Герцогство Фріульське було одним з найбільших територіальних лангобардських герцогств, яке існувало у 568-776 рр., відіграючи роль буфера між Італією і слов'янами. Разом із герцогством Сполетським, герцогством Беневентським і герцогством Трентським, Фріулі часто намагалось здобути незалежність від короля лангобардів.
Провінція Фріулі (Венеція) була першою провінцією в Італії, яку завоювали лангобарди під керівництвом Албойна в 568. Албойн доручив правління регіоном своєму племінникові Гізульфові I, який вибрав сім'ї, що оселились на його володіннях. Початково герцогство було добре захищено Карнійськими Альпами та Юлійськими Альпами на півночі та сход. На півдні герцогство межувало з Равенським екзархатом, та початково не мало виходу до моря. З цього боку можливі нападники, такі як хорвати, авари, та пізнаше угорці мали чудовий доступ до земель герцогства. Його західний кордон спочатку не був визначений, а пізніше на цих землях було утворено герцогство Ченедське. Головним містом провінції була Аквілея, проте лангобардською столицею Фріулі стало Forum Julii, сучасне Чівідале дель Фріулі.
Після осади Павії в 774 Карл Великий завоював герцогство, яке в 846 було перетворено в маркграфство Фріульське.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Paul the Deacon. . Translated by William Dudley Foulke. University of Pennsylvania: 1907.
- Hodgkin, Thomas. Italy and her Invaders. Clarendon Press: 1895.