Годеслав або Готшалк (бл. 1000 —7 червня 1066) — верховний князь ободритів у 1043–1066 роках, засновник Вендської держави, король венедів.
| Годеслав | |
|---|---|
| | |
| Народився | бл. 1000 |
| Помер | 7 червня 1066 Ленцен ·загибель у битві |
| Національність | ободріт |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | німецька |
| Титул | князь |
| Термін | 1043—1066 роки |
| Попередник | Ратибор |
| Наступник | Круто |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Наконіди |
| Батько | Пжибігнєв |
| У шлюбі з | Сігрід Свендоттір |
| Діти | 2 сини |
Життєпис Редагувати
Молоді роки Редагувати
Походив з династії Наконідів. Син Пжибігнєва, верховного князя. Народився близько 1000 року. Виховувався у монастирі Св. Міхаеля в Люнебурзі, де хрестився на Готшалка (на честь аббата цього монастиря). Після вбивства батька у 1028 році намагався перейняти владу, але зазнав невдачі від Ратибора, князя полабів й втік до Німеччини.
У 1030 році потрапив у полон до Бернґарда II, герцога Саксонії. Втім невдовзі звільнився й перебрався до Англії, де приєднався до двору Канута Великого. Брав участь у походах короля Канута в Англії. після смерті останнього у 1035 році став прихильником Свена Естрідсена, на доньці якого оженився. Допомагав тестю у боротьбі з Магнусом I, королем Норвегії.
Князювання Редагувати
У 1043 році після загибелі князя Ратибора та його 8 синів, повернувся до своєї країни з данським допоміжним військом. Встановив міцну владу над власним племінем бодричів (рарогів). Поступово підкорив навколишні племена, продовживши політику Ратибора. Вважається, що саме Годеслав-Готшалк перетворив Ободрицький союз на повноцінну державу. Створені ним основи єдиної княжої влади проіснували близько століття.
Водночас, намагаючись встановити довготривалі мирні стосунки з сусідами-християнськими державами, Готшалк першим розпочав політику християнізації ободритів. Було утворено 2 єпископства, які відносилися до Гамбург-Бременського діоцезу. Відомо, що він симпатизував грецькій, східній церкві, хоча в кінцевому рахунку так і не зміг розірвати з римсько-католицькою церквою.
Готшалк-Годеслав поширюючи християнство, будуючи церкви у своїх землях і іноді навіть сам звертаючись до своїх підданих з проповідями, він нічого не робив проти поганських святинь. Але навіть і така, досить лояльна до поган, але християнська політика подобалася не всім ободрітам, що століттями сповідували поганство.
При цьому визнавав формальну зверхність Священної Римської імперії. Готшалк зі своїми військами брав участь у походах імператора Генріха III у 1042–1043 роках до Угорщини, 1044 році — до Фландрії, 1045–1046 роках — до Італії. У 1045 році підкорив лютичів. Допомагав тестю Свейну у 1047 році зайняти трон. Завдяки цьому забезпечив собі мир на північних кордонах.
У 1057 році вступив у союз з саксонцями та данцями і рушив на підтримку племенам доленчан й ратарян проти хижан та черезпенян. Готшалк здобув переконливу перемогу, підкоривши ворогів, які за мирною угодою заплатили 15 тис. марок сріблом. Цю здобич Готшалк поділив з союзними володарями.
З 1060 року посилилося проникнення на землі ободритів християнських місіонерів з німців, які стали намагатися встановлювати в землях слов'ян свої порядки. Зрештою це призвело до загального невдоволення на чолі з швагером Блуссо (чоловік сестри Готшалка). У 1066 році почалося повстання проти Готшалка, яке підтримало плем'я лютичів.
У результаті він загинув у битві при Ленцені на Ельбі. також під час повстання загинули усі місіонери, а також Адальберт, архієпископ Бремен-Гамбурга, та Іоган, єпископ Веліграда (Реріка). Любіцу (сучасний Любек), головне місто Готшалка, було сплюндровано. Замість загиблого князя було обрано поганина Круто.
Родина Редагувати
Джерела Редагувати
- Королюк В. Д. Государство бодричей в правление князя Готшалка (1031—1066) // Славяне и восточные романцы в эпоху раннего средневековья. М., 1985. С.89.
- Ekkart Sauser: Gottschalk. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 16, Bautz, Herzberg 1999, ISBN 3-88309-079-4, Sp. 610—611.
- Grewolls, Grete (2011). Wer war wer in Mecklenburg und Vorpommern. Das Personenlexikon. Rostock: Hinstorff Verlag. p. 3451.