Ві́ктор Микола́йович Го́нтаров (сам художник називав себе і наголошував, що первісно сімейне прізвище звучало як Го́нтарів [1] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]) (5 січня 1943, село Сотницький Козачок Золочівського району Харківської області — 7 липня 2009, Харків) — український живописець. Член Національної спілки художників України, Заслужений художник України (1995), академік Академії мистецтв України. З 1974 р., із перервами, працював в Харківській державній академії дизайну і мистецтв; професор кафедри монументального живопису.
Лауреат Шевченківської премії (2009) за серію робіт "Мій Гоголь" (2008) [2] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.].
Народився на Слобожанщині. в українській родині: батько Микола Іванович (1910 - 1984 рр.) - селянин; мати Домна Родіонівна (1905-1986 рр.) - учителька. Професійну освіту отримав у дитячий художній школі ім. І. Ю.Репіна (1956 - 1958 рр.), Харківському художньому училищі (1958 - 1963 рр.); Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В.Г.Мухіної (1967 - 1972 рр.), на кафедрі "Монументальний живопис" . Автор інтер'єрних розписів в громадських і приватних будівлях, станкових живописних робіт і графічних серій [3] [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Учасник багатьох персональних та спільних виставок, в Україні і за кордоном [4] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.].
Вийшовши з радянської школи монументалістики, Гонтарів виробив власний стиль, в якому поєднались монументальне узагальнення, певні традиції бойчукізму та українського релігійного та народного живопису, тонка поетичність і — образна мова, завжди тісно пов'язана із широким національним історичним і культурним контекстом. Темами його картин часто ставали фольклорні образи, образи козацтва, рідного села, пошук містичної символіки у звичайних речах, дослідження сутності жінки і материнства, сакральні персони історії України.
У зрілій творчості виробив власний стиль пейзажу, оспівуючи прості і непретенсі́йні краєвиди Слобідського краю. Пейзаж Гонтаріва характерний "фірмовими" рисами пензля художника — площинним узагальненням планів, витонченим нюансуванням майже монохромного — у гамі сірого, білого, брунатного — колориту; продуманою строгістю композиційної побудови; загостреними контрастами форм і ліній; і при цьому всьому — загальним медитативним настроєм. [5] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
Виховав плеяду молодих митців власної живописної школи серед студентів Харківської академії; на 67 році життя помер у Харкові, після тривалої хвороби.
Посилання ред.
Джерела ред.
- Віктор Гонтарів. Живопис. Київ, Софія А, 2006. [ 1 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Гонтаров Віктор Миколайович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 165. — ISBN 5-88500-071-9.
- [6] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
- [7] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
- [8] [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
- [9] [ 15 вересня 2014 у Wayback Machine.]