Олександр Михайлович Голіцин (18 (28) листопада 1718, Або, Велике герцогство Фінляндське — 8 (19) жовтня 1783, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський генерал-фельдмаршал (1769) із роду Голіциних, князь. Син генерал-фельдмаршала князя М. М. Голіцина.
| Голіцин Олександр Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 17 листопада 1718 Турку, Південно-Західна Фінляндія |
| Смерть | 8 жовтня 1783 (64 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd |
| Звання | російський генерал-фельдмаршалd |
| Війни / битви | Семирічна війна |
| Рід | Голіцини |
| Нагороди | |
| Голіцин Олександр Михайлович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
| Цей розділ покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. (8 січня 2022) |
Початок кар'єри Редагувати
Син фельдмаршала Михайла Голіцина і княжни Тетяни Куракіної. В дитячі роки був записаний у гвардію. Учасник Війни за польську спадщину. Із 1740 року — капітан. Із 1744 року — камергер великого князя Петра Федоровича, тоді ж зблизився з майбутньою імператрицею Катериною II. У 1748—1757 роках — російський посол у Гамбурзі. Дипломатична кар'єра у Голіцина не склалася і він повернувся в Росію на військову службу.
Семирічна війна Редагувати
Під час Семирічної війни командував дивізією і корпусом. Брав участь у битвах під Цорндорфом, Пальцигом і Кунерсдорфом. У битві під Кунерсдорфом був поранений, але поля бою не залишив і зіграв велику роль у перемозі російсько-австрійської армії. За цю перемогу був нагороджений орденом Святого Олександра Невського і отримав військове звання генерал-аншефа.
Російсько-турецька війна Редагувати
У 1762 році брав участь у палацовому перевороті, який привів до влади Катерину II. Після цього став генерал-ад'ютантом імператриці. Брав участь у роботі Законодавчої комісії 1767 року.
На початку російсько-турецької війни 1768—1774 років командував 1-ю російською армією. У 1769 році розбив турецькі війська і захопив фортецю Хотин. За цю перемогу Голіцин отримав звання генерал-фельдмаршала і почесну шпагу з алмазами, а Рязанський 93-й піхотний полк отримав його ім'я. Але через повільність у бойових діях Голіцин був замінений на посаді командувача армії на свого зятя Румянцева і був відізваний у Санкт-Петербург.
Санкт-Петербурзький генерал-губернатор Редагувати
Із 1772 року — генерал-ад'ютант, із 1774 року — сенатор. У 1776—1783 роках командував Ліфляндською і Санкт-Петербурзькою дивізіями. У 1775 і в 1780—1783 роках — Санкт-Петербурзький генерал-губернатор.
Був одружений з Дарією Олексіївною Гагаріною, дітей у шлюбі не було.
Військові звання Редагувати
- Генерал-поручник (1744)
- Генерал-аншеф (1759)
- Генерал-фельдмаршал (1769)
Нагороди Редагувати
- Орден Андрія Первозванного
- Орден Святого Володимира 1-го ступеня
- Орден Святого Олександра Невського
- Почесна зброя
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Бантыш-Каменский Д. Н. 25-й Генералъ-Фельдмаршалъ Князь Александръ Михайловичь Голицынъ // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. [ 27 січня 2020 у Wayback Machine.] — СПб.: тип. 3-го деп. Мингосимуществ, 1840.
- Голицыны // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.