Голо́шина — село Білоберізької сільської громади Верховинського району Івано-Франківської області. Це прикордонне село, яке межує з Румунією.
село Голошина | |
---|---|
Вигляд на Голошину | |
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Верховинський район |
Рада | Голошинська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | 1932 |
Населення | 415 |
Площа | 10 км² |
Густота населення | 41,5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78735 |
Телефонний код | +380 03432 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°53′15″ пн. ш. 24°53′10″ сх. д. / 47.88750° пн. ш. 24.88611° сх. д.Координати: 47°53′15″ пн. ш. 24°53′10″ сх. д. / 47.88750° пн. ш. 24.88611° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78735 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Голошина |
Карта | |
Голошина | |
Голошина | |
Мапа | |
Географія ред.
На південному заході від села бере початок струмок Гостовець, лівий доплив Білого Черемошу.
На південному сході від села бере початок струмок Подяворова, правий доплив Гостовця.
Село, зокрема присілок Калиничі, є найпівденнішим населеним пунтом Івано-Франківської області.
На іншому буковинському березі річки Білий Черемош знаходиться однойменне село Голошина у Конятинській сільській громаді Вижницького району Чернівецької області.
Клімат ред.
Голошина знаходяться в межах вологого континентального клімату та субарктичного клімату. Навколо села — хвойні праліси, у яких водяться рідкісні дикі звірі.
Історія ред.
Село Голошина засноване 1932 року. Це одне з найбільш віддалених поселень у Верховинському районі.
Весною 1944 року до весни 1945 року тут перебували вояки буковинського куріння УПА, а саме 3-я чота — чотар «Сокіл», згодом «Хміль». Налічувала до 40 стрільців, з нею знаходився сотенний «Крига», спочатку базувалася в горах. Пізніше перебазувалася у села Голошина, Самакова, Киселиці, а згодом у селі Бісків.
З 1991 року в складі незалежної України.
2 жовтня 2015 року шляхом об'єднання Білоберізької, Устеріківської та Хороцівської сільських рад село увійшло до Білоберізької сільської громади..
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 497 осіб, з яких 262 чоловіки та 235 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 417 осіб.
Більшість жителів займаються лісовим господарством, тваринництвом і збиральництвом (гриби, малина, чорниця). Тут добре збережені старовинні звичаї, традиції гуцульського краю. Значна віддаленість, важкодоступність і високогірність суттєво впливають на побут, спосіб життя.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,76 % |
російська | 0,24 % |
Туризм ред.
- Комплекс відпочинку «Християна».
Примітки ред.
- ВВРУ, 2016, № 10, стор. 55
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |