Генера́л-четар — військове звання генеральського складу Української Галицької армії 1919–1920 роках. Найнижче генеральське звання, еквівалентне званню генерал-хорунжий (Українська республіка) чи генеральний хорунжий (Українська Держава), відповідає званню генерал-майор в сучасних Збройних силах України.
Військове звання Української Галицької армії (1919—1920) Редагувати
Генерал-четар – військове звання генеральної старшини (генералітет) Української Галицької Армії, регулярної армії Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Вище за рангом ніж полковник, але нижче за генерал-поручника, найнижче генеральське звання в УГА.
Знаки розрізнення в УГА були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірах. Генерал-чотар мав за знаки розрізнення одну широку срібну стрічку з булавами на кінці. Генерали (генеральна старшина) мали срібну зубчатку, на прямокутному золотому підкладі (72х34 мм) .
| Нижче за рангом: Полковник | УГА Генерал-чотар | Вище за рангом: Генерал-поручник |
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Крип'якевич 1992:532-535—712.
Посилання Редагувати
- Ранґи військові // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 7. — С. 2466-2467
- Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. [ 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] /Упорядник Якимович Б. З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
- Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. —535 (Репринтне видання: Київ, 1992)
- Путро О. І., Шандра В. С. Сотник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 717. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.