Георг Симон Ом (нім. Georg Simon Ohm; 16 березня 1787, Ерланген — 7 липня 1854, Мюнхен) — німецький фізик.
| Георг Симон Ом Georg Simon Ohm | |
|---|---|
| нім. Georg Simon Ohm | |
| | |
| Ім'я при народженні | нім. Georg Simon Ohm |
| Народився | 16 березня 1789 Ерланген, Німеччина |
| Помер | 6 липня 1854 (65 років) Мюнхен, Німеччина |
| Поховання | |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна | Королівство Баварія |
| Національність | німець |
| Діяльність | фізик, математик, викладач університету |
| Alma mater | Ерлангенський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Dreikönigsgymnasiumd |
| Науковий керівник | Karl Christian von Langsdorfd |
| Членство | Лондонське королівське товариство Баварська академія наук Прусська академія наук Туринська академія наук |
| Відомий завдяки: | закон Ома |
| Брати, сестри | Martin Ohmd |
| Нагороди | медаль Коплі (1841) |
Георг Симон Ом у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в Ерлагені, у сім'ї бідного слюсаря. Батько його, досить розвинута і освічена людина, з дитинства привчав сина до фізики та математики та зрештою відправив його навчатись до гімназії. У 1806 р. Ом, закінчивши курс у гімназії, почав вивчати математичні науки в Ерлагенському університеті, але вже після трьох семестрів, кинувши університет, став працювати вчителем в Готштадті (Швейцарія).
У 1809 р. переїхав до Невшателя, повністю присвятив себе вивченню математики; у 1811 р. захистив у Ерлангені докторську дисертацію і з 1811 по 1813 як приват-доцент читав там само лекції з математики, але вже у 1813 р. посів місце викладача з математики в Бамберзі (1813—1817), звідки перейшов потім на таку саму посаду в Кельні (1817—1828). Впродовж свого перебування в Кельні Ом опублікував свої знамениті роботи з теорії гальванічного кола. За публікації в газетах цієї «єресі» був за особистим розпорядженням Міністра освіти звільнений з роботи в школі.
На міжнародному конгресі електриків у Парижі, вирішено було назвати його ім'ям тепер усіма визнану одиницю електричного опору («один Ом»).
Відкриття Редагувати
Найвідоміші праці Ома стосувались питань проходження електричного струму через провідники й привели до відомого закону Ома, що зв'язує опір кола гальванічного струму, електрорушійної в ньому сили й сили струму, та був в основі всього сучасного вчення про електрику. У першій його науковій роботі («Vorläufige Anzeige des Gesetzes, nach welchem Metalle die Contactelectricitätleiten», 1825) Ом досліджує ці явища, але, за недосконалістю приладів, приходить до помилкового результату. У подальшій роботі («Bestimmung des Gesetzes, nach welchem Metalle die Contactelektricitätleiten», 1826) Ом формулює свій знаменитий закон і потім всі свої роботи з цього питання поєднує в книзі: «Die galvanische Kette, Mathematisch Bearbeitet» (Б., 1827; перевиданій Мозером в Лейпцигу, 1887; перекладену англійською в 1841, італійською в 1847, французькою в 1860), у якій дає і теоретичний висновок свого закону, виходячи з теорії, аналогічної теорії теплопровідності Фур'є. Незважаючи на важливість цих робіт вони пройшли непоміченими і були зустрінуті навіть вороже, лише коли Пульє у Франції знову прийшов (1831—1837) дослідним шляхом до тих самих результатів, закон Ома був прийнятий вченим світом і Лондонське королівське товариство на засіданні 30 листопада 1841 нагородило Ома медаллю Коплі.
Відкриття Ома, що дало можливість вперше кількісно розглянути явища електричного струму, мало і має величезне значення для науки; всі теоретичні (Гельмгольца) і практичні (Бетц, Кольрауш, комісія британської асоціації) перевірки показали повну його точність; закон Ома це правдивий закон природи. Подальші роботи Ома з електрики стосувалися питань уніполярної провідності (1830) і нагрівання проводів струмом (1829). У 1839 р. пішов ряд робіт з акустики, що призвели до результатів великої важливості. У статті «Ueber die Definition des Tones nebst daran geknüpfter Theorie der Sirene und ähnlicher tonbildender Vorrichtungen» (1843) висловив закон (також званий «законом Ома»), що людське вухо пізнає лише прості гармонічні коливання, і що кожен складний звук розкладається вухом на складові (за законом Фур'є) і пізнається лише як їх сума. І цей закон не був прийнятий сучасниками Ома і лише Гельмгольц через вісім років після смерті Ома довів його повну справедливість.
Твори Редагувати
- Grundlinien zu einer zweckmäßigen Behandlung der Geometrie als höheren Bildungsmittels an vorbereitenden Lehranstalten / entworfen
- Die galvanische Kette: mathematisch bearbeitet
- Beiträge zur Molecular-Physik. Band I: Elemente der analytischen Geometrie im Raume am schiefwinkligen Coordinatensysteme — Наприкінці 40-х років Ом задумав створити струнку теорію молекулярної фізики, але встиг видати лише перший її том.
- Grundzüge der Physik als Compendium zu seinen Vorlesungen
У 1892 р.. видано, під редакцією Ломмеля, повне зібрання творів Ома («Gesammelte Abhandlung von G. S. Ohm», Лейпциг, 1892).
Див. також Редагувати
- 24750 Ом — астероїд, названий на честь фізика.
Примітки Редагувати
- www.accademiadellescienze.it
Література Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Georg Ohm |
Подробиці про життя та роботи Ома див.: «Gessammelte Abhandlungen»; Bauernfeind, «Ged ä chtnisrede auf Ohm, den Physiker» (Мюнхен, 1882); Mann, «G. S. Ohm. Beitr äge zu seinem Charakterbild» (Ерланґен, 1890).