Герман Гефле (нім. Hermann Höfle; 12 вересня 1898, Аугсбург — 9 грудня 1947, Братислава) — німецький офіцер,обергруппенфюрер НСКК і СС, генерал поліції і військ СС.
| Герман Гефле | |
|---|---|
| нім. Hermann Höfle | |
| Народився | 12 вересня 1898 Аугсбург, Округ Швабія, Королівство Баварія, Німецька імперія |
| Помер | 9 грудня 1947 (49 років) Братислава, Чехословаччина ·повішення |
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Німеччина |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | СА |
| Військове звання | Обергруппенфюрер СС, генерал поліції (20 квітня 1944), генерал військ СС (20 липня 1944) |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Учасник Першої світової війни. У 1919-20 роках — член Добровольчого корпусу Еппа. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У липні 1934 вийшов у відставку в чині майора. Близький друг Ернста Рема. У серпні 1934 року вступив в НСКК. Обіймав керівні посади в НСКК: керівника НСКК в Мюнхені (серпень 1934 — січень 1937), командира школи командного складу НСКК (січень-червень 1937), командир бригади НСКК «Остмарк» (червень-вересень 1937). 1 травня 1937 року вступив в НСДАП (квиток № 3 924 970). З вересня 1937 року — командир мотогрупи НСКК «Нижня Сілезія», з грудня 1941 року — «Верхня Сілезія». 1 липня 1943 року переведений з НСКК в СС. З 15 вересня 1943 по 5 жовтня 1944 року — вищий керівник СС і поліції «Центр» (штаб-квартира — Ганновер). 20 вересня 1944 року призначений вищим керівником СС і поліції в Словаччині. Керував проведенням каральних операцій проти повстанців, організатор масових страт. Після закінчення війни виданий чехословацькій владі. За військові злочини в Словаччині засуджений до смертної кари. Повішений (за деякими джерелами — помер у в'язниці 3 грудня).
Звання ред.
- Штандартенфюрер СА (листопад 1933)
- Штандартенфюрер НСКК (серпень 1934)
- Оберфюрер НСКК (квітень 1935)
- Бригадефюрер НСКК (січень 1936)
- Групенфюрер НСКК (вересень 1937)
- Обергрупенфюрер НСКК (30 січня 1939)
- Групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (1 липня 1943)
- Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (20 квітня 1944)
- Генерал військ СС (20 липня 1944)
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Орден крові (№1 491; 9 листопада 1933)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Іспанський хрест в бронзі
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Кільце «Мертва голова»
- Залізний почесний щит 11-ї авіаційної області
Література ред.
- Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7.
- Dorothee Hochstetter: Motorisierung und Volksgemeinschaft: Das nationalsozialistische Kraftfahrkorps (NSKK), 1931–1945, Oldenbourg Wissenschaftsverlag, München 2005, ISBN 978-3-486-57570-5.
- Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8.
- Wolfgang Venohr: Aufstand für die Tschechoslowakei. Der slowakische Freiheitskampf von 1944. Christian Wegner-Verlag, Hamburg 1969.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 162
Посилання ред.
- Біографія. [ 8 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140876995 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Venohr Aufstand — С. 313.