? Гонолек червоний |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Laniarius barbarus (Linnaeus, 1766) |
Підвиди |
|
| Синоніми |
| Lanius barbarus Linnaeus, 1766 |
Посилання |
Гонолек червоний (Laniarius barbarus) — вид горобцеподібних птахів родини гладіаторових (Malaconotidae). Мешкає в Західній Африці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 22 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла чорна, тім'я жовте, нижня частина тіла червона, гузка жовтувато-коричнева.
Таксономія ред.
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червоного гонолека до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Сенегалу. Він використав французьку назву La pie-griesche rouge du Sénégal та латинську назву Lanius Senegalensis ruber. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був червоний гонолек, для якої Лінней придумав біномінальну назву Lanius barbarus. Згодом червоного гонолека перевели до роду Гонолек (Laniarus).
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:
- L. b. helenae Kelsall, 1913 — ендемік Сьєрра-Леоне;
- L. b. barbarus (Linnaeus, 1766) — поширений від Сенегалу і Гамбії до південного Чаду.
Поширення і екологія ред.
Червоні гонолеки живуть в сухій савані, сухих чагарникових заростях і на пасовиськах, подекуди в мангрових лісах.
Поведінка ред.
Червоні гонолеки харчуються комахами та іншими безхребетними, яких ловлять на землі та серед чагарників. Іноді розорюють гнізда, їдять яйця та пташенят. Гніздо чашоподібне, розміщується в чагарникових заростях. В кладці 2 яйця сіро-зеленого або блакитнувато-зеленого кольору, поцяткованих темними плямками.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Harris, Tony (2010). . Bloomsbury Publishing. с. 248–249. ISBN 978-1-4081-3459-7. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). (fr, la). Volume 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 185–187, Plate 17 fig 2. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Allen, J.A. (1910). . Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 8 серпня 2021.
- Linnaeus, Carl (1766). (лат.). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 137. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). (фр.). Paris: Deterville/self. с. 41. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
Джерела ред.
- Birds of The Gambia by Barlow, Wacher and Disley, ISBN 1-873403-32-1
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |