Георгій (Гіоргі) Анцухелідзе (груз. გიორგი ანწუხელიძე; нар. 18 серпня 1984, Квемо-Алвані, Грузинська РСР — пом. 9 або 10 серпня 2008, Південна Осетія) — сержант збройних сил Грузії, учасник російсько-грузинської війни 2008 року. Загинув від тортур у полоні південноосетинських колаборантів. Національний герой Грузії (посмертно).
Біографія ред.
Георгій Анцухелідз народився 18 серпня 1984 року у селі Квемо-Алвані Грузинської РСР. 2001 року був призваний на строкову службу до збройних сил Грузії, після чого залишився в армії та служив у 41 батальйоні 4-ї бригади Вазіані.
Під час російсько-грузинської війни 2008 року 9 серпня потрапив до полону неподалік від Цхінвалі та до кінця року вважався зниклим безвісти. У грудні 2008 року Південна Осетія передала кілька понівечених тіл грузинських військовослужбовців до Грузії, де за аналізом ДНК була встановлена належність одного з тіл зниклому Георгію Анцухелідзе. Тіло Анцухелідзе було поховано у братській могилі на Мухатгвердському цвинтарі у Тбілісі. По смерті у Георгія залишилася дружина і двоє дітей.
Відео тортур ред.
У січні 2009 році в Інтернеті з'явилося відео знущань південноосетинських сепаратистів над полоненим грузинським військовим, у якому родина Анцухелідзе впізнала Георгія. На відео сепаратисти стрибають на спину полоненому, що сидить на землі зі зв'язаними руками, та намагаються примусити його цілувати землю.
Судові позови ред.
Родина загиблого Георгія Анцухелідзе 2010 року надіслала запит до російської прокуратури з вимогою надати інформацію щодо причин смерті їхнього родича, однак жодної відповіді від російської сторони не отримала. Того ж року вдова загиблого від імені їхніх дітей подала позов проти Росії до Європейського суду з прав людини щодо порушення Росією статей 2 (право на життя), 3 (заборона тортур), 5 (право на свободу та особисту недоторканність) та 13 (право на ефективний юридичний захист) Європейської конвенції з прав людини.
Примітки ред.
- Zaza Tsuladze (10 серпня 2010). . Голос Америки. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 17 травня 2019.(груз.)
- ↑ . Humanrights.ge. 13 квітня 2010. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 17 травня 2019.(англ.)
- ↑ Олеся Вартанян (13 квітня 2010). . Эхо Кавказа. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 17 травня 2019.(рос.)