Володи́мир Лео́нтійович Гливе́нко народився 21 січня (3 лютого) 1903 в Єкатеринодарі — український графік, заслужений діяч мистецтв УРСР — 1967.
| Гливенко Володимир Леонтійович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 21 січня (3 лютого) 1903 Катеринодар |
| Смерть | 1994 |
| Країна | Російська імперія → УРСР → Україна |
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Діяльність | художник-гравер |
| Нагороди | |
| |
Життєпис ред.
В 1929—1934 роках навчався у Київському художньому інституті у І. Плещинського.
Йому належать твори в царині сатиричної газетної, журнальної і книжкової графіки.
В 19З0-40-х роках працював у газетах «Комуніст», «Пролетарська правда», з 1941 — в журналі «Перець».
Знаходився в окупованому Києві. Працював сторожем на Київській кіностудії, ночами на спеціально підібраних старих дошках малював ікони, покривав лаком та саджав у гарячу піч, щоб лак злегка потріскався — для придання кондиції, властивої старовинним іконам. Після «підсмажування» здавав на реалізацію в антикварний магазин на Хрещатику. Одного разу німці свого експерта на ці ікони до магазину привозили, він підтвердив, що це старожитності.
Ілюстрації до книжок:
- «Преподобні вуха» О. Ковіньки — 1960,
- «Отак воно було» С. Олійника — 1963,
- «Приварок» Л. Грохи — 1964,
- «Коза на шлакбаумі» І. Немировича — 1966.
- 1992 — збірник народних казок «Ріпка».
Його дружина, Алла Мінчин [ 16 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — балерина, заслужена артистка УРСР. Помер 1994 року.
В журналі «Перець» № 2 за 1976 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений В.Гливенку.
Джерела ред.
- Лексика [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Нотатки до біографічних роздумів Павла Глазового [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Балет всього життя (рос.) [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Володимир Гливенко. Карикатури. Бібліотека «Перця» № 157. Київ, Радянська Україна, 1971.
- Юрій Прокопенко. Кришталева мрія. Бібліотека «Перця» № 163. Київ, Радянська Україна, 1972.
- Євгенія Божик. Пташине молоко. Бібліотека «Перця» № 171. Київ, Радянська Україна, 1973.
- Андрій Крижанівський. Телефонна пригода. Бібліотека «Перця» № 246. Київ, Радянська Україна, 1980.