Георгій Георгійович Тараторкін (рос. Георгий Георгиевич Тараторкин; нар. 11 січня 1945, Ленінград, СРСР — пом. 4 лютого 2017, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист РРФСР (1984).
| Георгій Тараторкін | |
|---|---|
| Георгий Тараторкин | |
| | |
| Ім'я при народженні | Георгій Георгійович Тараторкін |
| Народився | 11 січня 1945 Ленінград, СРСР |
| Помер | 4 лютого 2017 (72 роки) Москва |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Національність | росіянин |
| Громадянство | СРСР → Росія |
| Діяльність | актор |
| Заклад | Всеросійський державний інститут кінематографії і Театр імені Моссовєта |
| Роки діяльності | 1966—2017 |
| Дружина | Маркова Катерина Георгіївна |
| Діти | Тараторкіна Ганна Георгіївна |
| IMDb | ID 0850304 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Георгій Тараторкін у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Закінчив студію при Театрі юного глядача імені Брянцева.
Вибіркова фільмографія ред.
- 1968 — «Гроза над Білою» — Валеріан Куйбишев
- 1969 — «Злочин і кара» — Родіон Раскольніков
- 1972 — «Мічений атом» — Євгеній Казанський, художник-реставратор
- 1974 — «Суто англійське вбивство» — Роберт Уорбек
- 1975 — «Переможець» — Мокашов Георгій (Юрій) Євгенович
- 1976 — «Моя справа» — Семеняка
- 1976 — «Відхилення — нуль» — Антон Блиш
- 1979 — «Маленькі трагедії» — Олександр Чарський
- 1982 — «Багач, бідняк» — Рудольф Джордах
- 1982 — «Найдовша соломинка» — Юріс Вілкс
- 1986 — Останній репортаж — Петер Лобенштейн
- 1987 — Живий труп
- 2000 — «24 години» — генерал
- 2005-2006 — «Не народися вродливою» — Павло Жданов
- 2009 — «Крапля світла» — Павло Олексійович Селезньов
Примітки ред.
Джерела ред.
- http://kinoafisha.ua/persons/taratorkin-georgiy-georgievich (біографія на кіноафіші)
- http://www.mossoveta.ru/truppa/actors/taratorkin/(на сайті, театр имени Моссовета)
| Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |