), дві монографії про життя і творчість та вшанування Маркіяна Шашкевича і Тараса Шевченка (2006–2007).
П'ятдесят років досліджував наукову проблему «Карпатське опришківство XVI—XIX ст.» та життя і діяльність легендарного героя України Олекси Довбуша, видав про нього 150 праць і протягом півстоліття збирав історико-літературно-мистецькі експонати, на базі яких спромігся відкрити Івано-Франківський державний історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (1995). Крім того, був ініціатором і організатором встановлення пам'ятника і пам'ятних місць на місці, де народився і загинув народний герой (1971, 1980, 1988), організував музей історії міста Івано-Франківська та музей кафедри історії України в Інституті історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Наукові праці друкувалися в ряді країн Європи і Америки. Володимир Грабовецький створив Прикарпатську історичну школу.
Нагороди та відзнаки Редагувати
- Орден «За заслуги» І ступеня (12 травня 2015) — За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність та з нагоди 75-річчя заснування державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня (19 серпня 2008) — За значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України.
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (16 вересня 1998) — За вагомі досягнення в праці, високу професійну майстерність.
- Заслужений діяч науки і техніки України (15 березня 1995) — За значний особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних форм навчання і виховання молоді.
- Орден «Знак Пошани» (1989).
- Медаль «За доблесну працю» (1970).
- Медаль «Ветеран праці» (1985).;
- «Відмінник освіти України» (двічі, 1997, 2000).
Володимир Грабовецький нагороджений медалями, в тому числі Медаллю Макаренка (1988), срібною медаллю з нагоди відзначення тисячоліття християнства в Україні (1988) та золотою медаллю з нагоди 2000-ліття Різдва Христового (2000).
Ухвалою Президента АНВШ України від 19 грудня 2004 року за монографію «Ілюстрована історія Прикарпаття» присуджена академіку Володимиру Грабовецькому премія (номінація «Монографія»).
Лауреат премії імені Івана Вагилевича (1991), імені Івана Крип'якевича (1998), імені Василя Стефаника (2001).
Почесний громадянин десяти міст і сіл Прикарпаття та Львівщини за написання монографій з історії цих населених пунктів.
Вшанування пам'яті Редагувати
3 червня 2016 року в Івано-Франківську відкрили меморіальну дошку Володимиру Грабовецькому, на фасаді бібліотеки №1 (суч. Центральна міська бібліотека), де він мешкав останні 40 років свого життя.
Із 2016 року Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника спільно з Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України та Івано-Франківським історико-меморіальним музеєм Олекси Довбуша проводить Всеукраїнську наукову конференцію «Грабовецькі історичні читання». Станом на 2020 рік відбулося три такі заходи (у 2016, 2018, 2020 рр.).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Указ Президента України від 12 травня 2015 року № 266/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", м. Івано-Франківськ»
- Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- Указ Президента України від 16 вересня 1998 року № 1027/98 «Про відзначення нагородами України працівників установ і організацій Івано-Франківської області»
- Указ Президента України від 15 березня 1995 року № 224/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам освіти»
- ОФІЦІЙНИЙ САЙТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
Джерела та література Редагувати
- П. І. Арсенич. Грабовецький Володимир Васильович [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання Редагувати
- Грабовецький Володимир. pechenizhyn.at.ua. 29 грудня 2007. оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 17 жовтня 2021.
- Іван Крайній Нестабільний «попит» на гетьманів. Про український феномен доби Середньовіччя та раннього Нового часу, «невизнаного» дуба й заповіт академіка Грабовецького [ 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Україна молода. — № 169. — 2012. — 13 листоп.
- Байцар А. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів; Винники, 2012. — 88 с.
- Микола Кугутяк, Ігор Райківський (29 липня 2008). Історична школа Грабовецького. nauka.in.ua. Український науковий клуб. оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 жовтня 2021.
- Байцар А. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар А. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Помер відомий історик Володимир Грабовецький. briz.if.ua. Івано-Франківські новини «Бріз». 4 грудня 2015. оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 17 жовтня 2021.
- Володимир Грабовецький: «Частину свого серця залишив у Винниках». plus.lviv.ua. 7 грудня 2015. оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.