Голенко Максим Георгійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голенко.

Голе́нко Макс́им Гео́ргійович (нар. 6 квітня 1978(19780406), м. Миколаїв, Україна) — український режисер театру і кіно, головний режисер незалежного «Дикого театру», головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька (з 29 вересня 2020).

Максим Голенко
Максим Георгійович Голенко
Народився	6 квітня 1978(1978-04-06) (45 років) Миколаїв, УРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	кінорежисер, театральний режисер
Відомий завдяки	театральний режисер кінорежисер

Життєпис

Народився 6 квітня 1978 року у місті Миколаїв. У 1993 — 1995 роках навчався у театральній студії при Миколаївському українському академічному театрі драми та музичної комедії, після чого у 1995 — 2000 роках працював у тому ж театрі актором.

Період 2000 — 2001 років — навчався у Харківському університеті мистецтв ім. Котляревського на кафедрі режисури драматичного театру (викладач Олександр Барсегян).

З 2001 по 2006 рік навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого (КНУТКТ), де здобув кваліфікацію режисера драматичного театру та отримав диплом спеціаліста (викладач Ростислав Коломієць).

З 2003 по 2008 роки працював керівником театральної студії при Національній академії управління у Києві та здійснив декілька вистав з професійними та непрофесійними артистами.

З 2013 по 2015 рок викладав «Основи режисури» на кафедрі сценографії та екранних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

У період з 2006 по 2020 рік створив 40 вистав у професійних державних та недержавних театрах різних міст України: Миколаїв, Рівне, Коломия, Луганськ, Київ. Був запрошений на резиденцію у Theater Magdeburg (Німеччина), де у 2016 році поставив виставу «Вій» за п'єсою Наталії Ворожбит у рамках проекту «Дикий Схід».

З 2016-го року — головний режисер недержавного «Дикого театру» (м. Київ).

У 2017 році увійшов в топ-10 кращих режисерів країни за версією театральних критиків.

Постановки неодноразово брали участь у фестивалях та отримували відзнаки.

Режисерські роботи в театрі

Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля».

• 2006, 25 березня — «Boa constricttor» Максима Голенка за мотивами Івана Франка
• 2010, 14 березня — «Повернення» за п'єсою «Ніч святого Валентина» Олександра Марданя
• 2011 — «Зерносховище» Наталії Ворожбит (вистава повністю зроблена та закрита дирекцією)

• 2010 — «Детектор брехні» Василя Сігарева
• 2011 — «Воскреслий та злий» Тараса Оглобліна
• 2012 — «Два ангела» Віктора Шендеровича
• 2013 — «Банзай» Кокі Мітані
• 2014 — «Останній ацтек» Віктора Шендеровича
• 2015 — «Пишка» Максима Голенка за повістю «Пампушка» Гі де Мопассаном
• 2016, 8 листопада — «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого
• 2017, 8 грудня — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського
• 2018, 1 листопада — «Захід» Ісака Бабеля
• 2020, 8 лютого — «Легенда про Тіля» за п'єсою «Тіль» Григорія Горіна

• 2012 — «Мата Харі» Олени Грьоміної
• 2019, 15 листопада — «Хаос, або Жінки на межі нервового зриву» Міка Мюллюахо

• 2014, 24 квітня — «Вій 2.0» Наталії Ворожбит (вистава створена групою студійців в Білиць-Арт центрі 24 квітня 2014 року та гралась у театральному центрі «Пасіка» при Києво-Могилянській академії, у 2016 році передана в прокат «Дикого театру», де зіграна на офіційному відкритті театру 10 лютого 2016 року)
• 2015, 6 червня — «Палац насолод (Попи, мєнти, бабло, баби)» Віктора Понізова за мотивами п'єси «Герцогиня Амальфі» Джона Вебстера (вистава створена групою студійців в Білиць-Арт центрі 6 червня 2015 року, з 16 червня 2016 — у репертуарі «Дикого театра»)
• 2016, 12 грудня — «Афродизіак» Віктора Понізова
• 2017, червень — «Віталік» Віталія Ченського
• 2018, 15 лютого — «Кицюня» за п'єсою «Лейтенант з острова Інішмор» Мартіна Мак-Дони
• 2018, 29 листопада — «Жінко, сядь» за п'єсою «Любов сильніша» Наталії Блок
• 2019, 26 травня — «Спіймати Кайдаша» Наталії Ворожбит за повістю «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького (імерсійна вистава показана в рамках «Книжкового Арсеналу»)
• 2019, 2 серпня — «Кайдаші 2.0.» Наталії Ворожбит за мотивами серіалу «Спіймати Кайдаша», написаного за мотивами повісті «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького (прем'єра відбулася у будинку культури селища Сорокотяга, 30-31 серпня — київська прем'єра)
• 2020, 12 березня — «Механічний апельсин» Лєни Лягушонкової за мотивами однойменного роману Ентоні Берджеса
• 2020, 24 червня — «Червоне, чорне і знову червоне» сценарної команди «Піратська Бухта»

• 2017, 12 грудня — «Хаос» Міка Мюллюахо
• 2018, 11 листопада — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна

• 2019, 13 березня — «Енеїда-XXI» Віталія Ченського за мотивами поеми «Енеїда» Івана Котляревського (спільно з «Диким Театром», м. Київ)
• 2020, 2 жовтня — «Собаче серце» Михайла Булгакова

• 2008 — «Механічний апельсин» Максим Голенко за мотивами однойменного роману Ентоні Берджеса («Вільний театр», м. Київ)
• 2012 — «Сон смішної людини» Федіра Достоєвського (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (камерна сцена), м. Київ)
• 2013, 27 вересня — «Подражание вечным порокам» за мотивами п'єси «Тригрошова опера» Бертольта Брехта (Луганський академічний обласний російський драматичний театр)
• 2015, 26 червня — «Королева краси, або Перед смертю не надихаєшся» за п'єсою «Красуня з Лінена» Мартіна Мак-Дони (Київський експериментальний театр «Золоті ворота»)
• 2015 — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр)
• 2016, травень — «Der Wij» / «Вій» Оливера Лисевського за п'єсою Наталії Ворожбит (Магдебурзький театр^[en], Німеччина)
• 2017, 29 квітня — «Пристрасті Тіля» за п'єсою «Тіль» Григорія Горіна (Івано-Франківський академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
• 2017, 30 червня — «Клас-акт» (проект) (Національна музична академія України імені Петра Чайковського, м. Київ) (Головний режисер)
• 2017 — «Homo Soveticus» за п'єсою «Потерпілий Гольдинер» Віктора Шендеровича («Ампулка», м. Київ)
• 2018, 3 липня — «Клас-акт» (проект) (Національна музична академія України імені Петра Чайковського, м. Київ) (Головний режисер)
• 2019, 22 лютого — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського (Київський національний академічний театр оперети)
• 2019, 11 квітня — «Пеніта. Опера» Тетяни Киценко на музику Золтана Алмаші (Незалежний проект; з 11 грудня 2019 — у репертуарі Київського національного академічного театру оперети)
• 2019, 15 червня — «Зойчина квартира» Михайла Булгакова (Київський академічний драматичний театр на Подолі)
• 2019, 18 грудня — «Дон Жуан. Коктейль» фантазії Марини Смілянець на основі творів класиків (Київський академічний театр «Актор»)
• 2020, 21 грудня — «Чуваки не святкують, або Ukrainian» Олексія Доричевського за творами Руслана Горового («Ампулка», м. Київ)
• 2021, 27 лютого —«Ерендіра не хоче вмирати» Лєни Лягушонкової за мотивами Габрієля Гарсія Маркеса (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)

Робота на телебаченні

• 2008-2010 — Файна Юкрайна (скетч-шоу на Новому каналі) — режисер
• 2018 — Марк + Наталка (ситком на ICTV) — режисер
• 2018 Вечірка (другий сезон на каналі ТЕТ) — режисер

Нагороди та визнання

• Вистава «Boa constricttor» (Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича)
  • 2006 — VIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — лауреат у номінації «Краща режисура»
  • 2006 — VII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори» (м. Тернопіль) — «Дебют-2006»
  • 2011 — XLI Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кіровоград)
  • 2016 — Х Фестиваль «Homo Ludens» (м. Миколаїв) — Гран-прі фестивалю
• Вистава «Сон смішної людини» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
  • 2013 — XXI Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат категорії «Краще пластичне рішення» (Ольга Семьошкіна), номінант категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» (Тетяна Міхіна)
  • 2013 — XXVI Театральний фестиваль «Грудневі театральні вечори» (м. Чернігів)
• Вистава «Вій 2.0» («Дикий Театр»)
  • 2014 — III Фестиваль молодої режисури (м. Київ)
  • 2015 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Київ)
  • 2015 — Kiev Theatre Showcase (ETC)
  • 2016 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» — відзнака журі у номінаціях «Краща вистава», «Краща режисура», «Краще музичне оформлення»
  • 2016 — Festival divadiel strednej Európy (Словаччина)
• Вистава «Палац насолод (Попи, мєнти, бабло, баби)» («Дикий Театр»)
  • 2016 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (Артзавод «Платформа», м. Київ)
• Вистава «Der Wij» (Theater Magdeburg)
  • 2016 — Фестиваль «Wild Osten» — участник фестивалю
• Вистава «Пишка» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
  • 2016 — XVIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
• Вистава «Хазяїн» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
  • 2017 — XIX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
  • 2018 — І Всеукраїнський театральний фестиваль «СвітОгляд» (м. Луганськ)
  • 2020 — Міжнародний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі» (м. Чернігів)
• Вистава «Віталік» («Дикий Театр»)
  • 2017 — Театральний фестиваль-лабораторія новаторських вистав молодіжних театрів України (м. Мукачево)
  • 2018 — XX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон)
  • 2018 — Театрально-урбаністичний фестиваль «Parade-Fest» (м. Харків)
  • 2018 — ІІ Міжнародний фестиваль кабаре «Велика сходка» (м. Дніпро)
  • 2018 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Маріуполь)
  • 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ) — Краща камерна вистава України
• Вистава «Кицюня» («Дикий Театр»)
  • 2017 — Taking the Stage — фіналіст театрального конкурсу
• Вистава «Біла Ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр)
  • 2017 — Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» — лауреат у номінаціях «За музичне вирішення вистави» (аранжувальник Зіновій Крет), «За пластичне вирішення вистави» (балетмейстер Максим Булгаков), «За чоловічу роль другого плану» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола), «Глядацькі симпатії», «Фатальний чоловік» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола)
• Вистава «Біла Ворона» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
  • 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ)
• Вистава «Захід» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії)
  • 2019 — ХХІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — відзнаки у номінаціях «Вистави великої сцени», «Краща сценографія» (Юлія Заулична), «Краща акторська робота» (Максим Руденко за роль Бені Крика)
• Вистава «Кайдаші 2.0.» («Дикий Театр»)
  • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
  • 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року
• Вистава «Пеніта. Опера» (Незалежний проект, м. Київ)
  • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
• Вистава «Зойчина квартира» (Київський академічний драматичний театр на Подолі)
  • 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року
  • 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року
  • 2020 — XXVIII Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат у номінаціях «За краще виконання жіночої ролі другого плану» (Лариса Трояновська), «За краще виконання чоловічої ролі» (Роман Халаімов)

Примітки

1. Олег ВЕРГЕЛІС (15 серпня 2020). (ua). «Главком». Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 2020-8-20. 
2. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
3.  Максим Голенко откровенно про украинский театр (неПУБЛИЧНАЯ ЛИЧНОСТЬ, 3 січ. 2022 р.) на YouTube
4. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
5. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
6. . Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019. 
7. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
8. . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 20 серпня 2020. 
9. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. 
10. Надія СТЕФУРАК. (ua). «Teatrarium.com». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 2020-8-20. 
11. http://wild-t.com.ua/vii-2-0/ [ 28 травня 2019 у Wayback Machine.] Дикий Театр. «Вій 2.0»
12. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (30 грудня 2016). (ua). «Урядовий кур’єр». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. 
13. Анастасія ГАЙШЕНЕЦЬ (6 січня 2017). (ua). «Лівий берег». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. 
14. Галина ДУБ (22 грудня 2016). (ua). «CultUA.media». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. 
15. Анастасія ГОЛОВНЕНКО (16 вересня 2017). (ua). «Український тиждень». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. 
16. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (5 вересня 2017). (рос.). Г-та «2000» №36(832). Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. 
17. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
18. . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2019. 
19. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
20. . Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. 
21. . kyivdaily.com.ua, 23 серпня 2019
22. . Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2020. 
23. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. 
24. . Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 10 червня 2022. 
25. http://dramteatr.com.ua/vist/item/2868 [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Рівненський музично-драматичний театр «Біла ворона»
26. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. 
27. . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 25 липня 2020. 
28. Лілія АПОСТОЛОВА (7 березня 2018). (ua). «Детектор медіа». Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 2021-5-25. 
29. . Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019. 
30. . Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 12 січня 2019. 
31. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. 
32. (ua). «Главком». 1 грудня 2018. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 2020-3-03. 

Посилання

• Голенко Максим Георгійович у соцмережі «Facebook»
• Максим Голенко на порталі «Театральна риболовля» [ 28 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Максим Голенко на порталі Театральної агенції «Те-АРТ» [ 17 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Тема з варіаціями. Режисер Максим Голенко (29 грудня 2020)
• «Я давно хочу потримати державний театр за горло». Головний режисер «Дикого театру» Максим Голенко про переїзд до Одеси, як «не поїхати кукухою» і плани на наступний сезон (28 травня 2021) [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.]