Гера́сим Олексі́йович Ковпакі́вський (рос. Гера́сим Алексе́евич Колпако́вский; 4 березня 1819 — 5 травня 1896) — російський генерал від інфантерії українського походження. Був членом Військової ради і Російського географічного товариства (1882).
| Ковпаківський Герасим Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 4 березня 1819 |
| Помер | 23 квітня (5 травня) 1896 (77 років) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Учасник | Велика Кавказька війна, Революція 1848—1849 років в Угорщині і Середньоазійські володіння Російської імперії |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Нагороди | |
|
Ключова фігура в історії російського завоювання Середньої Азії. Степовий генерал-губернатор і командувач військами Омського військового округу (1882—1889). Військовий губернатор Семипалатинської області і наказний отаман новостворених Семиріченських козаків (1867—1882). Один із небагатьох російських офіцерів, що пройшов бойовий шлях від рядового до генерала.
Родина ред.
Народився у родині дворян Харківської губернії. Батько — поміщик Олексій Дмитрович Ковпаківський, матір — Параска Іващенко.
Кар'єра ред.
Поступив на військову службу добровольцем (1835), був рядовим піхотинцем Модлінського полку в Севастополі. Брав участь у Кавказькій війні (з 1840), Молдавському поході (1848), придушенні Угорської революції (1849), освоєнні Західного Сибіру (з 1852) й завоюванні Казахстану (з 1858), Зачуйській експедиції і Узун-Агачському бою (1860), Кульджинському поході (1871), Кокандській війні (1875—1876). Приєднав до Росії Ілійський край (1871) і Ферганську область (1876).
Військові звання:
- унтер-офіцер (1840)
- прапорщик (1841)
- полковий ад'ютант (1842)
- полковий квартирмейстер (1844)
- підпоручник (1844)
- поручник (1845)
- штабс-капітан (1849)
- капітан (1854)
- майор (1855)
- підполковник (1860)
- полковник (1860)
- генерал-майор (1862)
- генерал-лейтенант (1871)
- генерал (1885)
Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня (1845), 3-го ступеня (1847), 2-го ступеня (1857), 1-го ступеня (1868); Святого Володимира 4-го ступеня (1849), 3-го ступеня (1865), 2-го ступеня (1873); Святого Георгія 4-го ступеня (1860), 3-го ступеня (1871); Білого Орла (1877); Святого Олександра Невського (1883).
Після звільнення з військової служби (1889) мешкав у Санкт-Петербурзі.
Помер у Санкт-Петербурзі. Похований на Микільському кладовищі Олександро-Невської лаври. Посмертно зарахований вічним шефом 1-го Семеріченського козацького полку (1911).
Джерела ред.
- Колпаковский, Герасим Алексеевич // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
- Колпаковский Герасим Алексеевич // Казачество: энциклопедия. — М., 2003. — С. 164.
- Шишов А. В. Герасим Алексеевич Колпаковский // Шишов А. В. Сто великих казаков. — М., 2007. — С. 314—319.